Ухвала суду № 66862728, 16.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Сілкової І.М.

суддів - Балацької Г.О., Горб І.М.

за участю секретаря - Міленко О.В.

прокурора - Здрака С.В.

захисника - Федоренка М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження за № 12015100100012846 відносно -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2014 року за ч.1 ст. 186 КК України та призначено штраф у розмірі 1700 грн.;

- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2015 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше неодноразово судимого, останній раз:

- 09.08.2010 року вироком Шевченківського районного суду м.Києва за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 5 років 3 місяців

__________

Справа: 11-кп/796/713/2017

Головуючий у 1-й інстанції: Мєлєшак О.В.

Доповідач: Сілкова І.М.

позбавлення волі, звільнений від відбування покарання 16.12.2014 року;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.

Вирок в частині засудження ОСОБА_3 не оскаржується.

- за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Федоренка М.О. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання: обвинуваченому ОСОБА_2 за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2015 року, яким ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст. 186 КК України, обвинуваченому ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; а обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Згідно вироку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 26.10.2015 року, приблизно о 19 год. 40 хв., діючи за попередньою змою групою осіб, маючи злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в житло, підійшли до вікна квартири АДРЕСА_3 та переконавшись, що в квартирі нікого немає, ОСОБА_2 за допомогою викруток пошкодив раму вікна та вікно, після чого разом з ОСОБА_3 намагались проникнути в приміщення вищезазначеної квартири.

В цей час, побачивши працівників полку міліції громадської безпеки особливого призначення (ДМГБОП) та розуміючи, що їх злочинні дії можуть бути викритими, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину намагались втекти, проте були затримані працівниками міліції.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_2 внаслідок суворості, просить змінити вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року та пом'якшити йому призначене покарання.

На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що рішення суду першої інстанції є занадто суворим та несправедливим, а призначаючи йому покарання, суд не врахував його щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та тієї обставини, що в нього на утриманні знаходиться малолітня дитина 2012 року народження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Федоренко М.О., у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить змінити оскаржуваний вирок та пом'якшити призначене ОСОБА_2, покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що потерпіла під час судових дебатів не наполягала на призначені обвинуваченим суворого покарання, при цьому фактично матеріальної шкоди потерпілій завдано не було.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Федоренка М.О., який підтримав подані ним і обвинуваченим ОСОБА_2 апеляційні скарги та просив їх задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти поданих апеляційних скарг сторони захисту та просив залишити вирок суду без зміни; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження №12015100100012846 та доводи на обґрунтування апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам та підтверджуються зібраними у встановленому законом порядку, ретельно дослідженими, належно оціненими та детально викладеними у вироку доказами, які в апеляційному порядку не оскаржуються.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції виходив із загальних засад його призначення, передбачених ст. 65 КК України, а тому, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, ступеня злочинного наміру та причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, даних про його особу, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації та під час тримання під вартою у Київському СІЗО характеризується посередньо, відсутності обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання обґрунтовано призначив обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, тобто в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, проте не більше двох третин максимального строку покарання передбаченого санкцією інкримінованої статті Особливої частини КК України, яке за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, судом вірно застосовані вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і шість місяців, шляхом часткового складання покарань призначених за даним вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2015 року із зарахуванням покарання частково відбутого за попереднім вироком за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.

Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду в межах доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що підстави призначення йому покарання у виді позбавлення волі на визначений у вироку строк, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, судом належним чином мотивовані, а відтак його апеляційні доводи щодо пом"якшення покарання є безпідставними, оскільки ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставин його вчинення, а також дані про особу ОСОБА_2 не дають підстав для висновку про можливість зміни призначеного судом покарання.

Також не підлягає задоволенню і апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_2 щодо пом»якшення обвинуваченому покарання шляхом застосування вимог ст. 75 КК України та його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки застосування цієї норми закону може мати місце лише у тому разі, коли для цього є умови і підстави, однак таких умов і підстав, всупереч доводам апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, покарання як захід державного примусу, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів і підстав для задоволення апеляційних скарг та зміни вироку в частині призначеного йому покарання, не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Федоренка М.О. - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: ___ _______ ___

СілковаІ.М. БалацькаГ.О. Горб І.М.