Ухвала суду № 66851323, 24.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2017 р. м. Київ К/9991/80349/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Бірюкової О.М., Стукаленко О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший фонд проектного інвестування"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року

у справі № 2а-2893/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший фонд проектного інвестування"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший фонд проектного інвестування" (далі - позивач, ТОВ "Перший фонд проектного інвестування") звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення ОДПІ форми "Р" від 02 квітня 2012 року № 0000102301, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 6049,00 та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 1512,25 грн., та форми "В1" від 02 квітня 2012 року № 0000112304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2011 року на 282574,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Перший фонд проектного інвестування", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 21 березня 2012 року № 113/233/33847024 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Перший фонд проектного інвестування" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних (звітних) податкових періодів за грудень 2011 року. Згідно з висновками цього акту підприємство порушило вимоги п. 188.1 ст. 188 та п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок реалізації попередньо імпортованих на митну територію України товарів (швейні машинки) за цінами, нижчими за звичайні ціни, які відповідають їх митній вартості. Тобто, імпортуючи вказаний товар, позивач до податкового кредиту включав суму ПДВ обчислену із загальної суми митної вартості та мита, а при реалізації названого товару на митній території України - суму ПДВ, обчислену із фактурної (контрактної) ціни, яка нижча за її митну вартість. Зазначені порушення призвели до заниження суми податкових зобов'язань за листопад 2011 року на суму 284523,00 грн., що призвело завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за листопад 2011 року на 282574,00 грн. та донарахуванню позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2011 року у сумі 1949,00 грн.; до заниження суми податкових зобов'язань за грудень 2011 року на суму 408327,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2011 року на 404227,00 грн. та донарахуванню позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року у сумі 4100,00 грн.; до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року у сумі 282574,00 грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у порушення вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації попередньо імпортованого ним на митну територію України товару не врахував обмеження щодо рівня звичайної ціни, яка відповідає митній вартості цього товару.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Частиною 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 2 цієї статті).

Разом з тим, під час вирішення спору судами залишено поза увагою доводи позивача про невідповідність здійснених контролюючим органом розрахунків суми грошового зобов'язання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями, оскільки акт перевірки не містить розрахунків таких зобов'язань, а методика формування даних податкової декларації та алгоритм ув'язки окремих показників податкової звітності свідчить, що товариством не були допущені порушення; недоведення податковим органом своїх висновків щодо реалізації раніше імпортованого товариством товару за цінами нижчими, ніж звичайні.

Також, висновок судів попередніх інстанцій про те, що згідно з п. 188.1 ст. 188 база оподаткування ПДВ зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є помилковим.

Згідно з п. 188.1 ст. ПК України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому положеннями пп. 14.1.71 ПК України визначена, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Наведене дає підстави для висновку, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена у постанові від 12 березня 2012 року у справі № 21-380а11.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший фонд проектного інвестування" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі № 2а-2893/12/1070 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.В. Борисенко

Т.М. Шипуліна