Постанова № 66849777, 25.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2017 року № 826/23614/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестконсультант» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови, зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестконсультант» (надалі – позивач, ТОВ «КУА «Інвестконсультант») до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі – відповідач, Комісія), в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову відповідача №328-ЦА-УП-КУА про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 10.09.2015 та закрити справу про правопорушення на ринку цінних паперів, порушену 04.08.2015 відповідачем у відношенні позивача у зв’язку з відсутністю складу правопорушення у діях позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправною постанову про накладення на нього санкції за правопорушення на ринку цінних паперів через те, що ним укладено додаткові договори до основних договорів купівлі-продажу цінних паперів без участі торговця цінними паперами, без спеціального дозволу (ліцензії). Позивач стверджує, що при укладенні додаткових договорів, на які посилається відповідач про те, що вони укладенні з порушенням вимог законодавства, ним вчинені усі необхідні дії, передбачені законодавством та дотримані всі вимоги чинного законодавства щодо обігу цінних паперів, а тому порушення справи у відношенні позивача про встановлення правопорушення на ринку цінних паперів та прийняття за її результатами постанови про накладення санкції є протиправним та таким, що порушує його охоронювані права та інтереси.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення діяв у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України, а тому не допустив порушень законних прав та інтересів позивача.

З урахуванням положень частини 4 статті 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

У відношенні ТОВ «КУА «Інвестконсультант» відповідачем складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів від 14.08.2015 №285-ЦА-УП-КУА.

Вказаним актом зафіксовано, що під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення ТОВ «Компанія з управління активами «Альпарі» (код ЄДРПОУ 33055360), на запит керівника робочої групи від 02.06.2015 директор ТОВ «Компанія з управління активами «Альпарі» супровідним листом від 03.06.2015 №06-062015 надав, зокрема, копії документів, які підтверджують факт сплати/повернення коштів за договорами купівлі-продажу цінних паперів №БВ24/3005/017 від 30.05.2014, №БВ24/3001/011 від 30.01.2014, №БВ24/3005/013 від 30.05.2014, у зв’язку із укладанням ТОВ «КУА «Інвестконсультант» додаткових договорів щодо розірвання даних договорів.

В процесі аналізу вищевказаних договорів робочою групою встановлено, що Додатковий договір №1 від 24.02.2015 до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ24/3005/017 від 30.05.2014, Додатковий договір №1 від 31.01.2014 до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ24/3001/011 від 30.01.2014, Додатковий договір №1 від 02.02.2015 до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ24/3005/013 від 30.05.2014, укладені без участі торговця цінними паперами.

Також в акті зазначено, що за даними, наявними в Комісії, в 2014 році та першому півріччі 2015 року ліцензія на провадження професійної діяльності з торгівлі цінними паперами у ТОВ «КУА «Інвестконсультант» була відсутня.

За встановлених обставин, оскільки позивач, укладаючи додаткові договори без участі торговця цінними паперами, здійснював діяльність на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), за що передбачена відповідальність згідно пункту 2 частини першої статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято постанову №328-ЦА-УП-КУА від 10.09.2015 про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, якою застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 170 000, 00 грн.

Позивач вважає прийняте рішення протиправним, у зв’язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 № 448/96-ВР (далі – Закон № 448/96-ВР).

Згідно з частиною першою статті 5 вказаного закону (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Статтею 2 Закону № 448/96-ВР передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед іншого, є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону № 448/96-ВР).

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених цим Законом, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність; дилерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами.

Як передбачено частиною восьмою статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків:

розміщення емітентом власних цінних паперів;

викупу та продажу емітентом власних цінних паперів;

проведення розрахунків з використанням неемісійних цінних паперів;

розміщення казначейських зобов'язань України;

внесення цінних паперів до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб;

дарування цінних паперів;

спадкування та правонаступництва цінних паперів;

вчинення правочинів, пов'язаних з виконанням судових рішень;

вчинення правочинів у процесі приватизації.

Правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними (ч.9 ст.17 цього Закону).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що професійна діяльність на фондовому ринку – діяльність акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав на цінні папери та прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством.

Згідно приписів частини третьої статті 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (крім професійної діяльності Центрального депозитарію цінних паперів та депозитарної діяльності Національного банку України). Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, порядок її видачі та анулювання встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Як зазначив відповідач, що не спростовано позивачем, у 2014 році та у першому півріччі 2015 року у позивача була відсутня ліцензія на провадження професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.

Окрім того, стаття 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин, зокрема, договір є однією з найпоширеніших підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у системі юридичних фактів.

Відповідно до Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 17, 26, 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку вирішила затвердити Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами згідно рішення від 12.12.2006 № 1449 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 січня 2007 року за № 52/13319 (далі – Правила).

Цими Правилами встановлюються основні вимоги до діяльності торговців, правочинів та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, передбаченими законодавством у діяльності торговців, правил організації внутрішнього обліку торговців, а також основні обов’язки торговців.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Правил договори, зміни або розірвання договорів, що укладаються (вчиняються) у вигляді паперового документа, засвідчуються підписами уповноважених осіб сторін і печаткою торговця та клієнта/контрагента (за наявності печатки).

Пунктом 4 розділу ІІІ цих Правил передбачено, що при зміні істотних умов або розірванні договору, що має наслідком виникнення, зміну або припинення зобов'язань торговця та/або його клієнта, торговцю необхідно оформити таку зміну або розірвання додатковим договором та відобразити факт укладання додаткового договору у внутрішньому обліку.

Додатковий договір, крім умов договору, що змінюються, обов’язково повинен містити посилання на основний договір (договір, до якого додатковим договором вносяться зміни або який відповідно до додаткового договору буде розірваний).

Додаткові договори повинні мати нумерацію, яка б однозначно дозволяла їх ідентифікувати.

Додаткові договори укладаються та оформляються в тому самому порядку та вигляді, що і основні договори, крім договорів, укладених на фондових біржах.

Як вбачається з матеріалів справи, договори купівлі-продажу цінних паперів №БВ24/3005/017 від 30.05.2014, №БВ24/3001/011 від 30.01.2014, №БВ24/3005/013 від 30.05.2014 укладені позивачем за посередництвом торговця цінними паперами – товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ланселот» (ліцензія на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з торгівлі цінними паперами серії АД №075796 від 15.08.2012).

Водночас, дослідивши копії додаткових договорів №1 від 24.02.2015, №1 від 31.01.2014, №1 від 02.02.2015 укладених до вищевказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів, встановлено, що вони укладені без участі торговця цінними паперами.

Слід зазначити, що приписами статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що правочини щодо цінних паперів повинні вчинятися за участю або посередництвом торгівця цінними паперами, крім випадків, передбачених цією статтею.

Водночас, згідно затверджених правил здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, в тому числі на підставі положень Цивільного кодексу України, передбачено, що при розірванні договору торговцю необхідно оформити таке розірвання додатковим договором, при цьому, який має укладатися та оформлятися в тому самому порядку та вигляді, що і основний договір.

Відтак, оскільки основні договори купівлі-продажу укладались та підписувались сторонам договору за посередництвом торговця цінними паперами, то й додаткові договори до цих основних договорів повинні бути оформлені в такому ж порядку.

Проте, як встановлено судом, що не заперечувалось позивачем, додаткові договори до відповідних договорів купівлі-продажу укладались хоч і за згодою сторін, проте без посередництва торговця цінними паперами, що передбачено чинним законодавством.

Позивачем не доведено належними доказами причини непідписання вказаних додаткових договорів торговцем цінними паперами, а також не спростовано твердження відповідача щодо відсутності у нього відповідного спеціального дозвільного документу.

За вказаних обставин, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача про порушення позивачем вимог законодавства у сфері регулювання ринку цінних паперів.

Відповідно до рішення відповідача від 16.10.2012 № 1470 «Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.11.2012 за № 1855/22167, уповноважена особа Комісії розглядає справу про правопорушення та виносить рішення за справою у точній відповідності із законодавством та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Згідно пункту 5 розділу І цих Правил уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством санкції.

Приписами пункту 1 розділу XVII вказаних Правил передбачено, що за правопорушення на ринку цінних паперів, зазначені у статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції, передбачені цією статтею.

Так, згідно пункту 2 частини першої статті 11 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за: здійснення діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльності, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок застосування санкцій до юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів визначається статтею 12 Законом № 448/96-ВР.

Відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону № 448/96-ВР санкції застосовуються Головою Комісії, членом Комісії, уповноваженими Комісією посадовими особами після розгляду документів, що підтверджують факт правопорушення.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що повноваження щодо накладення санкцій за порушення чинного законодавства на ринку цінних паперів покладено на Комісію, від імені якої виступає уповноважена особа в особі начальника відповідного територіального органу.

В контексті вищевикладеного, зважаючи на те, що позивачем здійснюється діяльність без спеціального дозволу та з порушенням вимог законодавства у сфері регулювання на ринку цінних паперів, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем обґрунтовано та у межах наданих чинним законодавством повноважень, а отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги той факт, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього законом обов’язок і довів суду правомірність винесення оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур