Вирок № 66866207, 01.06.2017, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 р. м. Кремінна Справа № 428/6746/14-к Провадження № 1-кп/414/94/2017

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

суддів: Безкровного І.Г., Панчука М.В.

за участю прокурорів: Забари М.А., Ткаченка А.В., Юшка М.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

секретаря: Пугачової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кремінна кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014000000000298 від 28 липня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (на теперішній час м. Кадіївка) Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працював на посаді міського голови Стаханівської міської ради Луганської області, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (на теперішній час м. Кадіївка) Луганської області, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Із обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 364 КК України при наступних обставинах.

Згідно з протоколом Стаханівської міської виборчої комісії від 02 листопада 2010 року про результати голосування по виборах Стаханівського міського голови та протоколу першої сесії цієї ради шостого скликання від 10 листопада 2010 року громадянина України ОСОБА_3 обрано міським головою м. Стаханова Луганської області. Того ж дня на вказаній сесії він прийняв присягу службової особи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до своїх обовязків та до ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97 від 21 травня 1997 року, ч.2 примітки ст.368 КК України ОСОБА_3 наділений владними та адміністративно-господарськими повноваженнями, а отже є представником влади та службовою особою, займає відповідальне становище, а також обізнаний щодо порядку здійснення та компетенції органів місцевого самоврядування в Україні та повноважень міського голови.

Відповідно до ч.ч.1,2,3,5 ст.7 вказаного Закону місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення; предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим законом та іншими законами до відання місцевого самоврядування; на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади; порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначається законом про референдуми.

Відповідно до п. п. 18, 19 ч. 1 ст. 26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів.

З середини квітня 2014 року в Луганській області, а також у м. Стаханові, стали проводитися незаконні зібрання та мітинги, у яких брав участь ОСОБА_3, направлені на проведення в Луганській області місцевого референдуму, спрямованого на антиконституційну зміну меж території України з одночасним створенням незаконної озброєної терористичної організації так званої «Луганської народної республіки» (далі ЛНР).

У середині квітня 2014 року ОСОБА_3 стало відомо, що у місті Луганську створено стійке ієрархічне обєднання - терористичну організацію, так звану «ЛНР», що має чітку ієрархію та структуру, складається з політичного та силового блоків, з суворим розподілом ролей між її учасниками, які на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивствами громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, скоюють інші тяжкі і особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, збройних конфліктів на території Луганської області.

До керівництва даної терористичної організації ЛНР входять: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Нікітін В,, ОСОБА_6 та інші невстановлені особи з числа мешканців України та Російської Федерації, якими у квітні 2014 року захоплено адміністративне приміщення УСБУ в Луганській області.

Займаючи зазначену посаду та розуміючи складність суспільно-політичної обстановки у країні, ОСОБА_3 вирішив використовувати свої владні повноваження всупереч складеної ним присяги, тобто належним чином не виконуючи конституційні обовязки щодо усвідомлення своєї високої відповідальності, вірного служіння громаді та народові України, неухильного дотримання Конституції України та законів України, сприяння втілення їх у життя, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, а насамперед умисно діяти в інтересах незаконно утвореної організації, бажаючі досягнення її основної мети, якою є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення «ЛНР».

Усвідомлюючи зазначені обставини та їх суспільну небезпечність і бажаючи їх настання та діючи умисно, з метою за будь-яку ціну зберегти за собою займану посаду, відповідне матеріальне забезпечення та соціальне становище, при цьому свідомо бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_3, який також є керівником виконкому Стаханівської міської ради, розташованого за адресою: Луганська область, м. Стаханов, вул. Кірова, 32, протягом середини квітня-липня 2014 року спланував та вчинив активні дії, спрямовані на антиконституційну зміну меж території України по відокремленню Луганської області шляхом відповідних публічних закликів у приміщені ради серед підлеглих працівників апарату, членів виконкому і депутатів ради шляхом винесення питання на розгляд сесії ради, всупереч рішенню більшості депутатів ради, а також за межами ради серед пересічних громадян, став діяти шляхом особистої участі в організації, технічному забезпеченні та проведенні 11 травня 2014 року в місті ОСОБА_7 незаконного обласного місцевого референдуму з питанням: «Чи підтримуєте ОСОБА_8 про державну самостійність «ЛНР»?» для подальшого відокремлення Луганської області від України, повалення конституційного ладу суверенної унітарної держави.

При цьому за вказівкою ОСОБА_3 для незаконного проведення референдуму представникам терористичної організації «ЛНР» надано необхідну кількість приміщень навчальних закладів і забезпечено голосування мешканців міста ОСОБА_7 необхідними матеріально-технічними засобами та коштами, отриманими з невстановлених слідством джерел.

Крім того, ОСОБА_3 11 травня 2014 року особисто взяв участь у голосуванні на вказаному незаконному референдумі, таким чином даючи власний приклад іншим громадянам до вчинення незаконних дій.

Вищевказані дії ОСОБА_3 потягли за собою окупацію міста ОСОБА_7 терористами та сепаратистами «ЛНР», вихід з 11 травня 2014 року до цього часу з під контролю держави великої частини території Луганської області, у томі числі міста ОСОБА_7, місцевих правоохоронних органів та військових частин, потягли за собою збройний конфлікт, у якому взяли участь незаконні збройні формування так званої терористичної організації «ЛНР», що потягло за собою порушення інфраструктури міста ОСОБА_7, вчинення великої кількості тяжких та особливо тяжких злочинів стосовно мирних громадян України, від яких з 08 травня 2014 року до цього часу по Луганській області загинуло не менше ніж 4 цивільні особи, а саме: 08 травня 2014 року ОСОБА_9, 20 липня 2014 року ОСОБА_10, 03 серпня 2014 року ОСОБА_11, 16 серпня 2014 року ОСОБА_12, спричинено поранення 23 цивільним особам: 19 липня 2014 року ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, 25 липня 2014 року ОСОБА_16, 29 липня 2014 року ОСОБА_17, ОСОБА_18, 16 серпня 2014 року ОСОБА_19, ОСОБА_20 В.О., ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, 23 серпня 2014 року ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, 24 серпня 2014 року ОСОБА_31, ОСОБА_32, 26 серпня 2014 року ОСОБА_33, 30 серпня 2014 року ОСОБА_34; загинуло не менше ніж 9 військовослужбовців: 23 липня 2014 року ОСОБА_35, 27 липня 2014 року ОСОБА_36, 29 липня 2014 року ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, 05 серпня 2014 року ОСОБА_41Б, 11 серпня 2014 року ОСОБА_42, 19 серпня 2014 року ОСОБА_43; спричинено поранення 38 військовослужбовцям: 21 липня 2014 року ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, 24 липня 2014 року ОСОБА_47, 26 липня 2014 року ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, 27 липня 2014 року ОСОБА_51, 28 липня 2014 року ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, 30 липня 2014 року ОСОБА_55, 31 липня 2014 року ОСОБА_56, 04 серпня 2014 року ОСОБА_57,04 серпня 2014 року ОСОБА_58, 20 серпня 2014 року ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, 28 серпня 2014 року ОСОБА_66, 29 серпня 2014 року ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, 30 серпня 2014 року ОСОБА_70, 03 вересня 2014 року ОСОБА_71, ОСОБА_72, 05 вересня 2014 року ОСОБА_73, 06 вересня 2014 року ОСОБА_74, 08 вересня 2014 року ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, 11 вересня 2014 року ОСОБА_78, 12 вересня 2014 року ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81 та інші, що також може спровокувати аналогічні події в інших мирних регіонах України.

Відповідно до цих обставин органом досудового розслідування робиться висновок про вчинення ОСОБА_3 умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічних закликів до вчинення таких дій, які вчинені особою, яка є представником влади, що призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків, тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст.110 Кримінального кодексу України (у ред. Закону №1183-УІІ від 08.04.2014 р.).

Крім того, за наведених вище обставин йому інкримінується умисне вчинення сприянню діяльності терористичної організації.

Так, у середині квітня 2014 року до міста Стаханова Луганської області з міста Луганська прибули невстановлені слідством представники керівництва «ЛНР» та інші учасники вказаної терористичної організації з метою дестабілізації обстановки в місті, захоплення адміністративних будівель правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, у тому числі в разі непокори з боку працівників силових структур та державних службовців із застосуванням зброї.

ОСОБА_3 як мер міста ОСОБА_7 був обізнаний, що вказана організація «ЛНР» є відособленим терористичним утворенням, яке використовує силу і насильство стосовно інших громадян України з наміром залякати та змусити беззастережно прийняти його ідеологію і таким чином добитися домінуючого положення та постійного перебування при владі в своїй країні.

ОСОБА_3 було достовірно відомо, що результатом дій «ЛНР» є тероризм, тобто суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоровя ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Також ОСОБА_3 було достовірно відомо, що терористична діяльність «ЛНР» охоплює:

-планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;

-підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних обєктів у терористичних цілях;

-організацію незаконних збройних формувань, злочинних угрупувань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;

-вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;

- пропаганду і поширення ідеології тероризму.

На керівників блоків «ЛНР» покладається керівництво та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до вказаних блоків.

При цьому на керівників та учасників силового блоку покладено забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обовязків співробітниками правоохоронних органів, військовослужбовцями Збройних Сил, працівникам державних органів влади України.

Представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно настроєних до їх діяльності, ведуть розяснювальну роботу та залучають до участі в терористичній організації «ЛНР» нових членів, чим також підтримують і забезпечують життєдіяльність вказаної терористичної організації.

«ЛНР» складається з політичного та силового блоків з суворим розподілом ролей між її учасниками, має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, безумовне централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоків лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл ролей учасників щодо кінцевого результату його досягнення.

Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обовязки:

-створення так званих органів державної влади «ЛНР» та організація їх діяльності;

-видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ЛНР»;

-організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР»;

-проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ЛНР» з метою схиляння їх до добровільної участі у вказаній терористичній організації та отримання широкої підтримки діяльності злочинної організації серед мешканців східних регіонів України;

-організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно настроєних до їх діяльності, а також її розподілу;

-налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням - терористичною організацією «Донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та силового захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою використання їх можливостей для пропаганди, агітації, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України, осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

-надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

-забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

ОСОБА_3 достеменно знав, що на учасників силового блоку злочинної організації, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обовязки:

-організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обовязків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, державних органів місцевого самоврядування;

-організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їх діями, з метою вчинення опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України;

-створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

-вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та керівництво їхніми діями;

-захоплення населених пунктів, адміністративних та інших будівель, військових частин та інших обєктів на території Луганської області;

-скоєння терористичних актів та диверсій на території України;

-захоплення зброї чи заволодіння в інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

-вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25 травня 2014 року позачергових виборів Президента України на території Луганської області;

-організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

На виконання спільного злочинного умислу учасниками терористичної організації «ЛНР» протягом середини квітня-травня 2014 року було скоєно ряд терористичних актів та захоплень заручників.

Разом з цим, ОСОБА_3, обіймаючи посаду Стаханівського міського голови Луганської області та будучи державним службовцем органу місцевого самоврядування III категорії, повинен забезпечувати здійснення в межах наданих йому законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території у місті ОСОБА_7, починаючи з середини квітня 2014 року, використовуючи нестабільний суспільний стан у державі, скориставшись високою довірою з боку місцевого населення міста ОСОБА_7 до міського голови, умисно не вжив усіх можливих заходів щодо забезпечення належної життєдіяльності міста, функціонування підприємств та організацій, державних та правоохоронних органів, натомість сприяв створенню та діяльності терористичних груп та організацій шляхом забезпечення відповідних умов для їх створення та здійснення їх діяльності.

За наведених вище обставин з середини квітня 2014 року ОСОБА_3 умисно сприяв діяльності озброєної терористичної організації «Луганська народна республіка», зокрема ним було надано приміщення виконавчого комітету Стаханівської міської ради за адресою: Луганська область, м. Стаханов, вул. Кірова, б.32, для проведення сепаратистами та терористами нарад, де він постійно брав участь у вказаних нарадах за участю терористів для забезпечення їх діяльності та координації з ними своїх дій.

Також, з 02 травня 2014 року ОСОБА_3 зорієнтовано озброєних терористів на захоплення адміністративної будівлі Стаханівського міжрайонного відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Луганської області за адресою: Луганська область, м. Стаханов, вул. 395-ї Шахтарської дивізії, б.48, у якій окрім іншого знаходились табельна вогнепальна зброя: пістолети Макарова та автомати Калашникова, матеріали перевірок, кримінальні провадження, архівні документи, документи з грифом «таємно», оргтехніка та матеріальні цінності. У зазначеному приміщенні терористами «ЛНР» розташовано штаб так званого військового коменданта міста ОСОБА_7 ОСОБА_82

Крім того, у червні 2014 року ОСОБА_3 зорієнтовано озброєних терористів на захоплення адміністративної будівлі військового комісаріату міста ОСОБА_7 за адресою: м.Стаханов, вул. Богдана Хмельницького, б.66, де окрім іншого знаходились документи з грифом «таємно» та списки осіб, що можуть бути призвані на військову службу.

ОСОБА_3 особисто відвідував вказані захоплені приміщення в місті, де особисто бачив факти незаконних затримань та утримання, катувань громадян України з проукраїнськими поглядами, зокрема: у травні 2014 року громадянина ОСОБА_83, у червні 2014 року громадянина ОСОБА_84 та багатьох інших; проте будучі представником влади, умисно будь-яких дій по звільненню громадян України не здійснював. При цьому ОСОБА_3 цікавився матеріально-технічними потребами терористів та забезпечував їх діяльність, використовував службові повноваження для залучення техніки та робітників місцевих комунальних підприємств для будівництва та облаштування блокпостів сепаратистів на вулицях міста ОСОБА_7.

Розуміючи складність ситуації, що склалась у регіоні у звязку з вторгненням до міста Стаханова Луганської області представників терористичної організації «ЛНР», діючи умисно, грубо порушуючи присягу посадової особи місцевого самоврядування, нехтуючи нормами законів та моралі, ОСОБА_3 не вжив відповідних скоординованих з правоохоронними органами міста адекватних заходів, направлених на звільнення захоплених сепаратистами адміністративних будинків, затримання та припинення їх злочинної діяльності. При цьому він не звернувся до правоохоронних органів України: СБУ, МВС України, Національної Гвардії України, державних органів управління та керівництва України з питання надання допомоги у стабілізації ситуації, звільнення міста від терористів, не виступив з промовою в засобах масової інформації з призивами протидіяти представникам терористичної організації.

Вищевказані дії ОСОБА_3 потягли за собою окупацію міста ОСОБА_7 терористами та сепаратистами «ЛНР», вихід з 11 травня 2014 року з-під контролю держави великої частини території Луганської області, у томі числі міста ОСОБА_7, місцевих правоохоронних органів та військових частин, а також збройний конфлікт, у якому взяли участь незаконні збройні формування так званої терористичної організації «Луганської народної республіки», що потягло за собою порушення інфраструктури міста ОСОБА_7, вчинення великої кількості тяжких та особливо тяжких злочинів стосовно мирних громадян України, яких з 08 травня 2014 року до цього часу по Луганській області загинуло не менше ніж 4 цивільні особи, спричинено поранення 23 цивільним особам, загинуло не менше ніж 9 військовослужбовців, спричинено поранення 38 військовослужбовцям, що також може спровокувати аналогічні події в інших мирних регіонах України.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації, тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст.258-3 КК України (у ред. Закону №2258-VI від 18.05.2010 р.).

Крім того, за наведених вище обставин ОСОБА_3, який також є керівником виконкому Стаханівської міської ради, постійно здійснював функції представника виконавчої влади, тобто був службовою особою, яка займала відповідальне становище, протиправно використав надані йому владу і повноваження та вчинив умисні злочини у сфері службової діяльності.

Діючи умисно, з мотивів власного бажання за будь-яку ціну зберегти за собою займану посаду, відповідне матеріальне забезпечення та соціальне становище, при цьому бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_3 у середині квітня 2014 року вступив у злочинну змову з невстановленими активістами руху за відокремлення Луганської області від України. Після чого протягом середини квітня-липня 2014 року спланував та вчинював активні дії, спрямовані на антиконституційну зміну меж території України по відокремленню Луганської області шляхом відповідних публічних закликів та надання вказівок у приміщені Стаханівської міської ради своїм підлеглим заступникам голови членам виконкому міської ради - ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, працівникам апарату виконкому міської ради ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101Ю. ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, закликів до депутатів Стаханівської міської ради шляхом винесення 29 квітня 2014 року на розгляд 56-ї сесії ради, яка відбулась 05 травня 2014 року, і надання на засіданні сесії слова члену ініціативної групи ОСОБА_114 з питанням про перепідпорядкування Стаханівської міської ради, виконкому та місцевих правоохоронних органів незаконному самопроголошеному органу так званій «Народній раді» «ЛНР», створення незаконних збройних формувань, та за межами ради на мітингах серед пересічних громадян, а також, умисно зловживаючи наданою йому законом владою та службовими повноваженнями, усупереч рішенню більшості депутатів ради, які не проголосували за проведення референдуму, організував засідання виконкому міської ради 07 травня 2014 року, на якому ним прийнято рішення про підтримку референдуму, та став діяти шляхом особистої участі в організації, технічному забезпеченні та проведенні у місті ОСОБА_7 незаконного обласного місцевого референдуму з питанням: «Чи підтримуєте ОСОБА_8 про державну самостійність Луганської Народної Республіки?» для подальшого відокремлення Луганської області від України, який відбувся 11 травня 2014 року.

При цьому за рішенням ОСОБА_3, керівниками міського відділу освіти для незаконного проведення референдуму надано 30 приміщень навчальних закладів і забезпечено голосування мешканців міста ОСОБА_7 необхідними матеріально-технічними засобами та коштами, отриманими з невстановлених слідством джерел.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3, який використав надані йому законом повноваження всупереч інтересам служби, грубо порушено норми Конституції України, основні конституційні права та свободи великої кількості громадян України, що мешкають у Луганській області, зокрема в місті ОСОБА_7, які не бажають відокремлення Луганської області від України, порушено нормальну життєдіяльність та інфраструктуру міста ОСОБА_7, чим підірвано авторитет органів місцевого самоврядування, які до цього часу повністю вийшли з-під контролю держави, тобто він спричинив тяжкі наслідки і скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.364 КК України в редакції Закону № 746-7 від 21 лютого 2014 року.

Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази, допитавши обвинуваченого, свідка, суд приходить до наступного.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінальних правопорушень не визнав та суду пояснив, що його у 2010 року було обрано міським головою м. Стаханова. Ніяких протизаконних дій у 2014 році, які викладені в обвинувальному акті він не вчиняв. При здійсненні ним своїх конституційних обовязків будівлі в місті не захоплювалися, референдум не проводився, люди не гинули.

Свідок ОСОБА_115 суду пояснив, що він був депутатом Стаханівської міської ради.У квітні 2014 року на сесії Стаханівської міської ради під керівництвом обвинуваченого було вирішено питання про проведення референдуму щодо відокремлення м. Стаханова від території України. Референдум було проведено 11 травня того ж року, в якому ОСОБА_3 приймав участь. ОСОБА_115 вказує, що на сесії не був, повістка сесії йому відома зі слів інших депутатів. В кінці місяця, можливо за згодою мера, до міста зайшли озброєні люди, захопили виконком, будівлі, стали будуватися блокпости. Йому не відомі факти закликання обвинуваченого щодо відділення м. Стаханова від України. Під час допиту ОСОБА_115 зазначив, що вказані показання він читає з протоколу його допиту, складеного під час досудового розслідування, який в цей день надав йому у м. Кремінна прокурор. ОСОБА_9 свідок вважає ОСОБА_3 як мера міста винним у бездіяльності. Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.

Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

У частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є обєктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд. Критерієм для визначення розумності строків кримінального провадження, серед інших, є спосіб здійснення прокурором своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Більшість свідків обвинувачення знаходяться на тимчасово окупованій та відповідно непідконтрольній українській владі території, а саме у м. Стаханові Луганської області. Судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні неодноразово відкладалося за клопотанням сторони обвинувачення, яка зобовязувалася доставити цих свідків до суду для їх допиту, у звязку з чим судом постійно наголошувалося прокурору щодо необхідності дотримання розумних строків розгляду цієї кримінальної справи з урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час утримується під вартою. Місце проживання свідків ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, які зі слів прокурора проживають на території України, невідомо. Врешті-решт сторона обвинувачення заявила клопотання про привід цих свідків до суду, проте прийняття судом рішення про їх привід йшло врозріз вимогам КПК України, оскільки ці свідки до цього не повідомлялися належним чином про час і місце розгляду справи, крім того, повідомити їх взагалі не вбачається можливим із вищевказаних причин, у звязку з чим це клопотання було залишено судом без задоволення. Також під час проведення підготовчого судового засідання, так само як і в подальшому, сторона обвинувачення не заявляла клопотання про виклик свідків, незважаючи на те, що в судовому засіданні неодноразово розяснювалося прокурору, що суд в силу вимог ч. 2 ст. 327 КПК України може посприяти у їх виклику.

Також суд звертає увагу на те, що частина з цих свідків була раніше допитана у Сватівському районному суді Луганської області, проте прокурором не заявлялося клопотання про заслуховування їх показань, хоча вони були допитані у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, а у обвинуваченого та захисника, так само як у сторони обвинувачення, була можливість ставити їм питання. Натомість прокурором заявлялося клопотання про оголошення показань цих свідків, які вони давали під час досудового слідства, проте судом це клопотання було відхилено через необґрунтованість.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12014000000000298 (а.с. 1 т. 4 матеріалів досудового розслідування) 28 липня 2014 року до ЄРДР внесено відомості про те, що міський голова м. Стаханова Луганської області ОСОБА_3 протягом січня-липня 2014 року здійснював активні дії, спрямовані на антиконституційну зміну меж території України шляхом відокремлення Луганської області, а також публічно закликав до зміни меж території України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 110 КК України.

Згідно витягу з кримінального провадження № 42014220000000493 (а.с. 14 т. 2 матеріалів досудового розслідування) 17 вересня 2014 року до ЄРДР внесено відомості про те, що міський голова м. Стаханова Луганської області ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Згідно витягу з кримінального провадження № 42014220000000494 (а.с. 17 т. 2 матеріалів досудового розслідування) 17 вересня 2014 року до ЄРДР внесено відомості про те, що міський голова м. Стаханова Луганської області ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до звернення ОСОБА_118 від 25 липня 2014 року (а.с. 12-13 т. 1 матеріалів досудового розслідування) останній звернувся до міністра внутрішніх справ України ОСОБА_119 із заявою про провокаційну та сепаратистську діяльність міського голови м. Стаханова ОСОБА_3 Аналогічні заяви надійшли від ОСОБА_120 та ОСОБА_121 26 липня 2014 року (а.с. 11, 14-17 т. 1 матеріалів досудового розслідування).

У протоколі огляду відомостей з мережі Інтернет від 29 липня 2014 року (а.с. 102-104 т. 1 матеріалів досудового розслідування) https://www.youtube.com/watch?v=Хр2О7fVzBK4» зазначено про розміщення на аудіо- відео файлів із заголовком «В ОСОБА_7 договорились по поводу референдума» відомостей щодо присутності у приміщенні навколо стола не менш як 17 чоловік (прізвища не названі), які обговорють питання проведення в м. Стаханові референдуму.

Відповідно до протоколу огляду відеозапису тривалістю 13 хв. 46 сек. під назвою «56-я сессия Стахановского горсовета состоялась» від 01 серпня 2014 року (а.с.106-109 того ж тому) обвинувачений ОСОБА_3 звертає увагу на те, що референдум повинен проводитися на законних підставах і закликає не робити поспішних висновків.

Згідно протоколу огляду від 29 липня 2014 року (а.с. 111-115 т. 1 матеріалів досудового розслідування) проведено огляд Інтернет-сторінки за адресою: «https://www.youtube.com/watch?v=ywljuDaRVE0» під назвою «Допит мера зрадника ОСОБА_3. АТО Луганськ», на якому відображено допит обвинуваченого без дотримання належної правової процедури.

Відповідно до протоколу від 31 липня 2014 року тривалістю 28 хв. 01 сек. (а.с. 117-120 т. 1 матеріалів досудового розслідування) проведено огляд Інтернет-сторінки за адресою: «https://www.youtube.com/watch?v=3HBhE8_TXa8» під назвою «56-я сессия Стахановского горсовета (продолжение)» на якій зафіксована сесія Стаханівської міської ради Луганської області, під час якої ОСОБА_3 звертає увагу присутніх про необхідність проведення референдуму у спосіб, визначений законом у разі його ініціювання.

У протоколі від 31 липня 2014 року (а.с. 128-130 т. 1 матеріалів досудового розслідування) зазначено про проведення огляду Інтернет-сторінки за адресою: «crime.in.ua/news/20140502/boeviki-zelionka», на якій відображена новина під назвою: «Вооруженные террористы защищают мэра ОСОБА_7 от нових покушений зеленкой». У тексті статті вказано, що з повідомлення відділу звязку з громадськістю ГУ МВС України в Луганській області, у приміщенні Стаханівського виконкому розміщено близько 40 озброєних людей за згодою голови міста. Зі слів лідера громадської організації «Народное доверие» ОСОБА_122, бойовиків запросив для свого захисту міський голова ОСОБА_3. Обвинувачений стверджує, що ця інформація не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_122 є його політичним опонентом, з яким у нього склались неприязні відносини.

Згідно протоколу від 31 липня 2014 року (а.с. 137-139 т. 1 матеріалів досудового розслідування) проведено огляд Інтернет-сторінки за адресою: «https://provokacia.net/ncategory/14_05_01_deputatyi_staganova_ne_dai_meruborisovu_utverdit_datu-referenduma», на якій знаходиться новина під назвою «депутаты ОСОБА_7 не дали мэру ОСОБА_3 утвердить дату референдума». ОСОБА_123 вказує, що мер міста ОСОБА_7 ОСОБА_3 зробив усе можливе, щоб поставити на голосування сесії питання про проведення референдуму по статусу міста. Аналогічна новина розміщена на Інтернет-сторінці «podrobnosti.ua/pover/2014/05/01/973993.html» під назвою «Депутаты ОСОБА_7 отказались обсуждать референдум» (протокол огляду від 31 липня 2014 року а.с. 125-127 т. 1 матеріалів досудового розслідування). Зміст вказаних протоколів не відповідають змісту відеозапису сесії.

У протоколі від 31 липня 2014 року (а.с. 131-133 т. 1 матеріалів досудового розслідування) зафіксовано огляд Інтернет сторінки під назвою «ОСОБА_7 готовится к референдуму - тяжело и со скрипом», у якій вказано, що мер м. Стаханова ОСОБА_3 готовий допомогти у проведенні референдуму, надати необхідних спеціалістів, документацію, дільниці та урни для голосування. Вказана інформація не підтверджується відеозаписом тих подій.

Відповідно до протоколу від 31 липня 2014 року (а.с. 143-145 т. 1 матеріалів досудового розслідування) проведено огляд Інтернет-сторінки за адресою: «http://v-variant.lg.ua/stahanov/75722-mer-stahanova-borisov-razreshil-vooruzhennym-posidet-vispolkome.html», на якій знаходиться новина під назвою «Мэр ОСОБА_7 ОСОБА_3 разрешил вооруженным людям посидеть», де вказано про зустріч 30 квітня жителів міста в Стаханівській міськраді під час якої на обличчя мера ОСОБА_3 вилили зеленку.

Згідно протоколу огляду від 31 липня 2014 року (а.с. 122-124 т. 1 матеріалів досудового розслідування) на Інтернет-сторінки за адресою: «www.ua-ru.info/news/13898-v- stahanove-nad-zdaniem-ispolkoma-razvevaetsya-flag-rf.html» міститься новина під назвою «В ОСОБА_7 над зданием исполкома развивается флаг РФ», у якій вказано про наявність прапора Росії над будівлею Стаханівської міської ради і захоплення будівлі виконкому за згодою мера ОСОБА_3. Обвинувачений стверджує, що такої згоди він не давав. Інші докази, які б спростовували його доводи, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 3284ае/14 від 30 вересня 2014 року (а.с. 8 т. 4 матеріалів досудового розслідування) у ОСОБА_84 наявні рубці на спині, які є наслідком загоєння забитих ран, що утворилися від дії тупого твердого предмету, які могли бути спричинені в строк і, можливо, при обставинах, вказаних оглянутим, тобто у приміщенні УБОЗ м. Стаханова одним з «ополченців» в кінці червня 2014 року, які за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями. Орган досудового розслідування не робить привязки цієї події до дій обвинуваченого.

Відповідно до висновку фонетичної експертизи № 3284ае/14 від 30 вересня 2014 року (а.с. 19-44 т. 4 матеріалів досудового розслідування), на відео-файлах «В ОСОБА_7 договорились по поводу референдума», «56-я сессия Стахановского горсовета состоялась», «Допит мера-зрадника Борисова», «56-я сессия Стахановского городского совета (продолжение)», ідентифіковано голос ОСОБА_3 На досліджуваних фонограмах виявлено ознаки електронного монтажу.

На DVD диску (а.с. 62 т. 4 матеріалів досудового розслідування) наявні текстові файли з даними загиблих та поранених у зоні АТО за межами м. Стаханова.

Відповідно до довідки (а.с. 92 т. 4 матеріалів досудового розслідування) вказані адреси навчальних закладів, розташованих в м. Стаханові, на яких відповідно до показань свідка ОСОБА_115 були розміщені виборчі дільниці під час референдуму 11 травня 2014 року.

Відповідно до диску (а.с.1 за квітень 2014 року та змісту газет за травень 2014 року матеріалів до обвинувального акту, які надала сторона захисту) ОСОБА_1 закликає проти сепаратизму та розколу країни та наголошує про необхідність проведення будь-яких політичних заходів у межах діючого законодавства.

З оглянутого у судовому засіданні: 1) DVD-R диску, на якому відображено відеоролики роботи Стаханівської міської ради за квітень 2014 року та проведення 56 сесії Стаханівської міської ради від 05 травня 2014 року, які є додатком до протоколів огляду від 29 липня 2014 року; 2) змісту протоколу пленарного засідання цієї сесії; 3) звернення депутатів Стаханівської міської ради до Голови Верховної ОСОБА_108 України ОСОБА_124 (а.с. 1 матеріалів до обвинувального акту наданих захисником, а.с.81,82-87 т.3 судового провадження); 4) газет «Стахановское знамя» від лютого-червня 2014 року (а.с.91-115 матеріалів до обвинувального акту, які надані захисником) вбачається, що перед початком сесії звучить гімн України, ОСОБА_1 розяснює підстави проведення всеукраїнського та місцевого референдуму відповідно до чинного законодавства України, наведення порядку у державі, приймається звернення депутатів з метою уникнення кровопролиття, заборонення формувань у місті народної міліції. Під час виступу деяких людей щодо особливого статусу Луганщини, перепідпорядкування народній раді, ОСОБА_1 покидає сесію. Хтось скандує «Росія», «Борісов». Коли обвинувачений сідає в автомобіль швидкої, чоловік в кадрі коментує, що ОСОБА_1 повинен визначитися зі своєю позицією, чи він з народом чи з діючою владою. В газетах міститься інформація про звичне життя міста без натяку на прояви сепаратизму.

Вимоги ст. 25 КПК Українизобов'язують прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно дост. 9 цього Кодексу.

За правиламист. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно дост. 92 цього Кодексуобовязок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Таким чином, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідност. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ОСОБА_108,1950) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.18Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01 листопада 1996 року зазначено, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріпленого у ч. 1ст. 62 КонституціїУкраїни принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості.

П. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року встановлена недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність обвинуваченого. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 2ст. 8 КПК Українипринцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обовязки судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Згідно зіст. 2 КК Українипідставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно-небезпечне діяння як злочин.

Відповідно до ст. 110 КК України безпосереднім обєктом цього злочину є відносини щодо забезпечення територіальної цілісності і недоторканості України в межах встановлених кордонів. Відповідно до диспозиції цієї статті вказаний злочин проявляється в таких формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону, на порушення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення вказаних дій; 3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Субєктивна сторона цього злочину характеризується наявністю прямого умислу та мети, як обовязкової ознаки, на зміну меж території або державного кордону України.

Згідно диспозиції ч.3ст.110 КК України, яка інкримінована ОСОБА_3, цей злочин є злочином з матеріальним складом, тобто однією з обов'язкових ознак його об'єктивної сторони є безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками що настали (загибель людей або інші тяжкі наслідки).

Разом з тим, стороною обвинувачення не було конкретизовано, в чому саме полягав безпосередньо причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого і зазначеними у обвинувальному акті наслідками у вигляді загибелі не менш як 4 цивільних осіб та 9 військовослужбовців, спричинення тілесних ушкоджень 23 цивільним особам та 38 військовослужбовцям, та не доведено достатніми, належними та допустимими доказами сам факт наявності такого зв'язку. Тим більше, що вказані особи постраждали за межами м. Стаханова. Більше того, належними доказами факту смерті особи згідно з діючим українським законодавством є свідоцтво про смерть або ж відповідне рішення суду, що набрало законної сили, чого стороною обвинувачення також не було надано.

Досліджені судом відеозаписи під назвами «В ОСОБА_7 договорились по поводу референдума», «56-я сессия Стахановского горсовета состоялась», «56-я сессия Стахановского горсовета (продолжение)» жодним чином не вказують на вчинення ОСОБА_3 будь-яких протиправних дій. Навпаки, у своїх виступах він неодноразово вказував на необхідність дотримання Конституції та законів України, а також розяснював присутнім особам, які види референдумів передбачені діючим законодавством, які питання на них можуть виноситися, а також про необхідність врахування вимог закону при обговоренні будь-яких питань та прийняття рішень, повязаних з ініціюванням та проведенням референдуму.

Щодо інформації, розміщеної на Інтернет-сторінках, суд дійшов висновку щодо неможливості встановлення джерел отримання цієї інформації та перевірки її достовірності.

Стороною обвинувачення не надано жодних доказів щодо проведення незаконного референдуму 11 травня 2014 року, а також особистої участі в ньому ОСОБА_3, так само як і його участі у мітингах у м. Стаханов сепаратистського спрямування. Зокрема свідок обвинувачення, допитаний в судовому засіданні, не підтвердив того, що бачив ОСОБА_3 на незаконному референдумі чи на мітингах, про це лише ходили чутки, проте від кого саме свідок пригадати не зміг.

Також стороною обвинувачення жодним чином не доведено тієї обставини, що ОСОБА_3 якимось чином надавав приміщення для проведення незаконного референдуму, а також необґрунтовано висновок прокурора, що це міг зробити лише ОСОБА_3

Жодного доказу на підтвердження наявності у обвинуваченого прямого умислу на вчинення дій, передбачених ч. 3 ст. 110 КК України, мети, як обовязкової ознаки субєктивної сторони вказаного злочину, наявності причинно-наслідкового звязку між протиправними діями та настанням суспільно-небезпечних наслідків на підтвердження інкримінованого ОСОБА_3 обвинувачення стороною обвинувачення суду не надано, а тому, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену в ст.ст. 62,63 Конституції України, п. 2статті 6 Європейської конвенції з прав людини, а також ч. 4ст. 17 КПК України, зокрема, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд, оцінюючі за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, встановив, що докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала пред'явлене обвинувачення, не доводять, що в діянні обвинуваченого є склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, а тому за цією статтею він підлягає виправданню.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.258-3 КК України у вчиненні дій щодо організаційного чи іншого сприяння діяльності терористичної організації, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 згідно з обвинувальним актом інкримінується: надання приміщень та проведення нарад з терористами; зорієнтування озброєнних терористів на захоплення адміністративних будівель; відвідування захоплених терористами приміщень. Проте жодних прямих чи принаймні непрямих доказів на підтвердження зазначених обставин стороною обвинувачення не надано.

З приводу відсутності звернення ОСОБА_3, як мера міста, до правоохоронних органів щодо діяльності незаконних збройних формувань у місті, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснював, що відповідні спільні наради з представниками правоохоронних органів проводилися постійно. Так, з досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що на 56-й сесії Стаханівської міської ради від 05 травня 2014 року були присутні представники прокуратури та міліції міста. Крім того, суд зазначає, що діяльність незаконних збройних формувань у місті ОСОБА_7 була загальновідомим фактом і ситуація не потребувала будь-якого звернення для належного реагування правоохоронних органів, та виконання ними своїх прямих обовязків щодо забезпечення порядку та законності у місті.

Під час своїх публічних виступів ОСОБА_3 звертався до громадян міста, намагаючись заспокоїти суспільні хвилювання та погасити сепаратистські настрої, постійно роз'яснюючи необхідність дотримання законних процедур, тим самим протидіючи зростанню підтримки терористів серед місцевого населення. Щодо відсутності відкритих прямих закликів ОСОБА_3 до протидії озброєним терористам суд зазначає, що такі заклики очевидно у той час могли становити небезпеку для його життя.

Досліджений у судовому засіданні відеозапис під назвою: «Допит мера зрадника ОСОБА_3. АТО Луганськ» суд не може визнати допустимим доказом з огляду на наступне.

Як вбачається з рішення Конституційного Суду України у справі від 20 жовтня 2011 року № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України прийшов до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до п.3.2 цього Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Конституційний Суд України чітко зазначав, що тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбаченихКонституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. Відтак, Конституційний Суд України вказав, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених вКонституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів».

Відповідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Суд зазначає, що показання, які зафіксовані на вказаному відеозаписі надавалися невстановленій особі, у непередбачений законом спосіб, без дотримання належної правової процедури та за відсутності захисника.

Таким чином, у суду відсутні будь-які правові підстави вбачати в діях обвинуваченого ОСОБА_3 склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.258-3КК України.

Надані стороною обвинувачення докази, ні кожен окремо, ні в сукупності не підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 як особою, яка є представником влади, умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України, а також публічних закликів до вчинення таких дій, що призвело до тяжких наслідків та загибелі людей, а також організаційне та інше сприяння діяльності терористичної організації.

Як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оцінюванні доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Формулюючи обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 364 КК України орган досудового розслідування вказав, що він своїми умисними діями, які виразилися у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе та іншої фізичної або юридичної особи, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, яке завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб і спричинило тяжкі наслідки.

Всупереч вимогам відокремлення відповідних наслідків, які передбачені різними правовими нормами, орган досудового розслідування обєднав їх в одну норму без розмежування поняття істотної шкоди з спричиненням тяжких наслідків та не конкретизував кожну з них. Істотна шкода як і тяжкі наслідки повинні бути інкриміновані лише за наявності причинного звязку між діянням обвинуваченого та настанням зазначених наслідків. Для цього орган досудового розслідування повинен був встановити, що порушення ОСОБА_3 службових обовязків передувало настанню вказаних наслідків, що це порушення було їх необхідною умовою і що обвинувачений усвідомлював чи повинен був усвідомлювати розвиток причинного звязку, тобто те, що його діяння стане причинною настання вказаних наслідків.

Докази, надані суду, не свідчать про наявність обєктивної сторони цього злочину у діях ОСОБА_3 Також не вказано субєкта одержання неправомірної вигоди - для себе, іншої або юридичної особи і не конкретизована мета.

Оцінюючі вказані докази окремо, за внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також усі докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 364 КК України, у сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про відсутність у діях обвинуваченого складу вказаних кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати, повязані з проведенням судово-фоноскопічної експертизи №55 від 15 жовтня 2014 року (а.с.44 т. 4 матеріалів досудового провадження) у розмірі 9 461 грн. 76 коп. підлягають компенсації за рахунок державного бюджету України.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 364 КК України визнати невинуватим та виправдати через відсутність у його діях складу цих кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши з-під варти негайно.

Витрати, повязані з проведенням судово-фоноскопічної експертизи №55 від 15 жовтня 2014 року у розмірі 9 461 грн. 76 коп. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Луганської області через Кремінський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набуває законної сили після закінчення цього терміну або залишення вироку без змін апеляційним судом у разі його оскарження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий В.М. Ковальов

Судді І.Г. Безкровний

ОСОБА_125