Ухвала суду № 66851247, 24.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2017 року м. Київ К/9991/38790/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретарі судового засідання Шевчук П.О.,

представника позивача Кузьмішкіна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року

у справі № 2а/0570/1057/2012

за позовом Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" (далі - ДП "Маріупольський морський торговельний порт", позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2011 року № 0001832301, № 0001842301 та від 12 січня 2012 року № 0000072301.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, позов ДП "Маріупольський морський торговельний порт" задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 0001832301, № 0001842301 та від 12 січня 2012 року № 0000072301; присуджено на користь ДП "Маріупольський морський торговельний порт" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 789,04 грн.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року прийнято відмову Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (правонаступник Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби) від касаційної скарги на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі № 2а/0570/1057/2012 в частині задоволення позовних вимог Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2011 року № 0001842301 та від 12 січня 2012 року № 0000072301 та в цій частині касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою закрито.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язань з податку на прибуток в сумі 22645,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в розмірі 4647,25 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07 грудня 2011 року № 0001832301 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 25 листопада 2011 року № 1344/23-1/36637167 про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки ДП "Маріупольський морський торговельний порт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 жовтня 2009 року по 11 листопада 2011 року про порушення підприємством п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3. ст. 7 пп. 8.1.1, пп. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) внаслідок безпідставного нарахування у І, ІУ кварталі 2010 року, І кварталі 2011 року відокремленим структурним підрозділом підприємства амортизації у сумі 92914,00грн. на основні фонди, які не придбавались ним, а були передані головним підприємство в користування для використання їх у господарській діяльності такого відокремленого підрозділу.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 0001832301, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вирішальним для визначення права нарахування відокремленим підрозділом амортизаційних відрахувань є наявність у такого підрозділу на балансі основних засобів, які використовуються ним в господарській діяльності та реєстрація такого відокремленого підрозділу самостійним платником податку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Абзацами 2, 3 вказаної норми Закону визначено, що платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій. Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Абзацом 4 пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР встановлено, що вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія (абзац 5 пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з п. 7.11.1 ст. 7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19 лютого 1998 року № 80, зареєстровано в Мін'юсті України 16 березня 1998 року за № 172/2612 (втратив чинність згідно з Наказом від 22 грудня 2010 року № 979) зарахування платника податків до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням підрозділів чи об'єктів платника податків, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, здійснюється у порядку, визначеному розділом 9 цього Порядку, про що вносяться відомості до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб

Відповідно до п. 9 Інструкції платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж платник податків.

Таким чином, сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається та сплачується платником такого податку юридичною особою розрахунково, виходячи із загальної суми нарахованого податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку, тільки за умови прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку та повідомлення про це податкового органу.

Якщо ж підприємством, що має філії, відділення або інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та які розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, не здійснено переходу на сплату консолідованого податку на прибуток, у такому разі нарахування амортизаційних відрахувань по основних фондах, які розташовані за місцезнаходженням його філій та які використовуються у господарській діяльності платника податку - філії, здійснюється таким платником податку - філією відповідно до норм ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

Встановивши з дотриманням вимог статей 69, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, а саме, що: відокремлений структурний підрозділ "Інфлот" ДП "Маріупольський морський торговельний порт" з 23 жовтня 2009 року не є юридичною особою та перебуває на обліку як самостійний платник податків в ДПІ; на підставі наказу ДП "Маріупольський морський торговельний порт" від 19 листопада 2009 року № 531 та передавального балансу від 01 листопада 2009 року на баланс відокремленого підприємства передано необоротні та оборотні активи та зобов'язання та складено акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) від 22 грудня 2009 року; передані головним підприємством основні фонди використовувались відокремленим підрозділом у господарській діяльності, що не заперечується відповідачем; амортизаційні нарахування головним підприємством на основні засоби, які були передані відокремленому підрозділом та використовувались останнім у господарській діяльності у ході перевірки не встановлені, - суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що нарахування амортизації на такі основні засоби відокремленим підрозділом підприємства не суперечить вимогам законодавства, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 0001832301, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, є протиправним.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі № 2а/0570/1057/2012 у справі № 2а-1670/1427/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна