Рішення № 66862141, 29.05.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2017 р.Справа № 924/227/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" м.Хмельницький

до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради м.Хмельницький

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації м.Хмельницький

- Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області м. Хмельницький

- Міністерства соціальної політики України м. Київ

про стягнення 113049,35 грн. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №952 від 12.12.2016р.

ОСОБА_2 - представник за довіреністю №955 від 12.12.16р.

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю №1353 від 13.02.17р.

третьої особи - Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації: ОСОБА_4 представник за довіреністю №04.02 -5726 від 22.05.17р.

третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області: не зявився

третьої особи - Міністерства соціальної політики України: не зявився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради м. Хмельницький про стягнення 129038,00 грн. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про зменшення позовних вимог, в якій у звязку з частковою оплатою компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам просить стягнути з відповідача 113049,35 грн. боргу.

Відповідно до ст. 22 ГПК зменшення позовних вимог приймається судом. Таким чином, предметом розгляду спору є стягнення 113049,35 грн. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач не виконує свого обов'язку щодо компенсації позивачу середнього заробітку виплаченого мобілізованим працівникам за липень - грудень 2015 року.

Позивач стверджує, що належним чином виконує обовязки щодо збереження місця роботи, посади, середнього заробітку і виплати його у строки визначені ст. 115 КЗпП України, мобілізованим працівникам та інформує про розмір таких виплат відповідача шляхом подання звітів за встановленою формою. Зазначає, що на виконання вищенаведеного ПАТ "Укртелеком" за липень-грудень 2015 року виплатив мобілізованим працівникам 129038,00 грн., з яких відповідачем компенсовано лише 15988,65 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому відзиві на позовну заяву №2705 від 29.03.2017р. вказує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. №911 - викладено в новій редакції ч. ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП України, і відповідно Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" бюджетну програму на виплату компенсації роботодавцям не було встановлено. Відповідач зазначає, що роботодавців фактично позбавили можливості з 2016р. отримувати компенсацію із бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу на особливий період.

Також зазначає, що звіти до управління праці та соціального захисту населення було надіслано з порушенням термінів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №105, а саме звіти за грудень 2015р. було надіслано лише 01.02.2017р., а не у строки визначені п. 4 Порядку та ст. 115 Кодексу законів про працю України, що унеможливило включення їх до зведеного звіту для виділення відповідних коштів у бюджеті України на 2017 рік. Повідомляє, що в липні 2016р. виконавчим комітетом Хмельницької міської ради направлявся лист Прем`єр-міністру України ОСОБА_5 з проханням вжити заходів щодо вирішення питання відшкодування належних роботодавцям коштів, адже це проблема не лише міста Хмельницького, а загальнодержавного масштабу.

Вказує, що роботодавці, які не одержали у 2015р. у повному обсязі компенсації з державного бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу на особливий період за 2014-2015рр. і вчасно падали звіти будуть мати можливість одержати її за рахунок коштів Державного бюджету на 2017р.

Також наголошує, що управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, як орган місцевого самоврядування, в межах своєї компетенції приводить лише виплати після надходження відповідних цільових коштів з Державного бюджету України та Бюджетного кодексу України.

Таким чином вказує, що у звязку з відсутністю бюджетних асигнувань від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, управління не в змозі здійснити виплату компенсації за нарахований та не виплачений середній заробіток працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, які були працевлаштовані. В разі надходження коштів з Державного бюджету, за даною програмою на рахунки управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, вони будуть перераховані підприємством, якими було вчасно подано відповідні звіти.

Крім того, відповідач вважає, що положення Цивільного кодексу України не застосовуються до бюджетних відносин, а сторони не перебувають у будь-яких договірних відносинах.

Позивачем з приводу відзиву відповідача подано пояснення від 10.04.2017р. №03/1049, в якому не погоджується з позицією Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради. Зокрема, зазначає, що зміни щодо джерела фінансування середнього заробітку внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. №911-VІІІ набрали чинності з 01.01.2016р. Згідно з цими змінами компенсаційні виплати, передбачені ст. 119 КЗпП були відмінені лише з 01.01.2016р., тому на правовідносини щодо компенсації заробітної плати за грудень 2015р. не розповсюджуються.

Наголошує, що ПАТ „Укртелеком щомісячно до 15 числа подавало до управління звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, що підтверджується копіями супровідних листів з відмітками про їх отримання. Повідомляє, що повторно звіти були подані разом із претензією за вих. №03/4252 від 30.11.2016р. Проте листом від 30.12.2016р. відповідач повідомив, що частина поданих звітів не відповідає вимогам додатку 1 до Порядку. Тому листом №02/24 від 31.01.2017р. такі звіти надані повторно.

Крім того, згідно з додатком 1 до Розпорядження КМУ від 11.01.2017р. №15-р Про затвердження переліків бюджетних програм, порядки використання коштів державного бюджету за якими визначаються у 2017р. Кабінетом Міністрів та бюджетних програм, за якими затверджені порядки використання коштів державного бюджету, передбачено компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за 2014-2015роки без будь-яких вказівок на вчасність поданих звітів, як про це зазначає відповідач.

Також зауважує, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету чи випадки повного або часткового звільнення від обовязку здійснення відповідних розрахунків.

Вказує, що правовідносини між сторонами, які є рівноправними юридичними особами, виникли в результаті здійснення ними господарської діяльності, а не управлінських функцій та на основі норм законодавства. При цьому, бюджетними відносинами, на що посилається відповідач є відносини, які виникають в процесі розподілу бюджетних ресурсів між бюджетами різних рівнів, основою яких є розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи держави.

У письмовому поясненні від 29.05.2017р. позивач повідомляє, що звертався до відповідача та Департаменту соціального захисту населення з листом від 28.04.2017р. №03/1212 з проханням вирішити питання щодо відшкодування заборгованості та доцільності повторного подання звітів за формою згідно з додатком №1, що передбачено Порядком.

Вказує, що згідно листа від 11.05.2017р. за вих. №02.03.-5453 Департамент соціального захисту населення повідомив, що до Міністерства соціальної політики України направлено додаткову заявку на виплату компенсації та при надходженні фінансування кошти будуть перераховані на рахунки райміськуправлінь для подальшого перерахування установам та організаціям для виплати даної компенсації.

Крім того, позивач звертає увагу, що під час особистого прийому, начальник відділу праці Управління праці та соціального захисту населення розяснив, що зміни до Порядку внесені для можливості подачі звітів тими юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, якими станом на дату прийняття змін звіти взагалі не були подані. При цьому наголошує, що подані позивачем звіти за формою згідно додатку 1 прийняті відповідачем без зауважень.

Також вказує, що згідно акту звіряння від 22.05.2017р. підписаного між сторонами заборгованість відповідача складає 129038,00 грн.

Третя особа Департамент соціального захисту населення в судовому засіданні та у письмовому поясненні від 20.04.2017р. №04.02-2944 звертає увагу, що позивачем у 2015р. не надано жодного звіту про виплату компенсації за липень-грудень 2015р., які були направлені до Управління лише у 2017р. Вказує, що Управлінням відповідно до Порядку №105 звіти ПАТ „Укртелеком направлено до Департаменту 06.02.2017р. та 09.03.2017р., що свідчить про порушення строку, встановленого Порядком №105.

Повідомляє, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2017рік Мінсоцполітики України як головному розпоряднику бюджетних коштів для компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки, передбачено видатки обсягом 233,1 млн. грн. Роботодавці, які не одержали у 2015р. у повному обсязі компенсації з державного бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу на особливий період за 2014-2015 роки, мають можливість одержати її за рахунок коштів Державного бюджету України у 2017р.

Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.04. 2017р. №254 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №105передбачено виплату компенсації за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою „Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за 2014-2015 роки.

Зазначає, що для отримання компенсації з бюджету підприємства, установи, організації протягом 3 місяців з дня набрання чинності цією постановою подають органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу.

Таким чином вказує, що виплата компенсації позивачу буде здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2017р. №254 та на підставі звітів, що подані підприємством у 2017р. За таких обставин, позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області в судове засідання не зявився, однак у письмовому поясненні від 15.05.2017р. №12-09/1132-3341 просить справу розглянути без участі представника. Зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області не перебувало з позивачем у цивільно-правових відносинах.

Представник третьої особи - Міністерства соціальної політики України в Хмельницькій області у письмовому запереченні від 04.05.2017р. №217/0/22-17 вказує, що питання компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам регулюється Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №105, а не договором, а тому вважає, що будь-яке господарське зобовязання відсутнє. Враховуючи зазначене, просить провадження у справі припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Судом враховується, що за приписами ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Положеннями пунктів 3.1, 3.2, 16 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір, і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Крім того, в Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005р. №3.2-2005 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самовряднування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами, які є юридичними особами, виникли не в результаті здійснення відповідачем владних управлінських функцій щодо позивача, даний спір підвідомчий господарському суду.

Зважаючи на викладене, клопотання про припинення провадження у справі судом залишається без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Згідно звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, Хмельницькою філією ПАТ "Укртелеком" за період з липня по грудень 2015 року виплатила працівникам: ОСОБА_6, ОСОБА_7П, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17Р, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 129038,00 грн. компенсації середнього заробітку.

Звіти підписані представниками Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" та військовими комісарами, скріплені відтисками печаток.

Вказані звіти подавалися позивачем до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради згідно супровідних листів з відмітками про їх отримання: від 14.08.2015р. вих. №02/3106 (отримано 14.08.2015р.); від 15.09.2015р. вих. №02/3498 (отримано 15.09.2015р.); від 13.10.2015р. вих. №02/3711 (отримано 13.10.2015р.); від 13.11.2015р. №02/4260 (отримано 13.11.2015р.); від 04.12.2015р. вих. №02/4555 (отримано 04.12.2015р.).

У претензії від 30.11.2016р. №03/4252 Хмельницька філія ПАТ "Укртелеком" посилаючись на норми ст. 119 Кодексу законів про працю України, ст. 39 Закону України „Про військовий обовязок і військову службу, Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015р., просила відповідача відшкодувати в добровільному порядку 129038,04 грн. середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам за період з червня по грудень 2015р.

В листі від 30.12.2016р. за №10153 Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради повідомило, що відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015р. виплата компенсацій проводиться за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті за програмою 2501250 „Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка діяла в межах державного бюджету на 2015р. Наголошує, що в Законі України „Про державний бюджет на 2016 рік бюджетну програму на виплату даної компенсації не встановлено. Також в листі зазначено, що відповідно до ст. 119 КЗпП України (зі змінами від 24.12.2015р.) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету відповідно до Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Додатково повідомлено, що частина поданих звітів (30.11.2016р.) не відповідає вимогам додатку №1 до Порядку та на частині звітів відсутнє погодження військового комісара. Зазначено, що на відшкодування прийняті звіти: за жовтень 2015р. 2907,67 грн.; 2248,25 грн., 2665,72 грн., 2613,89 грн.; за вересень 2015р. 2708,36 грн. та 2844,76 грн.

Згідно супровідного листа від 31.01.2017р. №02/24 позивачем було повторно надіслано відповідачу звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за серпень-грудень 2015р.

Міністерство соціальної політики України листом від 19.01.2017р. №141/0/101-17/28 надало розяснення щодо відшкодування роботодавцям витрат за виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам. Повідомляє, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2017 рік Мінсоцполітики як головному розпоряднику бюджетних коштів для компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки, передбачено видатки за бюджетною програмою 2501350 „Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015 роки обсягом 233,1 млн. грн. Роботодавці, які не одержали у 2015р. у повному обсязі компенсації з державного бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу на особливий період за 2014-2015 роки, мають можливість одержати її за рахунок коштів Державного бюджету України у 2017р.

В листі від 11.05.2017р. за вих. №02.03.-5453 Департамент соціального захисту населення повідомив позивача, що до Міністерства соціальної політики України направлено додаткову заявку на виплату компенсації та при надходженні фінансування кошти будуть перераховані на рахунки райміськуправлінь для подальшого перерахування установам та організаціям для виплати даної компенсації.

Згідно акту звіряння від 22.05.2017р. підписаного між сторонами заборгованість відповідача складає 129038,00 грн. Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог від 29.05.2017р. відповідачем було перераховано позивачу 15988,65 грн.

У звязку з несплатою відповідачем компенсації середнього заробітку, виплаченого позивачем мобілізованим працівникам ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії звернулося до суду, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути 113049,35 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Положеннями ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - КЗпП України) та ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації (далі - мобілізовані працівники), зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015р. "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) визначено, що компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті.

Дія цієї Постанови поширюється на громадян України, які починаючи, зокрема з лютого 2015 року були прийняті на військову службу за контрактом через виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану; 11 червня 2015 року були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Порядок визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (надалі в тексті - працівники), за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 „Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - бюджетні кошти).

Згідно з п. 2 Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі структурні підрозділи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі органи соціального захисту населення).

Бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу (п.3 Порядку).

Пункт 4 Порядку передбачає, що для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Тобто, саме Департамент та районні (міські) управління соціального захисту населення є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені статтею 115 Кодексу законів про працю України (п.6 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконує обов'язки, щодо збереження місця роботи, посади, середнього заробітку і виплати його у строки, визначені ст. 115 КЗпП України, мобілізованим працівникам та інформує про розмір таких виплат відповідача шляхом подання звітів за встановленою формою.

Так, позивач за період з липня по грудень 2016р. виплатив мобілізованим працівникам (ОСОБА_6, ОСОБА_7П, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17Р, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23Г.) 129038,00 грн. компенсації середнього заробітку, що підтверджується звітами про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу.

01.12.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.11.2016р. №03/4252, в якій просив компенсувати ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам за період з червня по грудень 2015р. в сумі 129038,04 грн.

Частиною 2 ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлено, що державні соціальні гарантії є обовязковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій мобілізованим працівникам та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок підприємства, де вони працювали на час призову щодо збереження місця роботи, посади, середнього заробітку і її виплати у встановлені строки, кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів компенсувати такі виплати.

Отже, цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачем виникли безпосередньо із Законів України.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 18.05.2017р. підтверджується актом звіряння від 22.05.2017р.

Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог від 29.05.2017р. відповідачем було відшкодовано позивачу виплачений ним середній заробіток мобілізованим працівникам в розмірі 15988,65 грн. Решту виплаченого позивачем середнього заробітку мобілізованим працівникам суми, в розмірі 113049,35 грн., яка є предметом розгляду спору відповідачем не компенсовано. Натомість відповідач посилається на відсутність бюджетних коштів для оплати та зазначає, що у звязку із змінами в законодавстві, роботодавці з 2016р. позбавлені можливості отримувати відповідну компенсацію з бюджету.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015р. №911 викладено в новій редакції частини 3 та 4 ст.119 КЗпП України. Зокрема, з 01.01.2016р. відбулась зміна джерела фінансування середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу: з частини 3 та 4 ст.119 КЗпП України вилучені норми які передбачали компенсацію такого середнього заробітку з бюджету.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм законодавства, до 31.12.2015р. діяли норми КЗпП України, згідно з якими на підприємстві за працівниками, призваними на військову службу, зберігалось місце роботи, посада і компенсувався із бюджету середній заробіток, а починаючи з 01.01.2016р. діють норми КЗпП України, відповідно до яких за працівниками, призваними на військову службу, зберігаються місце роботи, посада, середній заробіток.

Частиною першою ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що виплата компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам, здійснювалася у 2015р., тому на правовідносини щодо відшкодування даних виплат, норми законів, які почали діяти з з 01 січня 2016 р., не розповсюджуються.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розяснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобовязання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобовязання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446.

Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відтак, відповідач зобов'язаний компенсувати ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії середній заробіток, виплачений мобілізованим працівникам в сумі 113049,35 грн.

З приводу посилання відповідача на несвоєчасність подання позивачем звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам, то суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено, що дана обставина може бути підставою для звільнення від обовязку щодо компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам.

Також судом критично оцінюється посилання відповідача та Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації на те, що виплата компенсації позивачу буде здійснена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2017р. №254 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №105 за рахунок коштів державного бюджету 2017р., оскільки вказана Постанова Кабінету Міністрів України прийнята після подання позову до суду. На момент звернення з даним позовом у відповідача був обовязок щодо компенсації позивачу середнього заробітку, виплаченого останнім мобілізованим працівникам, а заявлена до стягнення сума підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прл стягнення 113049,35 грн. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" м. Хмельницький до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради м.Хмельницький за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації м.Хмельницький; Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області м. Хмельницький; Міністерства соціальної політики України м. Київ про стягнення 113049,35 грн. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (м.Хмельницький, вул. Проскурівського підпілля, 32, код ЄДРПОУ 03198563) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 13, код ЄДРПОУ 01182500) 113049,35 грн. (сто тринадцять тисяч сорок дев'ять гривень 35 коп.) компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, 1695,74 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять гривень 74 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 01.06.2017р.

СуддяО.Є. Танасюк

Віддрук. 6 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" (29013, м.Хмельницький, вул. Проскурівська,13)

3 - відповідачу, Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (29013, м.Хмельницький, вул.Проскурівського підпілля,32)

4-третій особі, - Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (29000, м.Хмельницький, майдан Незалежності, 1).

5-третій особі, - головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул. Свободи, 70) простим.

6- третій особі, Міністерство соціальної політики України (м.Київ, вул. Еспланадна, 8/10, 01601) простим.