Рішення № 668532, 19.04.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 45/160

19.04.07

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт"

до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інтер”

про стягнення 31364,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

Позивача: Біляєв М.М.,дов.від 10.01.2007 року б/н

Відповідача: Слабоус Є.А., дов. від 07.11.2006 № 8

Суть спору: стягнення 31364,00 грн., з яких 15800,00 грн. - сума переплати відповідачеві через незастосування останнім знижки на товар в розмірі 20%, 15564,00 грн. - ціна недопоставленого зерна.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 28640,60 грн. збитків, завданих внаслідок порушення зобов’язання за договором оптової купівлі-продажу від 04.08.2006 року № 249, з яких 14960,00 грн. –ціна недопоставленого зерна, 13680,60 грн. –сума переплати відповідачеві через незастосування останнім знижки на товар в розмірі 20%.

Позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 31614,70 грн., з яких 15800,00 грн. - сума переплати відповідачеві через незастосування останнім знижки на товар в розмірі 20%, 15564,00 грн. - ціна недопоставленого зерна, 250,70 грн. –3% річних.

Відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення позовних вимог полягає у збільшенні всіх або окремих із заявлених вимог. Судом не може бути прийнято збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача суми 3% річних, оскільки позивачем така вимога не заявлялася, а тому і не може бути збільшена. Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є заявленням позивачем додаткової позовної вимоги, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а тому вимога позивача про стягнення 250,70 грн. –3% річних судом не розглядається.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснив закупівлю у відповідача товарів певної кількості, та мав отримати за це обумовлену відповідачем знижку в розмірі 20% від ціни придбаних товарів, проте, за твердженням позивача, відповідач надав лише знижку в розмірі 15%, що призвело до необґрунтованої переплати позивачем коштів відповідачеві за придбаний товар. Також позивач вказує, що відповідач недопоставив частину придбаного позивачем товару. Тому позивач просить стягнути з відповідача суму переплати за придбаний товар та вартість недопоставленого товару.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що позивачем порушено строк оплати за товар, за умови дотримання якого позивач мав отримати знижку у розмірі 20%. Відповідач вважає, що оскільки позивачем порушено строк оплати товару, то позивач не має права вимагати знижку у розмірі 20% на придбаний останнім товар, а має право лише на знижку у розмірі 15% від ціни товару.

Ухвалою від 12.02.2007 порушено провадження у справі № 45/160 та призначено її до розгляду на 12.03.2007.

Ухвалою від 12.03.2007 розгляд справи відкладався на 04.04.2007.

В судовому засіданні 04.04.2007 сторони звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору на один місяць. Ухвалою від 04.04.2007 строк вирішення спору продовжено на один місяць, та оголошено перерву до 19.04.2007, про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 19.04.2007, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір оптової купівлі-продажу від 04.08.2006 № 249 (далі - Договір). За умовами цього Договору продавець (відповідач) зобов’язувався передати у власність покупця (позивача), а позивач зобов’язувався оплатити та прийняти елітне насіння озимої пшениці та ячменю (далі - товар) (п. 1.1. Договору). Кількість та асортимент товару регламентується рахунками та видатковими накладними (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору при умові накопичувальній покупці товару до 15.08.2006, в загальній кількості не залежно від асортименту, знижка ціни становитиме: при покупці від 101 до 200 тон –15%, від 201 до 300 тон –20%.

Продавець (відповідач) проводить передачу у власність товару та його поставку позивачеві в строк до 25.08.2006, відповідно на суму проведеної попередньої оплати за кількість товару (п. 4.2. Договору).

Відповідач виставив на ім’я позивача рахунки-фактури від 09.08.2006 № 310 на 140 тон на суму 183985,00 грн., від 09.08.2006 № 317 на 22 тони на суму 28578,00 грн., від 11.08.2006 № 327 на 47 тон на суму 61053,00 грн., всього 209 тон на загальну суму 273616,00 грн.

Позивач перерахував відповідачеві кошти за платіжним дорученням від 09.08.2006 № 1194 на суму 183985,00 грн., від 10.08.2006 № 1213 на суму 28578,00 грн., від 16.08.2006 № 207 на суму 61053,00 грн. на загальну суму 273616,00 грн.

Відповідач на підставі накладних від 17.08.2006 № 656, від 18.08.2006 № 658, від 31.08.2006 № 80-86 передав позивачеві товар на загальну суму 258052,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листами від 30.08.2006 № 354, від 30.08.2006 № 356, від 31.08.2006 № 357 з проханням поставити недопоставлений товар. Відповідач в листі від 30.08.2006 № 558 повідомив, що не має в наявності насіння того сорту, якого вимагає позивач і запропонував поставити інші сорти або повернути кошти.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.09.2006 № 372, в якій відмовився від прийняття недопоставленого товару та просив повернути кошти у місячний термін.

Спір між сторонами виник в наслідок того, що позивач вважає за необхідне застосування знижки до ціни придбаного товару у розмірі 20%, а не 15%, яку застосував відповідач. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму переплати та вартість недопоставленого товару.

Відповідно до статей 11, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За умовами договору, позивач мав отримати знижку в ціні товару у розмірі 20% від прайсової ціни за наявності таких умов: покупці товару в кількості від 201 до 300 тон, та оплаті вказаного товару до 15.08.2006, тобто по 14.08.2006 включно.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оплатив 209 тон товару, проте здійснював його оплату частинами, зокрема, 09.08.2006 в сумі 183985,00 грн., 10.08.2006 в сумі 28578,00 грн., 16.08.2006 в сумі 61053,00 грн.

Отже позивачем оплачено товар кількості 209 тон з простроченням строку, дотримання якого обумовлює надання знижки у розмірі 20% від прайсової ціни товару.

Відповідно позивач не має права на застосування 20% знижки на придбаний останнім товар за Договором.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15800,00 грн. - суми переплати через не застосування знижки в розмірі 20% від прайсової ціни є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення вартості недопоставленого товару в сумі 15564,00 грн., то відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відмовився від недопоставленого товару та вимагав повернення вартості недопоставленого товару протягом 1 місяця, що відповідає вимогам ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідач зобов’язаний був повернути грошові кошти в сумі 15564,00 грн. до 19.10.2006 включно.

Відповідач у встановлений строк (до 19.10.2006 включно) свого обов’язку не виконав, суму заборгованості не сплатив, тому вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 15564,00 грн. обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інтер” (01023, м. Київ, вул.. Первомайського, 11, код 31306940, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (28020, Кіровоградська обл.., смт. Приютівка, вул.. Свердлова, 2, код 3520355800, рах.260008056 в ОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Кіровоград, МФО 323538) –15564 (п’ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят чотири) грн.. 00 коп. –заборгованості, 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 00 коп. - витрат по оплаті державного мита, 58 (п’ятдесят вісім) грн. 56 коп. –витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя С. Балац

Дата підписання рішення: 22.05.2007