Ухвала суду № 66851298, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2017 р. м. Київ К/9991/23768/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представника позивача Акінтінової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року

у справі № 2а/0570/23708/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл"

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (далі - ТОВ "Український рітейл", позивач) звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (далі - ДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ від 08 грудня 2011 року № 0000402303, якими до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14985,66 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2012 року позов ТОВ "Український рітейл" задоволено.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2012 року судове рішення першої інстанції скасував, в позові ТОВ "Український рітейл" відмовив.

В касаційній скарзі ТОВ "Український рітейл", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення апеляційного адміністративного суду скасувати та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 травня 2012 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ТОВ "Український рітейл" та витребувано матеріали справи з Донецького окружного адміністративного суду.

Через втрату матеріалів справи № 2а/0570/23708/2011 внаслідок захоплення будівлі Донецького окружного адміністративного суду незаконним озброєним формуванням ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року втрачену справу № 2а/0570/23708/2011 відновлено частково, а саме в частині процесуальних документів: судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 274 Кодексу адміністративного судочинства України відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (ч. 3 ст. 279 цього Кодексу).

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ "Ремо" ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі ст. 279 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14985,66 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22 листопада 2011 року № 0268/08/30/23/34604386, про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Закон № 265/95-ВР) внаслідок реалізації товару загальною вартістю 7492,83 грн., необлікованого належним чином.

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

За змістом вказаних норм покладений на суб'єкта підприємницької діяльності обов`язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не звужений до обов`язку зберігати документи, виписані по факту господарських операцій з придбання товарів, безпосередньо в місці реалізації товарів, оскільки метою законодавчої норми щодо ведення обліку товарних запасів, як і інших норм Закону № 265/95-ВР, є забезпечення контролю з боку держави при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Більше того, розгалужена система господарських одиниць, через які здійснюється підприємницька діяльність одним і тим же суб'єктом, робить неможливим зберігання документів щодо обліку товарних запасів за місцем реалізації.

Факт дотримання/недотримання позивачем норм п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 2 цієї статті).

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову вмотивований тим, що видаткові накладні та накладні на внутрішнє перевезення підтверджують належний облік товариством товару за місцем його на реалізації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що під час перевірки не було надано жодного документу щодо обліку товарів, які знаходилися в реалізації господарської одиниці товариства.

В той же час, позивач посилається на те, що такі документи у нього на час перевірки були, але знаходилися за місцем здійснення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (частина 2 цієї статті).

Згідно з п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений ст. 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Ці обставини входять до предмету доказування при вирішення даного спору.

Також для встановлення обставин підтвердження або спростування доводів позивача щодо ведення ним обліку товарних запасів належним чином підлягають дослідженню у судовому процесі документи, якими товариство підтверджувало виконання ним норм п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, але які до матеріалів справи не долучені.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст.. 7, частин 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі № 2а/0570/23708/2011 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна