Ухвала суду № 66850413, 30.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1485/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грундфос Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грундфос Україна», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невчиненні дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 696228,00 гривень на підставі заяви від 27.11.2015 року; зобов'язати подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 696228,00 гривень на поточний рахунок позивача в Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва протягом 5 робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача через відповідача 2 суму надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 696 228,00 гривень протягом 10 робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені судові витрати на правову допомогу.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2015 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві з листом про повернення частини переплати з податку на прибуток у розмірі 696228,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок у банку.

ДПІ листом від 18.12.2015 року повідомила позивача про те, що висновок на повернення надміру сплаченого податку на прибуток до органів Державної казначейської служби України не подавався, оскільки згідно інтегрованої картки платника за позивачем обліковується переплата у меншому розмірі, ніж заявлена до повернення. Також у вказаному листі зазначено, що податковим органом були виявлені порушення позивачем податкового законодавства при заповненні податкових декларацій з податку на прибуток за 2013-2014 роки, а саме п.п. 153.3.1 та 153.3.4 Податкового кодексу України. Так, відповідач вказує, що правильність розрахунку сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів, який зараховується у зменшення нарахованого податку на прибуток, перевіряється програмним забезпеченням фіскальних органів в автоматичному режимі з урахуванням наступного алгоритму: значення рядка 13.5.1 додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі з цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 додатка ЗП)). В акті звірки №100-07 від 11.12.2015 року між позивачем та відповідачем 1 сума розбіжності з податку на прибуток за даними платника та даними податкового органу становить - 691 439 грн.

Позивач, вважаючи такі дії незаконними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач як суб»єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій, в той час, як позивач свої вимоги довів і обґрунтував, хоча і не повною мірою.

Колегія суддів погоджує такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Відповідно до п.п. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Отже, вказані норми закону прямо дозволяють зменшити нарахований податок на прибуток підприємств на сплачений авансовий внесок при виплаті дивідендів. При цьому, у разі якщо сума авансового внеску при виплаті дивідендів перевищує суму податкових зобов'язань платника, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Так, протягом 2013 року позивачем було сплачено авансовий внесок при виплаті дивідендів у сумі 783 180 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, у рядку 13.5.1 додатка ЗП позивачем було задекларовано суму у розмірі 691 439 грн., тобто в межах суми нарахованого податку (рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 декларації). Решта 91 741 грн. (783 180 - 691 439) були задекларовані позивачем у рядку 13.5.2 додатка ЗП та, відповідно, перенесені у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

При цьому, положення Податкового кодексу України (у редакції на момент спірних відносин) не встановлювали жодної черговості зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів та щомісячних авансових внесків у зменшення нарахованого податку. Не містив Податковий кодекс України і жодних правил щодо порядку зарахування щомісячних авансових внесків, відтак щомісячні авансові внески підлягали зарахуванню у зменшення суми нарахованого податку в повному обсязі, що свідчить про те, що позивач правомірно зменшив суму нарахованого податку на суму авансових внесків при виплаті дивідендів в межах суми нарахованого податку та суму щомісячних авансових внесків в повному обсязі.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пунктів 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3). Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Так, за результатами 2013 року сума нарахованого податку на прибуток (рядок 11 декларації) склала 691 439 грн. У рядку 13 декларації позивачем задекларовано у зменшення нарахованої суми податку 2 774 787 грн. Таким чином, за результатами 2013 року у позивача виникло від'ємне значення з податку на прибуток (переплата) у розмірі 2 083 348 грн. (рядок 14 декларації) (691 439 (рядок 11) - 2 774 787 (рядок 13 ЗП) = - 2 083 348 (рядок 14).

Переплата з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 2 083 348 грн. підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2014 року по 26.03.2014 року № 2162-20 від 26.03.2014 року.

Частина вказаної переплати у розмірі 1 387 120 грн. була використана позивачем у рахунок сплати своїх податкових зобов'язань, а саме: на сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 329 500 грн. та на сплату щомісячного авансового внеску з податку на прибуток за березень 2014 року у розмірі 57 620 грн.

Таким чином, сума неповернутих позивачеві надміру сплачених грошових зобов'язань становить 696 228 грн. (2 083 348 - 1 387 120).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, всі умови для повернення надмірної сплати податку на прибуток, що визначені ст. 43 ПК України були виконані позивачем. Проте, контролюючим органом в порушення вказаної норми не вчинено дій, направлених на повернення позивачу надміру сплаченого податку на прибуток шляхом подання відповідного висновку органам Державного казначейства України у встановлені законодавством строки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 01 червня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.