Постанова № 66862269, 24.05.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.05.2017 справа №908/168/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3Представники сторін: Від прокуратури: від позивача:Не зявився; Не зявивсявід відповідача: від третьої особи:ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 04.01.17р. Не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 Україна, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від27 лютого 2017 р. (повний текст рішення підписано 28.02.2017р.) у справі№ 908/168/14 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомКерівника Запорізької місцевої прокуратури № 1, м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 Україна, м. Запоріжжя Державного проектного інституту Запоріжцивільпроект, м. Запоріжжяпростягнення неустойки у розмірі 30 585, 83 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 р. у справі №908/168/14 у задоволенні позовних вимог прокурора Жовтневого району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного проектного інституту Запоріжцивільпроект, м. Запоріжжя про стягнення неустойки у розмірі 30 585,33 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 146-225-14 від 12.02.2014р.) відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. у справі № 908/168/14 рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 р. у справі № 908/168/14 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2014 р. у справі № 908/168/14 скасовано, справу № 908/168/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно визначити, які дії вчинялись відповідачем з метою фактичного повернення орендованого майна; дослідити, які обставини унеможливили передачу майна орендодавцю; у разі наявності таких обставин, оцінити їх обєктивність, а саме: визначити, чи залежала можливість повернення орендованого майна лише від волі орендаря або була обумовлена іншими подіями, діями третіх осіб, тощо.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2017р. у справі №908/168/14 позовні вимоги прокурора Жовтневого району міста Запоріжжя (правонаступником якого є Керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", м.Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного проектного інституту Запоріжцивільпроект, м. Запоріжжя про стягнення неустойки у розмірі 30 585,33 грн. задоволені в повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 Україна", м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати судове рішення у звязку з тим, що судом неповно зясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про безпідставність нарахування неустойки за неповернення орендованого майна, оскільки відповідачем вчинялись всі необхідні дії для повернення орендованого майна.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурор, позивач та третя особа наданим їм правом не скористались, у судове засідання не зявились, причин неявки суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження та про відкладення розгляду у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі незявлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Прокурор Жовтневого району міста Запоріжжя (правонаступником якого є Керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", м. Запоріжжя про стягнення неустойки у сумі 30 585,83грн. за користування майном за час прострочення повернення майна.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", м. Запоріжжя обґрунтовані тим, що договірні відносини між сторонами припинені 11.07.2013р. у звязку із закінченням строку дії договору оренди №2050/д від 11.07.2006р. та неповерненням майна, що на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, є підставою для сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог з огляду на фактичне припинення дії договору оренди та неповернення спірного майна відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 11.07.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 Україна (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі державного проектного інституту Запоріжцивільпроект № 2050/д, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в четвертий поверх адміністративної семиповерхової будівлі нежитлові приміщення (літера А-7, приміщення з № 283 по № 286 включно, № 297) загальною площею 139,8 кв.м., відповідно до плану четвертого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, 4 (додаток № 2). Орендоване майно знаходиться на балансі державного проектного інституту Запоріжцивільпроект (п. 1.1. договору в редакції договору про зміни № 4 від 08.09.2009р.).

Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 1.3. договору (в редакції договору про зміни № 6 від 02.08.2011р.), вартість майна, визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновку про його вартість, на дату оцінки 31.05.2011р. становить 286697 грн.

Пунктом 2.1. договору сторонами визначено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна (додаток № 2).

ОСОБА_4 передачі в оренду вищевказаного нежитлового приміщення, підтверджується актом прийому-передачі державного нерухомого майна.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору (в редакції договору про зміни № 7 від 14.12.2011р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди - вересень 2011 року становить без ПДВ 4248,85 грн. та діє з 20.09.2011р.

У пункті 3.3. договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата спрямовується: 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи державного казначейства; 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно (п. 3.4. договору).

Сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісяця до 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів Украйни і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.5. договору в редакції договору про зміни № 3 від 28.07.2008р.).

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладено з 11.07.2006р. по 05.07.2007р.

Частиною 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні приписи містяться у ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції, у відповідності до положень п.10.1. договору, ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна та ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, строк дії договору неодноразово продовжувався. Остаточно договором про зміни № 8 від 30.07.2012р. термін дії договору оренди продовжено до 11.07.2013р. включно.

Зі змісту п. 10.5. договору вбачається, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінченням строку, на який його було укладено.

У пункті 10.6. договору сторонами також визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як встановлено господарським судом, орендодавець направив на адресу орендаря лист-вимогу вих. №11-13-05690 від 09.08.2013 р., в якому зазначив про закінчення терміну дії договору оренди 11.07.2013 р., а також зазначив про необхідність відповідно до пунктів 2.5, 5.8 договору оренди повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом прийому-передачі та надати три його примірники для підписання орендодавцю. До вказаного листа додано три примірники актів прийому-передачі. Даний лист отримано відповідачем 12.08.2013р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 26 том 1)

14.08.2013р. відповідачем, на виконання п.п. 2.5.,5.8. договору оренди, складено акт прийому-передачі державного нерухомого майна, орендованого за договором оренди від 11.07.2006р. № 2050/д , який підписано орендарем - ТОВ ОСОБА_5 Україна та балансоутримувачем - ДПІ Запоріжцивільпроект (третя особа).

Також, листом від 05.09.2013р. ТОВ ОСОБА_5 Україна на адресу РВ ФДМУ по Запорізькій області направлено для подальшого підписання три примірника акту прийому-передачі державного нерухомого майна. Лист отримано позивачем 05.09.2013р., що підтверджується відбитком штампу позивача на листі (вх. №. 11/06107 від 05.09.2013р.).

11.09.2013р. ТОВ ОСОБА_5 Україна повторно надіслано РВ ФДМУ по Запорізькій області для підписання акти прийому-передачі державного нерухомого майна (лист з актами отримано позивачем 11.09.2013р., про що свідчить відтиск штампу позивача на листі із зазначенням вх. номеру та дати).

16.09.2013р. представниками РВ ФДМУ по Запорізькій області оглянуто орендовані відповідачем приміщення та встановлено, що орендар - ТОВ ОСОБА_5 Україна, на дату огляду знаходиться в орендованих приміщеннях. За результатами огляду представниками РВ ФДМУ по Запорізькій області складено акт перевірки державного нерухомого майна від 16.09.2013р., який підписано представниками орендодавця, балансоутримувача та орендаря.

В подальшому, 10.12.2013р., за результатами огляду представниками РВ ФДМУ по Запорізькій області орендованих приміщень, складено акт перевірки державного нерухомого майна, яким встановлено, що ТОВ ОСОБА_5 Україна перебуває в приміщеннях. Акт підписано представниками орендодавця, балансоутримувача та орендаря.

30.12.2013р. сторонами (орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем) підписано акт прийому-передачі державного нерухомого майна, орендованого по договору оренди від 11.07.2006р. № 2050/д.

Наразі, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, предметом оренди за договором оренди №2050/д від 11.07.2006 р. є державне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України „Про оренду державного та комунального майна.

Як зазначено вище, враховуючи визначену в п.10.1 договору дату закінчення строку його дії, а також приписи ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, ст.764 Цивільного кодексу України, умови п.10.5. договору та зміст листів орендодавця, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що орендні правовідносини між сторонами припинились у зв'язку із закінченням строку дії договору і після 11.07.2013р. не продовжувались у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна та ст.764 Цивільного кодексу України.

Тобто, орендні правовідносини між сторонами за договором оренди №2050/д від 11.07.2006 р. припинились 11.07.2013р., і саме з цієї дати відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування об'єктом оренди та мав вжити заходів з його повернення орендодавцеві або балансоутримувачу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому, термін „негайно" застосований у відповідному положенні Цивільного кодексу України для визначення строку щодо повернення речі, а саме одразу після припинення договору. Тобто, на наступний день після спливу останнього дня строку, впродовж якого відповідно до договору наймач мав право користуватись річчю, яку передав йому наймодавець.

Як зазначено вище, договір оренди є припиненим з 11.07.2013р., проте в порушення наведених норм чинного законодавства, відповідачем остаточно орендоване приміщення звільнено 31.12.2013р., про що свідчить акт приймання-передачі від 30.12.2013р. та не заперечується сторонами.

Тобто, враховуючи невиконання відповідачем положень ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України щодо негайного повернення орендованого майна, у позивача виникло право вимагати сплати неустойки в розмірі, що визначений ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

За розрахунками позивача, період, за яким останнім здійснено нарахування неустойки, визначений з 12.07.2013р. по 30.12.2013р. та складає суму неустойки в розмірі 30 585,83грн. Вказаний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, перевіривши вищезазначений розрахунок, з огляду на несвоєчасне повернення відповідачем орендованого майна, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за договором оренди від 11.07.2006р. № 2050/д за період з 12.07.2013 по 30.12.2013р. у розмірі 30 585,83 грн.

При цьому, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно вчинення ним всіх необхідних дій щодо повернення майна не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Пунктом 2.5. договору визначено, що у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим Орендодавцеві (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обовязок по складанню акту прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно.

Однак, як свідчать матеріали справи, орендар при підписанні актів прийому-передачі орендовані приміщення не звільнив та не здійснив передачу майна, що було предметом оренди, Орендодавцю (Балансоутримувачу). Зазначене також підтверджується актами перевірки державного нерухомого майна від 16.09.2013р. та від 18.09.2013р., які підписано представниками орендодавця, балансоутримувача та орендаря. Крім того, відповідач листом вих. № 029/2013 від 18.09.2013р. гарантував орендодавцеві звільнити орендовані приміщення протягом чотирьох робочих днів у разі не продовження договору оренди або не укладення нового. Отже, вказаним листом, відповідач також підтвердив факт подальшого використання, не звільнення та не повернення орендованих приміщень після припинення дії договору оренди на вимогу орендодавця.

Таким чином, орендар повинен був не тільки підписати акт прийому - передачі, а й звільнити орендовані приміщення та здійснити фактичну передачу майна, що було предметом оренди.

Більш того, відповідач не мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору, який, в свою чергу, не містить спеціальних положень щодо строку процедури з повернення майна, що з урахуванням передачі майна в оренду в день укладання договору зумовлює висновок, за відсутністю застережень іншого, про необхідність повернення майна безпосередньо після 11.07.2013р.

Твердження відповідача стосовно передання Балансоутримувачу (третій особі) 14.08.2013р. актів прийому-передачі державного нерухомого майна орендованого за договором оренди №2050/д від 11.07.2006 р. для подальшого підписання Орендодавцем не приймаються колегією суддів у якості доказів належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 Україна умов договору щодо повернення майна, оскільки фактичні обставини справи свідчать про знаходження відповідача у орендованому приміщенні, в той час, як обовязок щодо повернення майна, відповідно до умов п. 2.5. договору, покладено саме на відповідача. Одночасно, повернення приміщення без його фактичного звільнення неможливо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, підписуючи акти прийому-передачі, не здійснив жодних дій, спрямованих на повернення орендованого майна, продовжував знаходитись в орендованому приміщенні після припинення договору, а отже не вжив всіх залежних від нього заходів виконання умов договору стосовно повернення майна, які залежали, насамперед, від його волі.

Твердження апелянта про укладення договору оренди на спірне приміщення на новий строк, не приймається судом до уваги, оскільки не стосується предмета позову.

Рішення господарського суду Запорізької області, з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії. Крім того, відповідачем під час розгляду справи вже надавались аналогічні заперечення у відзиві на позовну заяву та були розглянуті під час прийняття рішення, з підставами у відмові яких погоджується суд апеляційної інстанції. Будь яких інших доводів або обставин для скасування рішення господарського суду апелянтом на наведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2017р. у справі №908/168/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін з мотивів, викладених у постанові, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 Україна, м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2017р. у справі №908/168/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3