Постанова № 66850435, 31.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Справа: № 823/1646/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Дудник О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Державної служби України з питань праці в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини до управління Державної служби України з питань праці в Черкаській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування припису про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ :

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної служби України з питань праці в Черкаській області (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування припису від 05.10.2016 р. № 23-06-32/0412-0301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року адміністративного позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.09.2016 р. до Управління Держпраці у Черкаській області надійшла заява ОСОБА_4 про проведення позапланової перевірки Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини для з'ясування обставин щодо законності її звільнення 31.08.2016 р.

Листом від 13.09.2016 р. № 9374/4.1/4.2-ДП-16 Державною службою України з питань праці було надано згоду управлінню Держпраці у Черкаській області на проведення позапланової перевірки Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини.

15.09.2016 р. управлінням Держпраці у Черкаській області було видано наказ № 246-Н «Про проведення позапланових перевірок» яким головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Вержановській Ірині Трифонівні доручено провести позапланову перевірку додержання законодавства з питань праці в Уманському державному педагогічному університеті ім. Павла Тичини в період з 26.09.2016 р. по 10.10.2016 р.

На підставі зазначеного наказу видано направлення від 15.09.2016 р. № 1281 на проведення позапланової перевірки на предмет додержання законодавства з питань праці в Уманському державному педагогічному університеті ім. Павла Тичини.

Головним державним інспектором Вержановською І.Т. за вказаним направленням було проведено відповідну позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 05.10.2016 р. № 23-06-32/0412.

Згідно з висновками контролюючого органу, викладеними у вказаному акті, позивачем порушено вимоги законодавства про працю, а саме:

1) ст. 116 КЗпП України - при припиненні трудового договору з ОСОБА_4, а саме позивачем не проведено остаточного розрахунку з вказаною особою;

2) ч. 1 ст. 47 КЗпП України - щодо проведення записів в трудовій книжці при припиненні трудових відносин у липні 2016 року у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

3) п. 2.5, 2.6, 2.9, 2.10 гл. 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок прцівників» № 58 від 29.07.1993 щодо ознайомлення ОСОБА_4 із записами внесеними у трудову книжку; невідповідності записів внесених у трудову книжку, записам проведеним у особову картку.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено припис від 05.10.2016 р. № 23-06-32/0412-0301 про усунення виявлених порушень, яким позивача зобов'язано привести у відповідність до вимог чинного законодавства трудові відносини з ОСОБА_4 та зазначено вищевказані порушення.

Вважаючи такий припис незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний припис є протиправним, оскільки в даному випадку відсутня вина позивача щодо несвоєчасності внесення до трудової книжки відповідного запису про звільнення ОСОБА_4, а також з того, що на момент проведення перевірки Університету трудові відносини з вказаною особою були припинені.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КУпАП України), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58), Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390 (далі - Порядок № 390), Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президенту України від 06.04.2011 р. № 386/2011 (далі - Положення № 386/2011).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 3, 7 Положення № 386/2011 основними завданнями Держпраці України, зокрема є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктами 2, 3, 4 Порядку № 390 передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

У ч. 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктами 2.5, 2.6, 2.9, 2.10, 2.27 Інструкції № 58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма № П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року № 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз'єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним» звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, законодавством регламентовано вимоги до оформлення трудових правовідносин з працівниками, зокрема щодо строків розрахунку при звільненні, ведення трудових книжок та їх відповідності особовим карткам, обов'язок з дотримання яких покладено на роботодавця, та повноваження територіальних органів Держпраці здійснювати контроль за його виконанням.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що підставою для складання відповідачем оскаржуваного припису від 05.10.2016 р. № 23-06-32/0412-0301 стало виявлення у діяльності позивача трьох порушень законодавства в галузі праці: 1) порушення строків розрахунків при звільненні ОСОБА_4; 2) непвідповідність запису у трудовій книжці ОСОБА_4 за липень 2016 року вимогам законодавства; 3) невідповідність записів у трудовій книжці ОСОБА_4 записам в її особовій картці та порушення порядку ознайомлення із записами, внесеними у трудову книжку вказаної особи /Т.1 а.с.7/.

Разом з тим, наказ Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини № 133 к/п про звільнення ОСОБА_4 був прийнятий 31.08.2016 р. /Т.1 а.с.8/, тобто зазначена дата є днем звільнення даної особи.

Остаточний розрахунок з ОСОБА_4 проведено 08.09.2016 р.

Запис у трудову книжку зазначеної особи та до особової картки про її звільнення внесено 03.10.2016 р.

Крім того, у трудовій книжці позивача за №№ 29, 30 містяться записи від 01.09.2015 р.: «Кафедру загальної педагогіки, педагогіки вищої шкоди та управління перейменовано у кафедру педагогіки та освітнього менеджменту» на підставі наказу від 01.07.2015 р. № 558 о/д» та від 02.07.2016 р.: «Запис № 28, № 29 вважати недійсними» /Т.1 а.с.106/.

Записи у трудовій книжці позивача не відповідають записам її особової карки працівника /Т.1 а.с.108/.

Таким чином, остаточний розрахунок позивачем з ОСОБА_4 було проведено не в день звільнення, як того вимагає ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а лише через тиждень, тобто з порушення зазначеної норми трудового законодавства.

Крім того, записи у трудовій книжці ОСОБА_4 за липень 2016 року не відповідають вимогам законодавства, а саме: не містять належних відомостей у графі 4 і повного нормативно визначеного формулювання в порядку п. 2.10 Інструкції № 58, що, відповідно вказує на неналежність оформлення трудової книжки та порушення ч. 1 ст. 47 КЗпП України.

Також колегія суддів зазначає, що записи у трудовій книжці ОСОБА_4 не відповідають записам в її особовій картці, а також запис про звільнення зазначеної особи на підставі наказу № 133 внесено 31.08.2016 р., а до книги обліку трудових книжок та до особової картки - 03.10.2016 р.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем було порушено вимоги ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України, п.п. 2.5, 2.6, 2.9, 2.10 Інструкції № 58, а отже припис від 05.10.2016 р. № 23-06-32/0412-0301 є обґрунтованим та прийнятий з дотриманням вимог чинного законодавства, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Більш того, факт порушення позивачем зазначених вимог трудового законодавства, зокрема підтверджено в його ж запереченнях на апеляційну скаргу та обґрунтовано недбалістю працівника ОСОБА_6 /Т.1 а.с.195/.

При цьому, доводи позивача про те, що при припиненні трудових правовідносин з ОСОБА_4 ним було здійснено повний розрахунок з вказаним працівником, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, такий розрахунок здійснено Університетом з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 116 КЗпП України, що й стало однією з підстав для винесення відповідачем оскаржуваного припису.

Твердження позивача про те, що на момент проведення перевірки ним було внесено всі необхідні записи до трудової книжки ОСОБА_4 та до її особової картки і не допущено порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України та Інструкції № 48, спростовуються матеріалами справи.

Більш того, у судовому засіданні представник апелянта підтвердила, що дійсно при звільненні ОСОБА_4 було видано трудову книжку не оформлену належним чином, за що працівника Університету притягнуто до відповідальності, тобто апелянтом не заперечується факт допущення порушення трудового законодавства Університетом, що й стало однією з підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного припису і в сукупності з іншими обставинами цієї справи вказує на правомірність його прийняття.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що обов'язок доказування у справах адміністративної юрисдикції, покладений у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, на суб'єкта владних повноважень, водночас такий обов'язок не є абсолютним і не виключає обов'язку позивача, регламентованого частиною 1 цієї ж статті, доводити ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_4 перешкоджала внесенню записів до її трудової книжки та здійсненню належного оформлення припинення з нею трудових правовідносин, не спростовують встановлених фактів порушення Університетом вимог трудового законодавства.

Доводи позивача про те, що на момент проведення перевірки всі порушення законодавства у межах правовідносин з ОСОБА_4 було усунуто спростовуються матеріалами справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було зазначено, що проведення перевірки позивача інспектором Вержанівською І.Т. може вказувати на її упередженість, так як саме цій особі ОСОБА_4 при зверненні із заявою до органу Держпраці просила доручити такі дії. Однак, жодних доказів, які б підтверджували такі обставини щодо упередженості посадової особи відповідача матеріали справи не містять і позивачем суду не надані, а у відповідності до ст. 159 КАС України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а отже не може засновуватися на припущеннях, що вказує на порушення судом першої інстанції даної норми адміністративного процесуального законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, апеляційна скарга управління Державної служби України з питань праці в Черкаській області підлягає задоволенню, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Державної служби України з питань праці в Черкаській області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини до управління Державної служби України з питань праці в Черкаській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 31 травня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.