Ухвала суду № 66851490, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/9991/69724/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року

у справі № 2а-4344/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром"

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" (далі - позивач, ТОВ "Лисстальпром") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року № 0000192301, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 5593,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1398,25 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, позов ТОВ "Лисстальпром" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 05 травня 2011 року № 0000192301.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у позовні відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, розгляд касаційної скарги відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2011 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали справи з Луганського окружного адміністративного суду.

Через втрату матеріалів справи № 2а-4344/11/1270 внаслідок захоплення будівлі Луганського окружного адміністративного суду незаконним озброєним формуванням ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року втрачену справу № 2а-4344/11/1270 відновлено частково.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ "Ремо" ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі ст. 279 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою прийняття ДПІ податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений у акті від 14 квітня 2011 року № 38/23-36642376 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лисстальпром" щодо дотримання вимог податкового законодавства під час декларування залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з висновком цього акту позивачем порушено норми пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок включення до складу податкового кредиту у жовтні - грудні 2010 року ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг) за бюджетні кошти (капітальні трансферти), які були отримані товариством у межах реалізації Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних районів області на 2010 - 2011 роки.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом № 168/97-ВР не передбачено винятків для оподаткування операцій з придбання основних засобів за рахунок державних трансфертів, а тому, з урахуванням тієї обставини, що витрати платника податків здійснені у межах його господарської діяльністі та підтверджені відповідними первинними документами, які оформлені належним чином, збільшення товариству грошового зобов'язання є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) валовий дохід - це сума всіх доходів, отриманих платником податку. До валових доходів включаються і доходи у вигляді грошових коштів, що надходять платнику з бюджетних рахунків на безповоротній основі. Зараховані бюджетні грошові кошти у вигляді капітального трансферту на рахунок платника податку є його власністю. Платник податку несе відповідальність лише за їх цільове використання, але вільний у виборі інших умов їх використання (контрагента, умов оплати, ціни і та ін.).

Відповідно до абзаців 1 - 3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлюючи підстави виникнення податкового кредиту, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не робить винятку стосовно джерела грошових коштів, за рахунок яких платником податку сплачений (нарахований) ПДВ в ціні придбання товарів (послуг). Так само, як і відсутня заборона щодо цього у інших нормах вказаного Закону.

Як встановлено судами, між позивачем (учасник) та ДК "Луганськлегінвест" (замовник) у межах реалізації Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних районів області на 2010 - 2011 роки укладено договори від 12 серпня 2010 року № 11/527, від 21 серпня 2010 року № 11/527-2, від 01 жовтня 2010 року № 11/527-3, за умовами яких учасник при участі замовника за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття згідно з Програмою та установлені нею строки створює нові робочі місця шляхом реалізації м. Лисичанску проекту "Реконструкція та модернізація виробництва запасних частин для залізничного транспорту", розробленого на підставі бізнес - плану ідентичної назви; замовник зобов'язується перерахувати учаснику на окремий рахунок в банківської установи кошти Фонду (капітальні трансферти), цільовим використанням яких є виключно закупівля обладнання, оплата виконаних будівельно - монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт (послуг) у межах Програми.

На виконання умов вказаних договорів та у рамках Програми позивачем із коштів, зарахованих на його банківський рахунок з бюджету як сума капітального трансферту, було придбано основні фонди, що підтверджено накладними, податковими накладними, ТТН, актами прийому - передачі устаткування, актами прийому - передачі пусконалагоджувальних робіт, актами прийому - передачі товару на відповідальне зберігання, платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідному податковому періоді з ПДВ, сплаченого під час придбання основних фондів за бюджетні кошти, що були одержані від Фонду на безоплатній та безповоротній основі з цільовим призначенням їх використання.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, то касаційну скаргу ДПІ слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі № 2а-4344/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна