Вирок № 66864719, 29.05.2017, Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/59/17

1-кп/604/32/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Сташківа Н.Б.

за участі :

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

сторони обвинувачення прокурора Бай А.О.

сторони захисту - адвоката Місечка В.Й.

потерпілих ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиську Тернопільської області кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016210150000094 від 18 квітня 2016 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого монтажником у ТОВ «Сахара», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_4 17 квітня 2016 року близько 21.00 год, керуючи технічно справним автомобілем марки« CITROEN Jumpy», н.з. НОМЕР_1, проїжджою частиною дороги по вул. Тернопільській у сел. Підволочиську Тернопільської області зі сторони м. Тернопіль в напрямку центральної частини сел. Підволочиська, в порушення п.21.1 та 21.11 (а) ПДР України, рухаючись із сімома пасажирами, троє з яких знаходились у задній частині автомобіля, що не обладнана місцями для сидіння, а малолітніх на передніх пасажирських сидіннях без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, в порушення п.2.3. (б,д) ПДР України не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, навпроти автостанції сел. Підволочиська в порушення вимог п. 1.10 (в частині визначення понять «безпечна швидкість», «дорожні умови», дорожня обстановка та виконання їх вимог), п.п. 12.1 та 12.4 ПДР України, не обрав в установлених межах таку безпечну швидкість транспортного засобу із врахуванням дорожньої обстановки, не застосував такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого, під час проїзду заокруглення вліво, із швидкістю, яка перевищувала дозволену на цій ділянці дороги, допустив виїзд автомобіля за межі проїжджої частин, наїзд на бетонні сходи будинку № 7 (магазин «Автолідер») та подальше перекидання автомобіля на дах. Таким чином в порушення ч.1 п.1.5 ПДР України, водій ОСОБА_4, який не повинен створювати небезпеку чи перешкод для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створив такі умови, що стали причиною ДТП. Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння і основи черепа (лобової, правої тімяної і лівого виростка потиличної кісток), крововиливом над і під мозкові оболонки у лобово-тімяній ділянці справа та стисненням головного мозку гематомою; закритого перелому голівки правої малогомілкової кістки; вивиху лівого плеча; ран правих стегна і гомілки, ран, саден і забою з синцем м'яких тканин обличчя, ран і саден волосяної частини голови справа і саден лівої руки і лівої ноги, які належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя; Пасажиру ОСОБА_3 спричинено закриту травму ділянки грудної клітки у вигляді перелому 4-го лівого ребра м'яких тканин з синцем на правій лопатковій ділянці; закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку, які за ознакою тривалого (більш як 21 день) розладу здоров'я належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.10 (в частині визначення понять «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка» та виконання їх вимог), п.п. 12.1 та 12.4 ПДР України, перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, спричиненням потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесного ушкодження та заподіянням потерпілому ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження.

Окрім того, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що після дорожньо-транспортної пригоди, водій на вимогу працівника поліції відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, не погодившись лише щодо причин вчинення ДТП та пояснив, що із потерпілими перебуває у дружніх відносинах. 17 квітня 2016 року близько 21.00 год, керуючи належним йому автомобілем марки «CITROEN Jumpy», н.з. НОМЕР_2 приблизно із швидкістю 70 км/год. поблизу автостанції у сел. Підволочиську Тернопільської області замітив, як особа чоловічої статі, котра стояла край дороги у зустрічному напрямку, різко розпочала рух в напрямку смуги руху керованого ним транспортного засобу. Знаходячись на відстані близько 12-15 м, з метою уникнення наїзду різко вивернув кермо праворуч, однак, враховуючи, що дорожнє покриття вкрито щебенем, його почало заносити, не справившись із керуванням здійснив наїзд на сходи магазину «Автолюкс». Внаслідок перекидання автомобіля та наїзду на перешкоду потерпілі отримали тілесні ушкодження. Категорично заперечив факт вживання алкогольних напитків. Крім того пояснив, що у приміщенні лікарні у нього брали взірці крові на вміст алкоголю, а тому і ніхто не пропонував пройти алкотест і посилання сторони обвинувачення на те, що він відмовився від його проходження є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. Цивільні позови заявлені прокурором в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради та Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації визнав у повному обсязі і готовий їх за рішенням суду добровільно оплатити. У вчиненому щиро розкаявся та просить призначити покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами, оскільки зазначене поставить його сім'ю у скрутне матеріальне становище, позбавить доходів та не матиме фінансової змоги добровільно виконати рішення суду про відшкодування збитків, завданих закладам охорони здоров'я.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєні інкримінованого органами досудового слідства кримінального правопорушення визнав повністю, не погодившись лише із доводами сторони обвинувачення щодо конкретних обставин вчинення ДТП, а також з відмовою пройти тест на вживання алкогольних напитків, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до переконання про доведеність обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Так, будучи допитаним у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_2 показав, що перебуває із обвинуваченим ОСОБА_4 у дружніх відносинах. 17 квітня 2016 року він, обвинувачений та їх спільні друзі разом із дітьми відпочивали на лісовій галявині с. Супранівка Підволочиського району Тернопільської області. Близько 21.00 год. сіли у автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 та поїхали по домівках. Він разом із ОСОБА_3 та його дружиною знаходились у задній частині автомобіля та сиділи на рибацьких кріслах, а діти та ОСОБА_3 спереду біля водія. За дорогою він не спостерігав, оскільки у задньому відсіку автомобіля будь-яких вікон не було. Через деякий час коли сталось ДТП він втратив свідомість та отримав тілесні ушкодження, внаслідок чого подальших подій пригадати не може. Також пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи із ними у лісовій галявині на відпочинку алкогольних напитків не вживав. Претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_4 немає. Щодо міри покарання то покладається на думку суду, однак просить суворо не карати.

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_3 показала, що перебуває із обвинуваченим ОСОБА_4 у дружніх відносинах. 17 квітня 2016 року вони разом відпочивали на лісній галявині с. Супранівка Підволочиського району та біля 21.00 год. повертались додому. Вона разом із трьома дітьми сиділи на пасажирському сидінні спереду біля водія, які не були пристебнуті ременями безпеки. З якою швидкістю їхав обвинувачений ОСОБА_4 вона не знає, оскільки постійно спілкувалась із дітьми і не звертала увагу на водія та на його дії. Дорога якою вони рухались була сухою, будь-яких опадів не спостерігалось. Пригадує, що водій звернув різко направо, після чого автомобіль перекинувся внаслідок чого їй спричинено тілесні ушкодження. Також запевнила, що водій алкогольних напитків коли вони відпочивали не вживав. Пояснила, що в подальшому зі слів самого обвинуваченого їй стало відомо, що причиною даної ДТП стало те, що біля автостанції з протилежної частини дороги знаходились грамадяни, один з яких різко розпочав переходити дорогу, тому водій задля уникнення наїзду вимушений був різко вивернути кермо праворуч, хоча особисто цього не бачила. Претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_4 немає, оскільки ним повністю оплачено усі витрати на лікування. Щодо міри покарання то покладається на думку суду.

Покази дані в судовому засіданні потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебувають у логічному зв'язку не є суперечливими із показами обвинуваченого ОСОБА_4, та іншими свідками, що були допитані у судовому засіданні, а тому суд вважає їх правдивими та бере в основу обвинувального вироку.

Так, будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_5 показала, що 17 квітня 2016 року, після відпочинку із сім'ями, повертались у напрямку сел. Підволочиська. Вона сиділа на простих стільцях у задньому відсіку транспортного засобу, яким керував обвинувачений ОСОБА_4. За дорогою не слідкувала, оскільки даний відсік був без вікон. Через деякий час відчула, що автомобіль перекидається. Вийшовши із автомобіля, вона із дітьми поїхали до лікарні, однак будь-яких тілесних ушкоджень не отримала. Також вказала, що обвинувачений ОСОБА_4 алкогольних напитків не вживав. По факту відмови водія пройти медобстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння їй невідомо.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показав, що 17 квітня 2016 року після відпочинку з сім'ями повертались у напрямку сел. Підволочиська. Він сидів на простих стільцях у задньому відсіку транспортного засобу, яким керував обвинувачений ОСОБА_4. За дорогою не слідкував, оскільки даний відсік був без вікон. Відчув, як транспортний засіб вильнув, після чого він відчув біль у руці та втратив свідомість, дійшов до тями вже після самого ДТП. Він поїхав із дружиною і дітьми до лікарні. Також ствердив,що обвинувачений ОСОБА_4 алкогольних напитків не вживав. По факту відмови водія пройти медобстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння йому нічого невідомо.

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показала, що 17 квітня 2017 року близько 21.00. год. їхала із чоловіком в напрямку сел. Підволочиська зі сторони м. Тернополя. Неподалік після в'їзду у сел. Підволочиськ навпроти заправки бачила, як автомобіль зі сторони с. Супранівка Підволочиського району надавав їм дорогу, оскільки виїжджав із другорядної смуги руху. В подальшому, близько за 200 метрів до місцевої автостанції, обвинувачений обігнав їх, на що вона звернула увагу свого чоловіка. Через мить побачили пил і перекинуте авто. Коли зупинились, то були травмовані люди, які виходили із вантажного відсіку автомобіля, а у одного потерпілого з ноги виглядав металевий прут. Після приїзду працівників поліції та швидкої вона із чоловіком поїхали. Водія не бачила і хто був за кермом авто їй не відомо.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показав, що 17 квітня 2017 року близько 21.00. год. їхав із дружиною в напрямку сел. Підволочиська зі сторони м. Тернополя. У той вечір дорога була сухою, інших транспортних засобів у зустрічному напрямку не було. Близько за 100 метрів до місця ДТП у сел. Підволочиську Тернопільської області їх обігнав автомобіль марки «CITROEN Jumpy», жовтого кольору. Під час обгону транспортного засобу, яким вони рухались, швидкість водія іншого транспортного засобу становила близько 100 км/год. нащо звернула увагу і його дружина. Через мить побачив велику кількість пилу та що автомобіль, який їх обігнав, не впоравшись із керуванням, здійснив виїзд на залізну опору в магазині, а потім перевернувся. Він із дружиною зупинились та надавали допомогу потерпілим. Водій сказав, що із ним все гаразд, хоча видно було, що перебував у шоковому стані. Під час спілкування із водієм запаху алкоголю не чув. Осіб, котрі б могли виходити на дорогу та створювати перешкоду обвинуваченому він не бачив.

Вказані покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 узгоджуються між собою, взаємодоповнюють, є логічними, послідовними, а також об'єктивно підтверджуються дослідженими і проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами, які суд вважає допустимими, зокрема :

Згідно протоколу огляду місця події з таблицями ілюстрацій до протоколу від 17 квітня 2016 року проведеного начальником СВ Підволочиського ВП ГУНП у Тернопільській області об 22.05 год. встановлено, що місцем ДТП являється проїзна частина вул. Тернопільської у сел. Підволочиську Тернопільської області поблизу місця знаходження автобусної станції та магазину «Автолідер». Дана ділянка дороги призначена для руху транспортних засобів в обох напрямках. Дорожнє покриття чисте, без нашарувань сторонніх речовин та без явних видимих пошкоджень. Неподалік місця ДТП встановлені знаки ПДР України 1.4.2 «незначний поворот в ліву сторону», п.5.35.1. «Пішохідний перехід». Дозволена швидкість для руху транспортних засобів в момент ДТП в обох напрямках становить 60 км/год. В місці ДТП виявлено автомобіль марки «CITROEN Jumpy», жовтого кольору із значними механічними ушкодженнями по усьому кузові у перевернутому на дах положенні, розташований в межах смуги руху до центру сел. Підволочиська. Під час огляду ділянки дороги біля автомобіля виявлено осип скла, пластикові елементи. Крім того, до магазину «Автолідер» примикає добудова у вигляді бетонних сходів із площадкою висотою 1 м. Металеве огородження довжиною 9 м., а також покриття сходів являється пошкодженим.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 04 січня 2017 року обвинувачений ОСОБА_4 погодився та розповів, що 14 квітня 2016 року близько 21.00 год. керував власним автомобілем марки «CITROEN Jumpy» із сімома пасажирами зі сторони м. Тернополя в напрямку центру сел. Підволочиська Тернопільської області. Швидкість керованого ним автомобіля становила близько 70 км/год. Під час руху на ділянці із заокругленням ліворуч, що поряд із автостанцією, побачив попереду на проїзній частині пішохода, який перебігав її зліва-направо відносно напрямку його руху. Уникаючи наїзду на даного пішохода, він вимушено вивернув кермо вправо та спрямував автомобіль за межі проїзної частини, де наїхав на сходи магазину, після чого перекинувся. У подальшому водій ОСОБА_4 розмістив автомобіль відповідно до траєкторії свого руху на час пригоди, вказав на місце, в якому знаходився пішохід у той момент, коли побачив його вперше та подальша траєкторія руху керованого ним автомобіля.

Згідно протоколу огляду відеозапису від 10 травня 2016 року вбачається, що об 21.00 год. неподалік автостанції сел. Підволочиська Тернопільської області з'являється автомобіль «CITROEN Jumpy», жовтого кольору, який з увімкненими фарами (ймовірно ближнього світла) рухається по смузі свого напрямку зі сторони м. Тернопіль у бік центру смт. Підволочиська. На відеозаписі чітко видно, що по ходу руху даного автомобіля, відстань від його правих коліс до правого краю проїзної частини зменшується, і на момент виїзду автомобіля за межі охоплюваної камерою ділянки, ця відстань практично відсутня. У той же час варто відзначити, що зменшення цієї відстані, по ходу руху автомобіля, є поступовим, а не раптовим та різким.

Під час перегляду відеозапису, на проїзній частині дороги не виявлено будь-яких інших учасників руху чи перешкод, які б заважали автомобілю «CITROEN Jumpy» рухатися своєю смугою та змушували водія змінювати напрямок руху.

Згідно резолютивної частини висновку експерта ТНДЕКЦ № 5-285/16 від 22 червня 2017 року вбачається, що при заданому слідством комплексі вихідних даних, критична швидкість, яка дозволила водію автомобіля «CITROEN Jumpy» безпечно здійснити рух на заокругленій ділянці дороги складає приблизно 62-66 км/год, в залежності від коефіцієнта щеплення коліс з дорожнім покриттям.

Згідно резолютивної частини висновку експерта ТНДЕКЦ № 5-12/17 від 20 січня 2017 року вбачається, що при заданому слідством комплексі технічно спроможних вихідних даних, в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, яка склалася, водій автомобіля «CITROEN Jumpy» повинен був діяти відповідно до вимог п.п.1.10 (в частині визначення поняття «безпечна швидкість, дорожні умови, дорожня обстановка), 12.1,12.4 ПДР. Водій автомобіля «CITROEN Jumpy», діючи відповідно до вимог п.п.12.1, 12.4 ПДР України мав технічну можливість уникнути виїзду за межі проїзної частини дороги та безпечно здійснити рух на заокругленій ділянці дороги і завад технічного характеру для цього у водія не було. При встановлених слідством обставинах ДТП і заданому комплексі технічно спроможних вихідних даних, невідповідність дій водія автомобіля «CITROEN Jumpy» вимогам п.12.1,12.4 ПДР України привела до виникнення даної ДТП, тобто причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля «CITROEN Jumpy» зазначеним вимогам пункту правил.

Згідно п 5.6.7. резолютивної частини висновку експерта ТНДЕКЦ № 5-251/16 від 07 липня 2017 року вбачається, що усі виявлені несправності в досліджуваних системах автомобіля «CITROEN Jumpy», (рульове керування автомобілем, гальмова система, стан шин, прилади зовнішнього освітлення), утворилися під час (внаслідок) ДТП. Несправностей експлуатаційного походження, при наявності яких забороняється експлуатація і які вплинули б на керування автомобілем, експертним дослідженням не виявлено.

Згідно висновку Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 900 від 29 серпня 2016 року вбачається, що згідно медичних документів у ОСОБА_9 при клінічному обстеженні і спостереженні в дитячому відділенні Підволочиської КЦРЛ виявлено травму голови у вигляді синця лобової ділянки та струс головного мозку. Виявлена травма голови тягне за собою розлад здоров'я тривалістю понад 6, але менше 21 дня і за цією ознакою належить до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.

Згідно висновку Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 897 від 31 серпня 2016 року вбачається, що згідно медичних документів у ОСОБА_10 виявлено травму голови у вигляді струсу головного мозку та двох ран лобової ділянки справа. Травма голови тягне за собою розлад здоров'я тривалістю понад 6, але менше 21 дня і за цією ознакою належить до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я. Відмічений 18 квітня 2016 року лікарем рентгенологом діагноз - «злам зовнішньої пластини фронтальної пазухи», без вивчення рентгенограм черепа від 17 квітня 2016 року не може бути врахована при судово-медичній оцінці з приводу визначення виду і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Із висновку Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 896 від 02 вересня 2016 року вбачається, що згідно медичних документів у ОСОБА_3 при клінічному обстеженні і спостереженні в травматологічному відділенні Підволочиської КЦРЛ виявлено закриту травму ділянки грудної клітки у вигляді перелому 4-го лівого ребра та забою м'яких тканин з синцем на правій лопатковій ділянці; закриту черепно-мозкову травму струс головного мозку. Вказані ушкодження, за ознакою тривалого (більш як 21 день) належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

З висновку Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 1094 від 04 серпня 2016 року вбачається, що згідно медичних документів у ОСОБА_2 за даними клінічного обстеження і спостереження, проведених рентгенологічних досліджень, у тому числі комп'ютерної томографії голови, та оперативного втручання - краніотомії (розкриття порожнини черепа), крововиливом над і під мозкові оболонки у лобово - тімяній ділянці справа та стисненням головного мозку гематомою; закритий перелом голівки правої малогомілкової кістки; вивих лівого плеча; рани правих стегна і гомілки, рани садна і забій з синцем м'яких тканин обличчя, рана і садна волосяної частини голови справа та садна лівої руки і лівої ноги. Вказані тілесні ушкодження належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя, утворення яких не виключається під час ДТП. Виявлений ОСОБА_2 діагноз - перелом нижньої щелепи в ділянці її нижнього кута, не може підлягати експертній оцінці, оскільки не підтверджений вивченням наданих рентгенограм і даних комп'ютерної томографії.

Оцінюючи у сукупності із проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами, показання потерпілих та свідків при встановлених обставинах, суд вважає, що між ними існує прямий взаємозв'язок, і винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

При цьому суд не бере до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_4 щодо викладених ним обставин вчинення ДТП, а саме те, що він вимушений був задля уникнення наїзду на пішохода різко вивернути кермо праворуч після чого керований ним транспортний засіб наїхав на щебінь і його автомобіль знесло на загорожу магазину «Автолюкс», оскільки такі покази не узгоджуються та є противоречивими із дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні обставинами кримінального провадження, письмовими матеріалами справи, а також показами свідків котрі чітко вказали, що будь-яких пішоходів котрі б перебігали дорогу не бачили, а саме дорожнє покриття було чисте.

Таким чином суд вважає, покази обвинуваченого ОСОБА_4 у даній частині щодо конкретних обставин (причин) вчинення ДТП є неправдивими, такими, що спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності або зменшення ступеня своєї вини, тому оцінює їх критично та до уваги не бере.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 в діях, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тяжкості тілесні ушкодження і повністю погоджується із кваліфікацією органами досудового слідства дій за ч.2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 91, 92 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана довести суду обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема : подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Відповідно до обвинувального акту про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України - після дорожньо-транспортної пригоди, водій на вимогу працівника поліції відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, чим порушив п.2.5 ПДР України.

Як доказ доведеності даного факту сторона обвинувачення посилається на журнал відмов від обстеження апаратом «Алкотест - 203» Підволочиської КЦРЛ.

При дослідженні у судовому засіданні належним чином засвідченої копії витягу із даного журналу вбачається, що ОСОБА_4 17 квітня 2016 року об. 22.30 год. відмовився від огляду на стан сп'яніння. У даному журналі зазначені прізвище чергового лікаря ОСОБА_11 та чергової медсестри ОСОБА_12 Підпис чергового лікаря ОСОБА_11 у даному журналі є відсутнім.

Разом із тим, з метою встановлення істини, перевірки даних фактів та прийняття законного та справедливого рішення судом в якості свідків допитано чергову медсестру та чергового лікаря Підволочиської КЦРЛ.

Так, будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13, показала, що 17 квітня 2016 року, будучи черговою медсестрою Підволочиської КЦРЛ, пригадує, що близько 22.00 год. поступили потерпілі особи з різними ступенями тяжкості. Особисто взяла у водія автомобіля ОСОБА_4 забір крові для визначення стану алкогольного сп'яніння, про що останній не заперечував та надав її добровільно. Пояснила, що на її пропозицію запропонувала пройти обвинуваченому тест на вживання алкогольного сп'яніння він намагався відтермінувати його, пішов знімати рентген та не повернувся, тому нею і вчинено запис про відмову від проходження обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння. В якій формі запропонувала ОСОБА_4 пройти тест пригадати не змогла. Ствердила, що інших присутніх, окрім працівника поліції не було. По зовнішньому вигляду та ознаках, не вбачалось, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння. Крім того пояснила, що до вимог інструкції щодо виявлення водіїв для визначення стану алкогольного сп'яніння, дані повноваження покладаються безпосередньо на чергового лікаря, який у той час надавав допомогу іншим потерпілим.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 показав, що 17 квітня 2016 року був черговим лікарем Підволочиської КЦРЛ. Близько 22.00 год. в результаті ДТП котра трапилась у сел. Підволочиську Тернопільської області поступили потерпілі з різними ступенями, крім того обстежувались діти. По факту відмови водія ОСОБА_4 пройти у визначеному законом порядку медобстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння йому нічого не відомо. Особисто не пропонував пройти обвинуваченому огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, а також і не чув від нього будь-якої відмови по даному факту, хоча відповідно до інструкції для визначення стану алкогольного сп'яніння, факт фіксування відмови від такого проходження покладається саме на нього як на чергового лікаря, а тому і в журналі відмов від обстеження апаратом «Алкотес - 203» відсутній його підпис. У подальшому йому стало відомо, що черговою медсестрою ОСОБА_12 без будь-якої його вказівки за власною ініціативою здійснено забір крові на алкоголь у обвинуваченого, проте де вони знаходяться йому не відомо.

Відповідно до п.п.7,8 спільного наказу МВС та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.

Відповідно до п.п.3,4, 10,14,15, розділу ІІІ вказаної інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою, згідно чинного законодавства). Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Лікар перед проведенням огляду повинен ознайомитись з документами особи, яку оглядає. Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.

Судом досліджено та проаналізовано журнал забору крові на алкоголь Підволочиської КЦРЛ, згідно якого вбачається, що 17 квітня 2016 року об 22.00 год. у ОСОБА_4, 1977 року народження, жителя АДРЕСА_1 дійсно було відібрано кров для визначення стану алкогольного сп'яніння. Однак згідно відповіді Підволочиської КЦРЛ № 140 від 04 травня 2016 року вказані взірці крові є відсутніми.

Відповідно до п.22 розділу ІІІ вказаної інструкції, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, висновки щодо результатів медичного огляду, проведений (складений) з порушенням вимог інструкції, вважається недійсним.

Судом встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_4 17 квітня 2016 року об 22.00 год. в приміщенні Підволочиської КЦРЛ зроблено збір крові з порушенням вимог до даної інструкції, оскільки він проведений не лікарем чи за його вказівкою, а на власний розсуд черговою медсестрою, незрозуміло у скількох ємкостях та кому ті ємкості передані. Крім того, в порушення вимог до даної інструкції, огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння взагалі не проводився, акт медичного огляду, а також висновок щодо результатів не складався, а запис у журналі вчинено не уповноваженою на те особою, яка не пройшла тематичне удосконалення за відповідною програмою, а тому і немала права на таке проведення чи пропозицію у відсутності безпосередньо чергового лікаря, на якого і покладений такий обов'язок. Вказане підтверджується як поясненнями ОСОБА_11 так і відсутністю його підпису у відповідному журналі.

У відповідності до вимог ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Стаття 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Аналізуючи у сукупності дану норму Закону, враховуючи те, що забір крові, а також запис в журналі Підволочиської КЦРЛ зроблено із порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,суд не може взяти до увагу витяг з даного журналу як доказ доведеності вини обвинуваченого у відмові проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння та порушення вимог п.2.5 ПДР України і вважає його неналежним.

Разом з тим суд звертає увагу на тому, що сторона обвинувачення у обвинувальному акті посилається на те, що водій ОСОБА_4 відмовився від проходження в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, однак під час розгляду справи сторона обвинувачення доводила факт відмови обвинуваченого від такого проходження у закладі охорони здоров'я на вимогу чергової медсестри, що є суперечливим та противоречивим і не узгоджується із встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

На пропозицію суду, стороною обвинувачення не було надано будь-яких належних та допустимих доказів факту відмови обвинуваченого ОСОБА_4 (зокрема протоколу про адміністративне правопорушення) від проходження огляду на стан сп'яніння. Судом також з'ясовано, що стороною обвинувачення подано усі докази, і можливості для одержання додаткових вичерпані.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку"

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази, що безпосередньо досліджені, у судовому засіданні, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено факту відмови обвинуваченого ОСОБА_4 від проходження в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, а тому вказане посилання із зазначенням порушення ОСОБА_4 п.2.5. ПДР України із обвинувачення слід виключити.

З письмових даних, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4, вбачається, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності проживає у АДРЕСА_1, із дружиною та неповнолітньою дитиною, 2008 року народження. За час проживання до обвинуваченого зауважень із сторони виконавчого комітету селищної ради не має. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться. З довідок - характеристик з місця роботи вбачається, що обвинувачений з 2013 року працює монтажником сучасних систем тепло-водо і газопостачання ТОВ «Сахара». З відповідальністю та професіоналізмом ставиться до покладених на нього обов'язків. Не порушує техніки безпеки та трудової дисципліни, працює відповідально та добросовісно. Для виконання своїх трудових обов'язків використовує службовий автомобіль Рено Мастер н.з. НОМЕР_3.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, наслідків, що наступили, а саме заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, особу обвинуваченого, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його вік, характеризуючі дані з місця проживання та праці. Також, беручи до уваги обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриття злочину, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думки потерпілих, які не мають до обвинуваченого притензій матеріального чи морального характеру та просять суворо не карати, з урахуванням фактичних обставин справи, приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції статті обвинувачення, що наближене до мінімального передбаченого ч.2 ст. 286 КК України без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів,.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Разом із тим суд вважає, що заявлені позовні вимоги прокурора Підволочиського відділу Кременецької місцевої прокуратури у Тернопільській області в інтересах держави в особі фінансового управління Підволочиської районної ради, а також в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат, понесених закладами охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, підлягають до задоволення оскільки :

В результаті заподіяння тілесних ушкоджень потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_2 знаходились на стаціонарному лікуванні, зокрема ОСОБА_2 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії у Підволочиській КЦРЛ у період з 17 квітня 2016 року по 18 квітня 2016 року, у Тернопільській університетській лікарні в ортопедо-травматологічному відділенні з 18 квітня 2016 по 06 травня 2016 року, ОСОБА_3 у відділенні травматології Підволочиської КЦРЛ з 17 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року.

Згідно ч .ч. 1,3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

З довідки комунального закладу Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня» від 13 вересня 2016 року за № 01-3/1867 вбачається, що вартість затрат на лікування та перебування потерпілого ОСОБА_2 становить 3996 гривень.

З відповідей Підволочиської комунальної центральної районної лікарні Тернопільської області № 250 від 01 вересня 2016 року та № 272від 15 вересня 2016 року слідує, що загальна сума затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2 становить 270,78 гривень, а потерпілої ОСОБА_3 становить 3249,36 гривень.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що в результаті протиправних дій ОСОБА_4 порушені права закладів охорони здоров'я, які підлягають до захисту шляхом задоволення позовів та стягнення з обвинуваченого в користь держави в особі фінансового управління Підволочиської районної державної адміністрації понесених закладом охорони здоров'я витрат на лікування потерпілих від злочину в розмірі 3520,14 грн. та в користь Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації 3996 гривень.

Крім того, відповідно до положень ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються з: 1) витрат на правову допомогу; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Положеннями статті 124 КПК України передбачений розподіл процесуальних витрат в разі ухвалення обвинувального вироку. Відповідно до цієї норми Закону у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені витрати.

Частиною п'ятою статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Оскільки прокурором Підволочиського відділу Кременецької місцевої прокуратури в інтересах держави пред'явлено позови до обвинуваченого ОСОБА_4 в зв'язку з цим виникають певні процесуальні відносини, в тому числі і пов'язані з розподілом судових витрат, і ці процесуальні відносини не врегульовані кримінальним процесуальним законом, тому суд ,вирішуючи питання про стягнення судових витрат в виді судового збору, на підставі положень ч.5 ст. 128 КПК України, керується нормами ЦПК України, так як вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема :

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За вказаних обставин суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути процесуальні (судові) витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз.

Речові докази по справі повернути законному володільцю.

Запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_4 - скасувати.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

З метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільні позови заявлені прокурором Підволочиського відділу Кременецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради та Департаменту фінансів Тернопільської державної адміністрації до відповідача ОСОБА_4 - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Підволочиської районної ради витрати понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 3520,14 гривень, які зарахувати на рахунок бюджету Підволочиського району р/р 31415544700408, Банк одержувача : ГУДКСУ в Тернопільській області, КБК 24060300, МФО 838012, Код ЄДРПОУ 37863778. Призначення платежу «Інші надходження»

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 3996 гривень гривень, які зарахувати на р/р 31414544700001 в ГУДКСУ у Тернопільській області Код ЄДРПОУ 37977599, МФО 838012.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь держави судовий збір в розмірі 1280 грн. (дві вимоги майнового характеру).

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз зокрема :

-660,03 грн. за проведення судової інженерно-технічної експертизи № 5-251/16 від 07 липня 2016 року;

-330,15 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 5-285/17 від 22 червня 2017 року;

-1540,07 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 5-12/17 від 20 січня 2017 року;

Вказані кошти необхідно перерахувати в УД у м. Тернополі, Тернопіль/24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726 призначення платежу :;_; інші надходження, за проведення експертиз.

Речові докази по справі, а саме : автомобіль марки« CITROEN Jumpy», н.з. НОМЕР_2

- повернути законному володільцю.

Запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_4 - скасувати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення.

Головуючий суддя -підпис

копія вірна:

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області Н.Б.Сташків