Ухвала суду № 66866136, 30.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/794/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

30.05.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Потапенка В.І., Черненка В.В.

секретар Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Зазначав, що 01 грудня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_5 укладено додатковий договір до договору банківського рахунку № С-010/12/2008, відповідно до якого банк надав останній кредитні кошти в сумі 50000 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань укладено договори поруки № С-010/12/2008/S-1 від 01 грудня 2008 року та № С-010/12/2008/S-2 від 01 грудня 2008 року.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав. Станом на 02 грудня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 28180 грн. 73 коп.

Просив стягнути з відповідачів на користь банку загальну суму заборгованості в розмірі 21969 грн. 06 коп. та судові витрати.

Ухвалою суду від 13 червня 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості співвідповідача, як правонаступника померлої ОСОБА_5

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 січня 2017 року в задоволенні позову до правонаступника боржника відмовлено в зв'язку з пропуском позовної давності, а в позові до поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено в зв'язку з припиненням поруки.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд не повно з'ясував обставини справи. У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу. Закінчення строку позовної давності не тягне за собою припинення права та не позбавляє від статусу боржника. Оскільки кошти за кредитним договором повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідачів у межах строку позовної давності.

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Відповідач ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку (т.2 а.с.2), в судове засідання не прибула, причини неявки суду не повідомила.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, між «Кредобанком» та ОСОБА_5, 01 грудня 2008 року укладено кредитний договір № С-010/12/2008, за умовами якого банк надав їй кредит у сумі 50000 грн. на строк до 01 грудня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом (т.1 а.с.7-9) .

В забезпечення зобов'язання за зазначеним кредитним договором укладено 01 грудня 2008 року договори поруки, за умовами яких ОСОБА_4 та ОСОБА_3 поручилися відповідати перед банком за виконання боржником ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором (т.1 а.с.18-19).

Як зазначив банк станом на 2 грудня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 21969 грн.06 коп., вся сума заборгованості складається з тіла кредиту, що підтверджується розрахунком ( т.1 а.с.14-17).

Боржник ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.42).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині ( ч.1 ст. 1282 ЦК України).

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі (ч.2 ст.1282 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 32 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Таким чином, зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту, розмір заборгованості за яким визначається на день смерті боржника, входять до складу спадщини.

Позов було пред'явлено 15 лютого 2016 року до померлого боржника, оскільки кредитор не знав про смерть боржника.

Спадковою справою підтверджується, що спадщину після смерті боржника прийняла її дочка ОСОБА_2, яка 27 травня 2010 року отримала свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно: житловий будинок, автомобіль, вартість спадкового майна становить 140677 грн. (т.1 а.с.51-90).

Ухвалою суду від 13 червня 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості співвідповідача, як правонаступника померлої ОСОБА_5 (т.1 а.с.111).

Представник відповідача ОСОБА_2 20 вересня 2016 року подав до суду письмову заяву про застосування позовної давності та відмову в позові за спливом позовної давності (т.1 а.с.139-141).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, кредитним договором встановлено строк повернення кредиту до 01 грудня 2011 рок, прострочення кредиту відбулося ще раніше( т.1 а.с.14-17).

Суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що відповідно до ст.ст. 257,261 ЦК України позивач пропустив строк позовної давності, клопотання про поновлення строку позовної давності в суді першої інстанції не заявляв, причини пропуску строку не наводив, тому відповідно до ч.3 і ч.4 ст.267 ЦК України відмовив в позові про стягнення тіла кредиту за кредитним договором за спливом позовної давності.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують. Посилання позивача на те, що суд повинен був стягнути відсотки та пеню в межах строку позовної давності є безпідставними, оскільки позов про стягнення пені та відсотків позивачем не заявлявся, позивач просив стягнути тільки тіло кредиту, строк сплати якого закінчився 01 грудня 2011 року.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Відповідно до ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється в момент її смерті.

Згідно з ч.1 ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст.554 ЦК України). Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (ч.1 ст.559 ЦК України).

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (ч.3 ст.559 ЦК України). Тобто чинне законодавство передбачає, що сторони в договорі поруки можуть зазначити таку умову, як згода поручителя відповідати за нового боржника, але така умова в договорах поруки від 01 грудня 2008 року відсутня, тому висновок суду про припинення поруки в зв'язку зі смертю боржника є правильним, відповідає умовам укладених договорів поруки та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, умовам укладеного кредитного договору, договорів поруки та вимогам закону. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: В.І.Потапенко

В.В.Черненко