Ухвала суду № 66851265, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2017 р. м. Київ К/800/31683/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Чорної М.З.,

представника відповідачів: Воришко М.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року

у справі № № 809/686/16 (876/6169/16)

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «ІКС-Адванс»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариства з обмежено відповідальністю «ІКС-Адванс» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - Інспекція), Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ОДПІ) про зобов'язання Інспекції зняти з обліку Товариство за неосновним місцем обліку та зобов'язання ОДПІ відкликати від державного реєстратора заперечення проти проведення державної реєстрації припинення Товариства у результаті ліквідації за формою № 27-ОПП.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, позов Товариства задоволено, зобов'язано Інспекцію зняти з обліку Товариство за неосновним місцем обліку та зобов'язано ОДПІ відкликати від державного реєстратора заперечення проти проведення державної реєстрації припинення Товариства у результаті ліквідації за формою № 27-ОПП.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно протоколу № 2, Загальними зборами учасників Товариства 25 травня 2015 року прийнято рішення про припинення його діяльності, створено ліквідаційну комісію та встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державним реєстратором в той же день 25 травня 2015 року був внесений запис про рішення Загальних зборів учасників Товариства щодо припинення юридичної особи.

Повідомлення про припинення Товариства оприлюднено в Бюлетені державної реєстрації - 29 травня 2015 року, із зазначенням граничного строку заявлення вимог кредиторів 29 липня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач звернувся до Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області з заявою про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства в результаті ліквідації.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області 04 квітня 2016 повідомлено позивача про залишення поданих документів без розгляду, у зв'язку з тим, що від ОДПІ надійшло повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства і воно не відкликане. Такі заперечення надійшли до державного реєстратора 29 липня 2015 року.

З 7 грудня 2015 року по 11 грудня 2015 року ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2015 року та складено довідку № 842/22-00/37672244 від 16 грудня 2015 року, за результатами перевірки порушень не встановлено. Однак, на дату закінчення перевірки у Товариства обліковується податковий борг по земельному податку в сумі 70 175,37 грн. в Інспекції.

На підставі зазначеного 21 грудня 2015 року повторно надіслано державному реєстратору Тисменицької районної адміністрації заперечення проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства у зв'язку із наявним податковим боргом по земельному податку в розмірі 70 175,37 грн. та наявністю об'єктів оподаткування (земельних ділянок).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини, зазначені у повідомленнях від 29 липня та 21 грудня 2015 року, про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства у зв'язку із наявним податковим боргом не знайшли свого підтвердження і вони подані з порушенням строків, передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 755-IV) регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Статтею 33 Закону № 755-IV встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до частин першої та другої статті 34 Закону № 755-IV для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи. У випадках, встановлених законом, крім документів, що передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних державних органів на припинення юридичної особи.

Частиною першою статті 35 Закону № 755-IV передбачено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 36 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

- довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;

- довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Частиною десятою статті 36 Закону № 755-IV передбачено, що державний реєстратор залишає без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, якщо зокрема від органів доходів і зборів та/або Пенсійного фонду України надійшло повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, і воно не відкликане.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації відбувається лише за відсутності заперечень від органів доходів і зборів проти проведення такої реєстрації. В свою чергу такі заперечення податкових органів можуть надсилатись за наявності боргових зобов'язань платника податків.

Як неодноразово зазначало ОДПІ для відкликання заперечення проти проведення державної реєстрації припинення Товариства потрібний відповідний висновок про відсутність заборгованості та відсутність заперечень щодо припинення юридичної особи від Інспекції, де позивач перебуває на обліку за неосновним місцем обліку.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій наведеному уваги не надано та не встановлено належним чином чи погашено податковий борг по земельному податку з юридичних осіб, та не з'ясовано стан виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 809/500/14, що є визначальним при розгляді даної справи і прямо впливає на її вирішення.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції від 13 квітня 2016 року ВП №49425490 закінчено виконавче провадження з примусового виконання на підставі виконавчого листа № 809/500/14, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Слід також зазначити про те, що у разі недостатності коштів для задоволення вимог кредиторів , ліквідаційна комісія (ліквідатор) може організувати реалізацію її майна, а в разі якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (статті 110, 111 Цивільного кодексу України).

Крім того, судам попередніх інстанцій також необхідно було встановити чи наявне у боржника (Товариства) майно, а за відсутності такого перевірити чи зверталось Товариство до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько