Постанова № 66862309, 18.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа№ 910/21884/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Прохорчук Р.В. - представник, дов. б/н від 17.01.2017;

від відповідача: Перепелицін К.М. - представник, дов. № 225-КМР-622 від 28.02.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017

у справі № 910/21884/16 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Будівельні технології"

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Будівельні технології" з позовом до Київської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 № 538, зареєстрованого в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.07.2005 за № 82-6-00310, в редакції, викладеній в позовній заяві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21884/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Справа № 910/21884/16 розглядалась різними колегіями суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Гончаров С.А., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21884/16 прийнято до провадження; призначено розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на 11.04.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

В зв'язку з перебуванням суддів-учасників колегії Гончарова С.А. та Суліма В.В. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.04.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 прийнято матеріали справи № 910/21884/16 з розгляду апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21884/16 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 11.04.2017 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/21884/16 до 18.05.2017.

У судовому засіданні 18.05.2017 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та недоведеними. Представник відповідача у судовому засіданні 18.05.2017 просив вимоги апеляційної скарги у справі № 910/21884/16 задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21884/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши представників позивача та відповідача, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 657/2067 від 21.10.2004 вирішено передати Закритому акціонерному товариству "Будівельні технології" у довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,61 га для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі, 4 в Печерському районі міста Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Правонаступником Закритого акціонерного товариства "Будівельні технології" є Приватне акціонерне товариство "Будівельні технології".

26.07.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди змеленої ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З.26.07.2005 за реєстровим номером № 538 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 29.07.2007 за № 82-6-00310.

28.01.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору оренди яким викладено договір в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач, за договором орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 21.10.2004 № 657/2067 та від 28.03.2013 № 89/9146 за актом приймання-передачі передає, а позивач, за договором орендар, приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, яка перебуває у комунальній власності згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, сформованим 05.11.2013 Чекригіним О.В., державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за індексним номером 12253684, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 202928880000.

Згідно з приписами ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (чинної, на момент укладення договору), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 29.07.2005 р. за №82-6-00310 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно із п. 2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування Володимирський узвіз, 4 в Печерському районі м. Києва, розмір 0,6080 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом, кадастровий номер 8000000000:82:005:0022.

Пунктом 3.1 договору визначено, що даний договір укладено на 10 років.

Таким чином, з урахуванням встановленої судом дати здійснення державної реєстрації Договору, строк його дії з урахуванням положень п. 3.1 був визначений до 29.07.2015.

Згідно із п. 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, позивач, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору; у цьому разі позивач повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим договором.

Позивач листом від 16.04.2015, наявним у матеріалах справи, позивач звернувся до відповідача з проханням поновити термін дії договору оренди земельної ділянки № 538 від 26.07.2005, до якого додав проект додаткової угоди.

Зазначений лист зареєстрований відповідачем 16.04.2014 за № КОП-0552.

Крім того, 09.02.2016 позивач отримав листа від Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу КМР (КМДА) від 02.02.2016 № 057041-1760, в якому було зазначено, що за результатами розгляду наданих матеріалів, останній не заперечуватиме щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 № 82-6-00310. В подальшому Департаментом розроблено проект рішення Київської міської ради "Про поновлення приватному акціонерному товариству "Будівельні технології" договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі. 4 у Печерському районі м. Києва" та направлено для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради.

Однак, рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки відповідачем не прийнято, додаткова угода про поновлення договору оренди між позивачем та відповідачем не укладена.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до відповідача із листом 16.04.2015 з проханням поновити термін дії договору, до якого було додано проект додаткової угоди.

Факт отримання такого листа у строки, встановлені нормами приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не заперечується відповідачем.

Також матеріалами справи підтверджується той факт, що Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу КМР (КМДА) листом від 02.02.2016 № 057041-1760 повідомив позивача, що за результатами розгляду наданих матеріалів, Департамент не заперечуватиме щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 № 82-6-00310. А в подальшому Департаментом розроблено проект рішення Київської міської ради «Про поновлення приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі. 4 у Печерському районі м. Києва» та направлено для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради.

Проте, відповідачем ані потягом встановлено законом, строку ані на момент подачі позовної заяви до суду та розгляду її по суті, ані під час розгляду справи апеляційним господарським судом, так і не було розглянуто питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

При цьому, як вбачається із позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 23.02.2016 р. у справі № 903/752/15, приписи 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" пов'язують автоматичне поновлення договору з фактом відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, який, в свою чергу, має підтверджуватись або фактом відсутності відповідного листа (рішення), або фактом його не надсилання (а не посиланням на неотримання).

Апеляційний господарський суд зазначає, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Разом з тим, встановивши, що позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою; належне виконання орендарем умов договору; відсутність протягом місяця після закінчення строку дії договору повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно із ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у ч.1 ст.33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Для застосування ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 зазначеного Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони уклали додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата за договором, про що свідчить довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежі, що контролюються органами доходів і зборів від 24.01.2017 № 211/26-50-17-24 (а.с. 65).

Таким чином, позивач належно виконував умови договору.

Як зазначалось вище, строк дії спірного договору закінчився 29.07.2015, жодних повідомлень чи заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням будь-яких, об'єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять, а відповідачем не зазначено, крім того, після закінчення строку договору відповідач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Враховуючи викладене, висновок господарського суду першої інстанції про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди укладеною, колегія суддів вважає обгрунтованим.

Також, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірний договір поновився автоматично в силу приписів ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", наслідком задоволення позову в цій справі є лише оформлення фактичних правовідносин сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 01.12.2016 у справі № 908/500/16.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження скаржника у апеляційній скарзі щодо того, що позивачем не доведено наявність відмови/ухилення/зволікання відповідача є безпідставним, оскільки позивач не вказує на наявність відмови, а з урахуванням того, що 16.04.2015 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про укладення додаткової угоди, того, що п. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку та того, що 29.07.2015 закінчився строк дії договору оренди, принаймні з 29.07.2015 відповідачем, без наявності поважних причин не укладено додаткову угоду про поновлення спірного договору при належному виконанні позивачем усіх вимог для такого поновлення.

Посилання скаржника на те, що Господарським судом міста Києва не досліджено проект рішення Київради від 24.02.2016 ПР-9049 (А-21567) та документів до нього, зокрема, того, що за 10 років земельна ділянка на Володимирському узвозі, 4 в Печерському районі м. Києва, площею 0,6080 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом, вільна від капітальної забудови, отже відсутні всі необхідні умови для поновлення договору оренди земельної ділянки є безпідставним, оскільки зазначене може слугувати відмовою у такому поновленні, однак, відповідачем, як вже зазначалось, принаймні з 29.07.2015 зазначеної відмови прийнято не було.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм процесуального права, порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21884/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/21884/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/21884/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 25.05.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун