Ухвала суду № 66851397, 24.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року м. Київ К/800/26492/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

за участю секретаря Ковтонюка С.Д.,

за участю: представника позивача Романіва А.А., представника третьої особи (ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "AMK LTD") Матвійчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK LTD", ОСОБА_6 про скасування постанови про накладення арешту та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до суду з позовом до державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK LTD", ОСОБА_6 про скасування постанови від 23.10.2013р. у виконавчому провадженні №33783191 в частині накладення арешту на прості іменні акції ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003» в кількості 1326687 шт., що становить 78,1714 % від статутного капіталу емітента та належить ТОВ «ВКФ «АМК LTD», накладеного в межах суми 7113230грн., які зберігаються на рахунках в цінних паперах №426000, відкритому в АТ «Брокбізнесбанк», та зобов'язання відповідача прийняти постанову про зняття арешту з вказаного майна.

Обґрунтовуючи позов, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" зазначало про наявність у нього як заставодержателя відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" переважного права на задоволення своїх вимог за рахунок предмету забезпечення, а тому арешт заставленого майна з метою його реалізації для задоволення вимог інших стягувачів, які не є заставодержателями, призводить до порушення речового права позивача на чуже майно, яке підлягає захисту у спосіб, встановлений Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014р., позов задоволено: скасовано постанову про накладення арешту на цінні папери боржника від 23.10.2013р. у виконавчому провадженні №33783191 в частині накладення арешту на прості іменні акції ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003» в кількості 1326687 шт., що становить 78,1714% від статутного капіталу емітента та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD», накладеного в межах суми 7 113 230 грн., які зберігаються на рахунку в цінних паперах №426000, відкритому в АТ «Брокбізнесбанк»; знято арешт з простих іменних акцій ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003» в кількості 1326687 шт., що становить 78,1714% від статутного капіталу емітента та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «АМК LTD», накладеного в межах суми 7113230грн., які зберігаються на рахунку в цінних паперах №426000, відкритому в АТ «Брокбізнесбанк», накладений постановою про накладення арешту на цінні папери боржника від 23.10.2013р. у виконавчому провадженні №33783191.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Києві від 15.08.2012р. відкрито виконавче провадження №33783191 з примусового виконання виконавчого листа №2-3172/09, виданого 03.08.2012р. Апеляційним судом м.Києва про стягнення з ТОВ «ВКФ «АМК LTD» на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 7113230грн.

В подальшому, постановою державного виконавця від 23.10.2013р. накладено арешт на прості іменні акції ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003» в кількості 1326687 шт., що становить 78,1714% від статутного капіталу емітента, які належать ТОВ «ВКФ «АМК LTD», та заборонено здійснювати відчуження вказаних простих іменних акцій.

Разом з тим, відповідно до договору застави №24 від 01.09.2006р. та додаткової угоди до нього №1 від 28.03.2011р. ТОВ «ВКФ «АМК LTD» в забезпечення виконання основного зобов'язання по поверненню кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з кредитного договору від 01.09.2006р. №24-06V, передано в заставу АБ «Брокбізнесбанк» цінні папери - прості іменні акції ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003» в кількості 1326687 шт. на суму 331671,75грн.

Розглядаючи та вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється, на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом частини 2 вказаної статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.2 ст.4 КАС України).

Так, пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ж із ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Проте, як вже вказувалось в цій ухвалі, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" підставою звернення до суду з позовом у даній справі вказувало наявність у нього пріоритетного (перед іншими кредиторами) права звернення стягнення на заставлене майно і необхідність захисту такого його права шляхом зняття з нього арешту, отже вимоги позивача за своєю суттю пов'язані зі спором про право на майно (прості іменні акції ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003»), тобто не є публічно-правовими, що, в свою чергу, виключає можливість їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України, а тому, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, враховуючи те, що фактично існує спір про право, колегія суддів прийшла до висновку, що зазначені вимоги повинні бути розглянуті в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

За правилами ч.1 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно ж до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 210, 221, 223, 228, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.