Ухвала суду № 66849633, 30.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мигалевич В.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року справа №225/4746/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Компанієць І.Д., Сухарька М.Г.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у твідкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 12 квітня 2017 року у справі № 225/4746/14-а за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дзержинську Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності щодо відмови у встановленні страхової виплати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області (надалі відповідач, Фонд), з урахуванням уточнень, про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови проведення перерахунку та виплати належних щомісячних страхових сум, виходячи з положень ч. 1 ст. 34 Закону України № 1105 XIV з 01 листопада 2014 року та зобовязання відповідача провести з 01 листопада 2014 року перерахунок та виплату належних щомісячних страхових виплат, виходячи з положень ч. 1 34 Закону України № 1105 XIV (а.с. 176-179).

Постановою Дзержинського міського суду, Донецька область від 12 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності щодо відмови у встановленні страхової виплати залишено без задоволення (а.с. 188-191).

Позивач із таким судовим рішенням не погодився та через свого представника - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги позивача.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не зроблено ніяких висновків стосовно законності чи незаконності оскаржуваних рішень відповідача, їх обґрунтованості, дотримання чи не дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями оскаржуваних рішень, чи були враховані права особи на участь у процесі прийняття рішень відповідача, чи були вони своєчасними обмежившись основними положеннями позовної заяви та письмовими запереченнями відповідача не давши їм правової оцінки. На думку апелянта, посилання суду першої інстанції на те, що Фонд не має права нараховувати нові страхові виплати, виходячи з середнього заробітку потерпілого, який він мав до настання страхового випадку на виробництві, а тільки продовжувати ті страхові виплати, які було передано підприємством є помилковим та таким, що не підтверджується жодним з нормативних актів (а.с. 193-195).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечу4вав проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог, просив суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_4 встановлення та виплат належних йому щомісячних страхових виплат, виходячи з положень до ч. 1 ст. 34 Закону України № 1105-XIV (ч. 1 ст. 42 в редакції Закону з 01.04.2016 року) з 01 листопада 2014 року та зобовязати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області встановити ОСОБА_4 з 01.11.2014 року належних йому щомісячних страхових виплат.

За змістом ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства до адміністративних судів муть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Завданням страхування від нещасних випадків на виробництві відповідно до статті 1 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є зокрема здійснення у разі смерті застрахованої особи страхових виплат непрацездатним членам їх сімей (надалі Закон № 1105-XIV).

Відповідно до статей 15, 24-1 Закону № 1105-XIV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є некомерційною самоврядною організацією, наділений повноваженнями щодо: віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності; проведення перевірок дотримання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності, виду економічної діяльності та господарювання порядку використання страхових коштів, перерахованих Фондом; проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності; отримання необхідних пояснень (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки; застосування фінансових санкцій та накладення адміністративних штрафів відповідно до закону.

Статтею 55 Закону № 1105-XIV встановлено, що спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Спори за участю Фонду соціального страхування можуть вирішуватися як у адміністративному, так і в цивільному судочинстві, в залежності від характеру спірних правовідносин.

При виконанні своїх повноважень щодо відшкодування шкоди, повязаної, зокрема, з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини, надання їм соціальних послуг у звязку з ушкодженням здоровя, а також у разі смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не здійснює владні управлінські функції, то такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, що у справі, яка переглядається, позивач фактично просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови проведення перерахунку та виплати належних щомісячних страхових сум, а тому, з урахуванням наведеного та враховуючи суб'єктний склад сторін, такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір є цивільно-правовим (п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3).

Слід зазначити, що відповідні роз'яснення питань, порушених у позові, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з відповідними змінами та доповненнями).

Таким чином, враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, розгляд справи судом першої інстанції на підставі норм КАС України суперечить ст.17 цього Кодексу, якою визначені межі компетенції адміністративних судів. Зазначене підтверджується також постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі № 6-51цс17.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі - закрити.

Повний текст ухвали складений 31 травня 2017 року.

Керуючись п.1ч.1, ч.2 ст. 157, ст. 184, ст. 195, ст. 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Дзержинського міського суду, Донецька область від 12 квітня 2017 р. у справі № 225/4746/14-а - скасувати.

Провадження у справі № 225/4746/14-а - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегів суддів: Л.В.Ястребова

ОСОБА_5

ОСОБА_6