Ухвала суду № 66870411, 30.05.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/3305/15-к

Провадження №11-кп/772/718/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Федчука В.В.

суддів: Ващук В.П., Мішеніної С.В.

зі секретарем Доценко М.І.

за участю

прокурора Миколайчука Д.Г.

адвоката ОСОБА_2

розглянувши 30 травня 2017 року у відкритому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201402000000247 від 23.09.2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 200 КК України, ОСОБА_5 - за ч. 5 ст.27, ст. 27, ч.4 ст.191 КК України, ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2ст.209 КК України, ОСОБА_7 - за ч.5 ст.27 ,ч.2 ст.191, ч.2 ст.209 КК України

за апеляційною скаргою прокурора Калинівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду від 10.03.2017 року,-

В с т а н о в и в:

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.03.2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201402000000247 від 23.09.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 200 КК України, ОСОБА_5 - за ч. 5 ст.27, ст. 27, ч.4 ст.191 КК України, ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2ст.209 КК України, ОСОБА_7 - за ч.5 ст.27 ,ч.2 ст.191, ч.2 ст.209 КК України повернуто прокурору відділу прокуратури Вінницької області для виконання вимог передбачених ст. 291 КПК України.

Як вбачається з обвинувального акту №1201402000000247 від 23.09.2014 року ОСОБА_3, використовуючи службових осіб Глуховецької селищної ради в особі голови ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_4, а також приватних підприємців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділа бюджетними коштами у розмірі 497771 грн.,що в 956 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим завдала шкоди місцевому бюджету Глуховецької селищної ради в особливо великих розмірах.

Також ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 191 КК України, а саме заволоділа чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення,передбачене ч.2 ст. 209 КК України, - вчинення фінансової операції з коштами одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації ( відмиванню) доходів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також ОСОБА_3 своїми діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 200 КК України підробка документів на переказ, вчинено за попередньою змовою групою осіб, чим завдала шкоди місцевому бюджету Глуховецької селищної ради в особливо великих розмірах.

ОСОБА_4 спільно з селищним головою ОСОБА_5, діючи в інтересах заступника начальника управління ОСОБА_3, використовуючи розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 та картковий рахунок фізичної особи ОСОБА_9 вчинила пособництво у заволодінні бюджетними коштами службовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем у розмірі 497771 гривень, що в 956 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян чим завдала шкоди місцевому бюджету Глуховецької селищної ради в особливо великих розмірах.

Своїми діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191КК України пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, Крім того, ОСОБА_4 своїми діями вчинила кримінальне правопорушення,передбачене ч.5 ст. 27,ч.2 ст. 200 КК України пособництво у підробці документів на переказ,вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_5 спільно з головним бухгалтером ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з заступником начальника управління ОСОБА_3, вчинив пособництво у заволодінні коштами службовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем у розмірі 147716 гривень, що в 264 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим завдав шкоди місцевому бюджету Глуховецької селищної ради у великих розмірах.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27,ч.4 ст. 191 КК України - пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_3 вчинила пособництво у заволодінні бюджетними коштами службовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб у розмірі 438496 гривень, що в 839 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим завдала шкоди місцевому бюджету Глуховецької селищної ради в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27,ч.5 ст. 191 КК України пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_6 за попередньою змовою із заступником начальника управління Державної казначейської служби України у Козятинському районі та м. Козятині Вінницької області, ОСОБА_3 умисно, з корисливих спонукань, з єдиною метою на неодноразову легалізацію грошових коштів місцевого бюджету Глуховецької селищної ради, що одержані внаслідок вчинення протиправного діяння, що виразилось у створенні видимості реалізації товарно - матеріальних цінностей приватним підприємцем ОСОБА_6, та видимості оплати наданих послуг та заробітної плати ОСОБА_9 на адресу Глуховецької селищної ради, в період часу з 19.10.2010 року по 07.11.2014 року у м. козятин Вінницької області , за допомогою розрахункового рахунку № 26001231757 відкрито приватним підприємцем ОСОБА_6 у ПАТ « ОСОБА_10 Аваль» та карткового рахунку ОСОБА_9, № 80672481 відкритого у Пат КБ « Надра», здійснили фінансові операції з незаконно отриманими коштами Глуховецької селищної ради у загальній сумі 438496 гривень під виглядом переведення їх із безготівкової форми у готівку, яка видавалася у банківських установах приватному підприємцю ОСОБА_6 на закупку товарів та виплату заробітної плати ОСОБА_9

Своїми діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 209 КК України вчинення фінансової операції з коштами одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_7, будучи зареєстрованим як приватний підприємець, діючи в інтересах заступника начальника управління ОСОБА_3 вчинив пособництво у заволодінні бюджетними коштами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27,ч.2 ст. 191 КК України - пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_7 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 209 КК України - вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації ( відмиванню) доходів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

10.03.2017 року в ході підготовчого судового засідання судом першої інстанції було встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201402000000247 від 23.09.2014 року, який складений прокурором відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор Сергійчук О.Б. ставить питання про скасування ухвали Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.03.2017 року про повернення обвинувального акту №1201402000000247 від 23.09.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 200 КК України, ОСОБА_5 - за ч. 5 ст.27, ст. 27, ч.4 ст.191 КК України, ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2ст.209 КК України, ОСОБА_7 - за ч.5 ст.27 ,ч.2 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, прокурору відділу прокуратури Вінницької області у звязку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки істотних порушень, що слугували б причинами повернення обвинувального акту прокурору немає.

Просить ухвалити нову хвалу, якою призначити обвинувальний акт № №1201402000000247 від 23.09.2014 року до нового розгляду у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, зазначаючи про неконкретність висунутого обвинувачення вийшов за межі дослідження обставин, які мають бути вирішені у ході підготовчого судового засідання та фактично вдався в оцінку обвинувального акта на предмет правильності формулювання обвинувачення та юридичної кваліфікації дій обвинувачених, оскільки прокурор вважає, що обвинувачення сформульовано достатньо детально, щоб можна було чітко зрозуміти, яке саме діяння ставиться обвинуваченим у вину.

Доводи суду про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам п.1 ч.2 ст. 109 КПК України, через невнесенні відповідних даних про закінчення досудового розслідування до ЄРДР є хибними, оскільки відповідно до вищевказаної норми до реєстру матеріалів досудового розслідування, у даному випадку, вносяться відомості про проведення процесуальної дії та її назви.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з висновками суду про необхідність складання обвинувального акту в межах строку розслідування. Так, після закінчення досудового розслідування, закінчується відповідний строк, що фактично забороняє проведення слідчих дій, а лише надається можливість на складання обвинувального акту, реєстру та вручення (надсилання )їх.

Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчука Д.Г. який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, захисника ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, оскільки вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обгрунтованою, обговоривши доводи апеляції та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

У відповідності до вимог чинного КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КІІК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України. При цьому, суд не повинен вдаватися в оцінку доказів (їх належності і допустимості), зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, зокрема, їх достатності для встановлення тих чи інших обставин кримінального правопорушення.

Апеляційний суд, перевіривши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1201402000000247 від 23.09.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 200 КК України, ОСОБА_5 - за ч. 5 ст.27, ст. 27, ч.4 ст.191 КК України, ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2ст.209 КК України, ОСОБА_7 - за ч.5 ст.27 ,ч.2 ст.191, ч.2 ст.209 КК України погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає, що вказаний акт дійсно не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції вірно зазначив, що склад злочину, передбачений ч. 5ст. 191 КК України, відноситься до злочинів з матеріальним складом та передбачає спричинення потерпілому майнової шкоди. Натомість (стор. 3-7; 9 обвинувального акта) розмір майнової шкоди, яку прокурор вважає встановленою є некоректною, така шкода взагалі у відповідності до обвинувального акта не визначена у відповідності до вимог п.6ч.2ст.242 КПК України.

Окрім цього, за вказаною категорією злочинів визначення потерпілої особи є обовязковим.З аналізу обвинувального акту вбачається суперечність його окремих положень, а саме у обвинувальному акті зазначено, що потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, в той же час, органом досудового розслідування встановлений розмір шкоди, завданий кримінальними правопорушеннями місцевому бюджету Глуховецької селищної ради, хоча орган місцевого самоврядування є не місцевий бюджет, а юридична особа- Глуховецька селищна рада, яка не визнана потерпілим та цивільним позивачем.

Відповідно до ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, серед іншого, такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Крім того, всупереч вимогам ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта не додано цивільний позов прокурора, який був заявлений під час досудового розслідування, що є самостійною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Однак, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора у апеляційній скарзі з приводу вказівок суду першої інстанції про неконкретність висунутого обвинувачення, оскільки в даному випадку суд вийшов за межі дослідження обставин, які мають бути вирішені у ході підготовчого судового засідання та фактично вдався в оцінку обвинувального акта на предмет правильності формулювання обвинувачення та юридичної кваліфікації дій обвинувачених.

Зокрема як вбачається з обвинувального акту обвинувачення сформульовано достатньо детально, щоб можна було чітко зрозуміти, яке саме діяння ставиться обвинуваченим у вину.

Обвинувальний акт відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті, частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Крім того, доводи суду про невідповідність матеріалів досудового розслідування вимогам п.1 ч.2 ст. 109 КПК України, через невнесенні відповідних даних про закінчення досудового розслідування до ЄРДР є хибними, оскільки відповідно до вищевказаної норми реєстру матеріалів досудового розслідування, у даному випадку вносяться відомості про проведення процесуальної дії та її назви. Разом з тим відомості про закінчення досудового розслідування та повернення обвинувального акту прокурору вносяться до Єдиного реєстру досудового розслідування. Вказане передбачено кримінальним процесуальним кодексом України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. За результатами таких дій процесуальні документи не складаються.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що обвинувальний висновок необхідно складати в межах строку необхідності складання обвинувального акту в межах строку досудового розслідування. Однак слідчим було виконано вимоги ч.1 ст. 290 КПК України відповідно до яких, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Отже, коли закінчується досудове розслідування та закінчується відповідний строк, що фактично забороняє проведення слідчих дій, а лише надається можливість на складання обвинувального акту, реєстру та вручення (надсилання) їх.

Разом з тим в КПК України відсутня норма, яка зобовязує слідчого чи прокурора складати, змінювати обвинувальний акт та реєстр, вручати, надсилати їх тільки в межах строку досудового розслідування.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала Козятинського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року підлягає зміні, виключивши з мотивувальної частини посилання суду першої інстанції щодо неконкретизації висунутого обвинувачення, складання обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування, фальсифікації прокурором обвинувального акту, невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам п.1 ч. 2 ст. 109 КПК України, врешті апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, а тому вірно дійшов до висновку про повернення обвинувального акту прокурору на підставі ст. 314 КПК України.

Допущені порушення в обвинувальному акті унеможливлюють призначення справи до судового розгляду, тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не має.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.03.2017 року, якою обвинувальний акт №1201402000000247 від 23.09.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 200 КК України, ОСОБА_5 - за ч. 5 ст.27, ст. 27, ч.4 ст.191 КК України, ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2ст.209 КК України, ОСОБА_7 - за ч.5 ст.27 ,ч.2 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, повернуто прокурору відділу прокуратури Вінницької області - змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 березня 2017 року посилання суду щодо неконкретизації висунутого обвинувачення, складання обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування, фальсифікації прокурором обвинувального акту та невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам п.1 ч. 2 ст. 109 КПК України.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14

Згідно з оригіналом: