Ухвала суду № 66852781, 01.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/9551/16-ц Номер провадження 22-ц/775/959/2017

Категорія 55

Головуючий в 1 інстанції: Пронін С.Г. Єдиний унікальний номер 243/9551/16-ц

Доповідач: Новікова Г. В. Номер провадження 22-ц/775/ 959/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

31 травня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді:Новікової Г. В.,

суддів: Гапонова А.В.,Біляєвої О.М.,

при секретарі: Молдованові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду від 25 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Слов'янської районної ради Донецької області »Управління капітального будівництва» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та визнання грубим порушенням законодавства про працю при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те,що він працював у відповідача з 13.02.2015 року на посаді заступника директора. 07.10.2016 року йому було надано відпустку з 07.10.2016 року по 14.11.2016 року на 38 календарних днів. Згідно ст.74 КЗпП України на час перебування працівника у щорічній відпустці за ним зберігається заробітна плата. Згідно довідки відповідача заробітна плата за зазначений період складає 6180,34 грн..

14.11.2016 року його було звільнено з роботи за власним бажанням.На день звільнення розрахунок не проведено. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 6180,34 грн., вихідну допомогу в сумі 27900 грн. відповідно до положень ст..38 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку, після уточнення позовних вимог, з розрахунку по 162,64 грн. за кожний день затримки,починаючи з 14.11.2016 року. Визнати грубим порушенням законодавства про працю директором підприємства ОСОБА_3 в не проведенні своєчасного розрахунку при звільненні.

Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду від 10 січня 2017 року про часткове задоволення позовних вимог скасовано ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 02 лютого 2017 року.

31.03.2017 року позивачем уточнені позовні вимоги,посилався на те, що 18.11.2016 року йому була перерахована заробітна плата на картковий рахунок. Однак в порушення ст.116 КЗпП України відповідач письмово не повідомив про нарахування йому сум,належних при звільненні.

Підставою звільнення було несвоєчасний розрахунок відповідача з виплати заробітної плати за час відпустки. На день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку. Статтею 44 КЗпП України передбачена виплата вихідної допомоги і сума її складає 27900 грн.. Відповідач визнав порушення строків остаточного розрахунку, оскільки 22.03.2017 року перерахували суму компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Просив стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в сумі 27900 грн. відповідно до положень ст.38 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку,починаючи з 14.11.2016 року в сумі 23094,88 грн.. Визнати грубим порушенням законодавства про працю директором підприємства ОСОБА_3 в не проведенні своєчасного розрахунку при звільненні.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 25 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилався на те, що виплатити працівникові зарплату за час відпустки згідно ст.21 Закону України «Про відпустки» роботодавець зобов'язаний не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Станом на день звільнення 14.11.2016 року заборгованість виплачена не була. Факт несвоєчасної виплати зарплати судом не розглянуто. В порушення ст.64 ЦПК взято до уваги як доказ наказ №3 від 07.10.2017 року без підпису керівника підприємства та без підпису позивача про ознайомлення з наказом.

Суд зазначає,що відповідач добровільно виплатив відпускні у жовтні 2016 року, але не дає оцінки несвоєчасному проведенню платежів відповідно до вимог ст.117 КЗпП України. Факт несвоєчасного розрахунку залишився без розгляду та оцінки судом.

Суд зазначив, що відповідач виплатив позивачу компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати,але не встановлює на який саме строк було затримано виплату.

Відмовляючи в стягненні вихідної допомоги,суд виходив з того, що відповідачем не було порушень трудового законодавства,хоча він неодноразово в судовому засіданні під запис пояснював,що звільнився саме із -за порушення його трудових прав.

В судове засідання з'явився представник Комунального підприємства Слов'янської районної ради Донецької області »Управління капітального будівництва» за дорученням - ОСОБА_4. ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився,повідомлений належним чином,про що свідчить телефонограма, отримана особисто ОСОБА_2 (а.с.107).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належні позивачеві суми при звільненні були відповідачем виплачені з урахуванням виплат за час затримки розрахунку. Висновок суду відповідає встановленим обставинам та вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства ,установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді заступника директора Комунального підприємства Слов'янської районної ради Донецької області »Управління капітального будівництва».

Згідно наказу №3 ОСОБА_2 надано щорічну основну відпустку на період з 07.11.2016 року по 14.11.2016 року на 38 календарних днів.

Із заяви ОСОБА_2 від 07 жовтня 2016 року вбачається,що він просив надати йому чергову тарифну відпустку за 2015-2016 років з послідуючим звільненням.(а.с.35)

Згідно довідки,наданої відповідачем зарплата за час відпустки за 38 днів складає 6180,34 грн..

Відповідно до наказу №4 від 07.11.2016 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, з 14 листопада 2016 року, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці.

ОСОБА_2 було нараховано 6962,86 грн., з яких відпускні в сумі 6180,32 грн. та оклад по часах.З урахуванням обов'язкових відрахувань до виплати нараховано 5605,10 грн., що підтверджується розрахунковою відомістю.

З платіжного доручення № 5 від 18.11.2016 року вбачається, що відповідачем на рахунок ОСОБА_2 перераховано 5605,10 грн. за жовтень 2016 року,відпускні за жовтень-листопад 2016 року.

Таким чином,позивача було звільнено з роботи 14.11.2016 року, а повний розрахунок сум,які належали йому при звільненні було перераховано на його особовий рахунок в банку 18.11.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням та не заперечується позивачем. Тобто затримка розрахунку виплат при звільненні склала три дні.

22.03.2017 року відповідно до платіжного доручення №77 на рахунок ОСОБА_2 відповідачем перераховано компенсацію втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 534,18 грн..

Статтею 38 КЗпП України передбачено,що працівник має право розірвати трудовий договір,попередивши про це власника письмово за два тижні.

В разі невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю,умови колективного договору чи трудового договору,працівник має право у визначений ним строк розірвати за власним бажанням трудовий договір на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України. При звільненні з зазначених підстав статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги.

Відмовляючи в позові про стягнення вихідної допомоги,суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того,що позивача звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, а тому в даному випадку законодавством не передбачена виплата вихідної допомоги. Такий висновок узгоджується з вимогами законодавства.

Статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги за умови звільнення у зв'язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю,умов, колективного договору чи трудового договору, тобто за ч.3 ст.38 КЗпП. Позивача звільнено з роботи за власним бажанням за статтею 38 КЗпП, що підтверджується наказом №4 від 07.11.2016 року та заявою ОСОБА_2 про звільнення,в якій він просив звільнити його з роботи за власним бажанням.

Доводи про те, що в судовому засіданні під запис він пояснював, що відповідачем не виплачувалась заробітна плата за час відпустки,тому це стало підставою його звільнення і дає підстави для виплати вихідної допомоги, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставинах. Підстави звільнення за ст.38 КЗпП позивачем не оскаржувалися.

Посилання на те, що судом прийнято як доказ наказ №3 від 07.10.2016 року про надання йому відпустки без підпису керівника підприємства і запису про ознайомлення з наказом, є необґрунтованим,оскільки на аркуші справи 36 міститься копія наказу №3 від 07.10.2016 року про надання позивачеві відпустки,який містить підпис керівника підприємства і запис про ознайомлення працівника з наказом.

Доводи про те, що судом порушено процесуальні строки,встановлені для розгляду такої категорії справ, не можуть бути прийняті до уваги,так як зазначене не впливає на правильність висновків суду по суті спору.

Вказівка на те, що факт несвоєчасного розрахунку взагалі залишився без розгляду і оцінки судом першої інстанції не ґрунтується на встановлених обставинах. Предметом спору була затримка розрахунку та невиплата вихідної допомоги при звільненні. Обставини відносно зазначених позовних вимог були предметом дослідження судом першої інстанції і саме за предметом спору було ухвалено судове рішення.

Посилання на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку позивачеві було виплачено лише 22.03.2017 року,тому середній заробіток повинен бути розрахованим до цієї дати, не може бути прийнятим до уваги, оскільки не ґрунтується на вимогах закону. Середній заробіток за час затримки розрахунку виплачується відповідно до положень ст.117 КЗпП України з моменту затримки до моменту фактичної виплати належних позивачеві сум. Затримка ж виплат складала період з 14.11.2016 року по 18.11.2016 року. Виплата середнього заробітку за час затримки виплати середнього заробітку законом не передбачена.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим. Вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм

матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308,315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: