Постанова № 66849586, 29.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2017 року № 826/13900/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до Офісу великих платників податків ДФСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДФС ( далі по тексту - відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001991405 від 23.08.2016 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України після встановленого строку застосування відповідальності, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» ( код ЄДРПОУ 20474912) з питань, що стали предметом оскарження при розгляді заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 19.04.2016 року №443/28-10-43-20/20474912 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2014 рік.

За результатами перевірки 05.08.2016 року складено акт №1161/28-10-43-20/20474912 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено порушення п. 2.6 , 2.8 гл. 2 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004р. (зі змінами та доповненнями), а саме: не оприбутковано (не повно) у КОРО готівка виручка на загальну суму 29 683,54 грн.; встановлено перевищення залишку ліміту в касі на загальну суму 128 186,16 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 23.08.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0001991405, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 404 790,02 грн.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (далі по тексту - Положення №637).

Оприбуткування готівки, згідно зі абз. 22 п. 1.2 гл. 1 Положення № 637, - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Розрахункова операція у Законі України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Законі України №265/95-ВР) визначена як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахунковою документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або. у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до статті 1 Положення № 637 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек. товарний чек. розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг. отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України № 265/95-ВР.

Пунктом 2.2 гл. 2 указаного Положення визначено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до вимог п. 7.15 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Як убачається зі ст. 1 Указу "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій і веденням КОРО на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: роздрукування фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій та своєчасне відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Отже, процедура оприбуткування готівки в касі полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а і в своєчасному здійсненні запису в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідного Z-звіту, відповідно невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз. 3 ст. 1 Указу №436/95).

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 р. у справі № 21-3680а15.

Відповідно до вимог ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вже зазначалося, за результатами перевірки ПАТ «СК» АХА Страхування», в порушення п. 2.6 гл. 2 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004р. (зі змінами та доповненнями), встановлено не оприбуткування в КОРО №2665016175р/1, яка ведеться Дніпропетровським регіональним управлінням готівкових коштів в сумі 29 683,54 грн. на підставі фіскального звітного чеку від 08.04.2013 року №0257.

Як убачається з копії КОРО, позивачем було своєчасно роздруковано наступні Z-звіти №0257 на суму 29 683,54 грн. та №0258 на суму 50 073,07 грн. від 08.04.2013 року. Обидва Z-звіти підклеєні до КОРО, що не оспорюється відповідачем.

У день роздрукування названих Z-звітів зазначені в них суми були відображені у КОРО, що підтверджується копією названої книги.

Разом з тим, з копії КОРО вбачається, що готівкові кошти, що надійшли в касу 08.04.2013 року позивач вніс одним рядком, додавши суми зазначені за Z-звітами №0257 на суму 29 683,54 грн. та №0258 на суму 50 073,07 грн.

Наведене свідчить, що позивачем було дотримано процедуру оприбуткування готівки в касі (роздрукуванно фіскальні чеки та своєчасно здійснено записи в КОРО на підставі відповідних Z-звітів).

При цьому позивач не заперечує факт неправильного запису в КОРО №0258 за двома Z-звітами.

Водночас, суд зазначає, що недоліки в заповнені КОРО, якщо це не призвело до приховування коштів чи невідображення їх в повному обсязі в обліку не може мати наслідком застосування до суб'єкта господарювання санкцій за неоприбуткування готівки.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на не оприбуткування готівкових коштів на суму 29 683,54 грн. по звіту №0257 від 08.04.2013 року, оскільки воно спростовується наданими позивачем доказами.

Також, за результатами перевірки ПАТ «СК» АХА Страхування» встановлено порушення п. 2.8 гл. 2 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004р. (зі змінами та доповненнями), а саме: перевищення залишку ліміту в касі на загальну суму 128 186,16 грн.

Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що ліміт залишку готівки в касі- граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 2.8 Положення передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств-юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Як вбачається з листа акціонерного банку «Південний» готівкова виручка за 07.05.2013 року у розмірі 45 000 грн. була інкасована банком, що підтверджується копією меморіального ордеру №87 та платіжного доручення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 44 489,80 грн. не є понадлімітною.

Як убачається з наказу №93-0 від 07.03.2012 року підприємством встановлений ліміт каси для всіх регіональних дирекцій в сумі 1 000,00 грн., для кожної, що не заперечувалось відповідачем.

Водночас, судом встановлено, що при заповнені перевіряючими допущені помилки, а саме неправильно зазначена інформація із КОРО та Z-звітів за 15.07.2014 року, що підтверджується наявними матеріалами справи.

При цьому, при вирішенні справи судом враховано, що в акті перевірки відповідачем не було зазначено ні дати встановленого перевищення ліміту готівки в касі позивача, ні підстави його виникнення (невідповідність видаткових ордерів, фактична наявність готівки в касі, тощо).

Разом з тим, щодо посилання позивача на ст. 250 ГК України стосовно пропущення податковим органом строків застосування адміністративно-господарської санкції, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері валютного регулювання.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролюючий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч.1 ст.250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Водночас, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Такий порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Указ), яким установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Статтею 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів.

Оскільки Указ та Положення не є законами, контроль за дотриманням яких покладено, в тому числі і на відповідача, суд зазначає, що в даному видатку адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання на умовах, визначених ст.250 ГК України.

Враховуючи те, що порушення норм з регулювання обігу готівки мало місце в квітні, травні 2013 року, а штрафні санкції до позивача за вказане порушення були застосовані у серпні 2016 року, тобто після спливу строку, визначеного ст.250 ГК України, суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 у справі №К/800/47939/13, постанові Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 у справі №К/800/53998/14.

Суд враховує, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0001991405від 23.08.2016 року.

В частині позовних вимог щодо стягнення із відповідача компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 24 824,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивач в клопотанні про залучення документів на підтвердження судових витрат зазначає, що ним понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 24 824,00 грн. (42, 8 год.) , які пов'язані з розглядом даної адміністративної справи.

Згідно положень частин 1 та 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Частиною 1 та частиною 3 статті 90 цього Кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору укладеного між позивачем та ТОВ «ВТС Консалтинг» про надання консультаційних послуг від 15.04.2016 року№11-1/16-2016; акти прийомки-передачі №б/н від 30.09.2016 року та 22.11.2016 року, копії рахунків-фактури №453 від 30.09.2016 року та №546 від 22.11.2016 року, витяги зі специфікації виконаних робіт, та роздруківки банківських виписок щодо перерахування коштів.

Аналізуючи надані позивачем документи, суд приходить до висновку, що товариством не доведено обставин здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги.

Суд зазначає, що надані роздруківки банківських виписок щодо перерахування коштів за актами прийомки-передачі №б/н від 30.09.2016 року та 22.11.2016 року не є належним доказом оплати.

При цьому, суд звертає увагу, що ні договором про надання консультаційних послуг від 15.04.2016 року№11-1/16-2016 відповідно до якого виконавець надає замовнику юридичні консультаційні послуги з юридичних, податкових і загальногосподарських питань пов'язаних із діяльністю замовника, ні іншими долученими до матеріалів справи документами не підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є працівниками ТОВ «ВТС Консалтинг».

Отже, позивачем не доведено обставин та підстав з якими норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 071,85 грн. ( шість тисяч сімдесят одну гривню 85 коп.) з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001991405 від 23.08.2016 року.

Присудити з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (код ЄДРПОУ 20474912) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 071,85 грн. (шість тисяч сімдесят одну гривню 85 коп.) .

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа