Рішення № 66861673, 31.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа №910/7553/17

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 27 266,60 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Лялюк Л.В. - представник за довіреністю № 062/15/1/03-19 від 04.01.17

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 27 266,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору про встановлення сервітуту № БМС-20000730 від 31.12.2014, відповідач не здійснював щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 10, внаслідок чого у останнього за жовтень - листопад 2015 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 27 266,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7553/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 31.05.2017.

У судове засідання, призначене на 31.05.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103041728292, з якого вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 22.05.2017.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

31 грудня 2014 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" та Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України" уклали договір про встановлення сервітуту № БМС-20000730, предметом якого було визначено обмежене право користування сервітуарієм (відповідач у справі) об'єктами розміщення, а саме: частиною дахів та/або технічних приміщень будівель комунальної власності по вул. Симиренка, 10 у м. Києві виключно для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно-фідерних пристроїв та телекомунікаційного обладнання, у визначеному сторонами місці згідно зі схемами розміщення, що є додатками до договору.

Пунктом 1.4. договору сторони визначили, що об'єкти розміщення надаються лише для фактичного розміщення обладнання і договір не несе дозвільного характеру цільового використання сервітуарієм свого обладнання.

На виконання умов п. 2.2. договору щодо початку використання об'єктів розміщення сторони склали і підписали акт розміщення обладнання від 31.12.2014, що був оформлений як додаток № 3 до договору.

Згідно з п. 3.1 договору сервітуарій зобов'язується вносити плату за використання об'єктів розміщення та інші платежі, визначені договором.

Загальний обсяг плати в місяць за договором становить 13 289,20 грн. (п. 3.2. договору).

Строк дії договору було встановлено у п. 9.1. договору до 31.12.2015 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.11.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору № БМС-20000730 про розірвання договору з 30.11.2015 та підписано Акт закінчення розміщення обладнання на умова сервітуту за договором.

За твердженнями позивача, відповідачем було допущено порушення зобов'язань за договором в частині внесення плати за користування об'єктом розміщення, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем за жовтень-листопад 2015 року у розмірі 27 266,60 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 401 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Станом на час розгляду справи відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не подав суду фактичних даних, якими підтверджується відсутність заявленої до стягнення заборгованості і належне та своєчасне виконання грошових зобов'язань за договором за спірний період або ж будь-яких інших доказів на спростування обставин, покладених позивачем в основу позову, а тому, враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 27 266,60 грн. заборгованості за договором № БМС-20000730 від 31.12.2014 визнаються доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 7, ідентифікаційний код 22599262) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість за договором про встановлення сервітуту № БМС-20000730 від 31.12.2014 у розмірі 27 266 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.2017

Суддя Пукшин Л.Г.