Постанова № 66849229, 26.05.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/603/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач) про скасування наказу від 05.04.2017 №203 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірним наказом передбачено проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 62,4828 га кадастровий номер 5321885800:00:001:0593, розташовану на території Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів. Стверджуючи про протиправність даного рішення субєкта владних повноважень, позивач звертав увагу на те, що згадана земельна ділянка перебувала у нього у фактичному користуванні відповідно до розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 01.11.2010 №388 "Про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на території Підгорянської сільської ради ФОП ОСОБА_1В.". Однак, у зв'язку з відведенням цієї земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та проведенням її державної реєстрації на підставі рішень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, позивач, станом на момент звернення до суду, припинив використання земельної ділянки, незважаючи на проведений її обробіток та здійснені посіви озимини восени 2016 року.

Окрім цього, позивач посилався на те, що на неодноразові спроби завершити процедуру оформлення права користування земельною ділянкою, компетентні органи у різний час надавали необґрунтовані та незрозумілі позивачу відповіді та уникали остаточного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою. При цьому, позивач зауважив, що жодна третя особа не претендувала на вищевказану земельну ділянку.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначила, що чинним законодавством передбачено передачу земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для громадян та юридичних осіб шляхом проведення земельних торгів у порядку, визначеному статтею 134 Земельного кодексу України, а тому спірний наказ вважала правомірним та обґрунтованим.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

На підставі розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 15.06.2007 №434 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на території Підгорянської сільської ради" позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 63,0 га ріллі (землі запасу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 103, 117/.

Відповідну технічну документацію розроблено Кобеляцьким районним відділом Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у 2008 році /а.с. 97-111/ та затверджено розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 01.11.2010 №388 /а.с. 115/. У зазначеному розпорядженні позивачу вказано на необхідність подачі документів до райдержадміністрації для укладення договору оренди землі.

Розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 17.06.2011 №218 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 01.11.2010 №388" вищезгадане розпорядження доповнено пунктом четвертим такого змісту: "Передати ФОП ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 63,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населених пунктів на території Підгорянської сільської ради" /а.с. 116/.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що суб'єкт владних повноважень визначивсся щодо передачі вказаної земельної ділянки у користування ОСОБА_1 та передав її останньому.

На виконання вищевказаного розпорядження голови Кобеляцької РДА від 01.11.2009 позивачем у 2011 році замовлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельні відносини" розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду ФОП ОСОБА_1 на території Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області /а.с. 197-201/.

Відповідну технічну документацію затверджено рішенням десятої сесії шостого скликання Кобеляцької районної ради Полтавської області від 29.11.2011 №17 /а.с. 196/.

Крім того, у 2015 році позивач замовив, а Кобеляцький районний виробничий відділ Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" розробив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області /149-157, 162-195/.

Отже, позивач впродовж шести років використовував земельну ділянку, про що були обізнані Підгорянська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області, Кобеляцька районна державна адміністрація Полтавської області, а також відповідач.

Про використання згаданої земельної ділянки свідчить, серед іншого, факт внесення позивачем на рахунок Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області орендної плати за користування землею, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій /а.с. 145-148/.

Продовжуючи використання земельної ділянки протягом 2011-2016 р.р., позивач, задля реалізації покладеного на нього обов'язку укладення договору, 04.08.2015 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про укладення договору оренди відповідної земельної ділянки /а.с. 144/. До клопотання позивач додав: копію технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку, копію розпорядження голови Кобеляцької РДА про затвердження технічної документації, копію технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду ОСОБА_1, копію рішення Кобеляцької районної ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також примірники типового договору оренди землі.

На дане клопотання позивач отримав відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /а.с. 143/, у якій відповідач, процитував окремі норми Конституції України, Закону України "Про оренду землі", Податкового кодексу України, повідомив: "вирішення даного питання можливе тільки у разі узгодження умов договору оренди землі та шляхом укладання договору з Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області".

Вищевказані дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області суд оцінює критично з огляду на те, що лист не містить конкретних висновків щодо укладення договору оренди землі чи відмови у його укладенні з належним та допустимим обґрунтуванням та посиланням на відповідні норми закону. Так само, позивачу не було розяснено порядок подальших дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що обґрунтованої відповіді по суті порушеного питання про укладення договору оренди позивач не отримав.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.04.2017 №203 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону" передбачено проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 62,4828 га кадастровий номер 5321885800:00:001:0593, розташовану на території Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 73-74/.

З огляду на вчинені відповідачем дії щодо повторної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та прийняте рішення про проведення земельних торгів, позивач був вимушений припинити використання земельної ділянки, хоча і провів підготовчі роботи та вніс орендну плату за 2017 рік.

Не погодившись із згаданим вище наказом, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню субєкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Питання набуття права власності чи користування на земельні ділянки державної або комунальної власності урегульовано Земельним кодексом України.

Пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як визначено пунктом "а" частини третьої статті 122 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинною до 01.01.2013) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

А відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Отже, до 01.01.2013 рішення про передачу земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення у користування приймалось районними державними адміністраціями на підставі відповідного клопотання зацікавленої особи та відповідно до розробленої такою особою технічної документації із землеустрою.

Разом з цим, Законом України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", що набув чинності з 01.01.2013, статтю 123 Земельного кодексу України викладено у новій редакції. Зокрема, частиною четвертою згаданої статті передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Таким чином, з 01.01.2013 право розпорядження землями державної власності перейшло до Держгеокадастру та його територіальних органів.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд зауважує, що даний спір стосується здійснення субєктом владних повноважень владних управлінських функцій (контрольних функцій) щодо розпорядження землями державної власності, які делеговані відповідачу саме державою через Кабінет Міністрів України, шляхом затвердження Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яким визначені повноваження останнього. А тому, суд дійшов висновку, що оскільки повноваження суб'єкту владних повноважень - Держгеокадастру надані державою через Кабінет міністрів України, а позивач, станом на момент звернення до суду спірну земельну ділянку не використовував, цей спір, за своєю природою, є публічно-правовим.

Окрім цього, розглядаючи даний позов по суті суд врахував такі обставини: предмет спору становить рішення суб'єкта владних повноважень у формі оскаржуваного наказу про проведення земельних торгів; на момент звернення до суду, позивачем спірна земельна ділянка не використовується, а підставою звернення до суду стала неправомірна поведінка суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та бездіяльність останнього, наслідком чого стало винесення оскаржуваного наказу; спір про право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою між позивачем та будь-якими третіми особами - відсутній.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ /частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Отже, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що на момент прийняття спірного наказу відповідач був обізнаний в тому, що на відповідну земельну ділянку претендує позивач - ОСОБА_1

Згадана земельна ділянка передана позивачу на підставі розпоряджень голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 01.11.2010 №388 та від 17.06.2011 №218.

Доказів скасування даних розпоряджень у встановленому законом порядку суду не надано, а тому можливо стверджувати, що вони є чинними.

Позивач регулярно та у встановленому законом розмірі вносив орендну плату за користування земельною ділянкою.

У ході судового розгляду також встановлено, про що зазначалося вище, що позивач у серпні 2015 року звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про укладення договору оренди землі /а.с. 144/. До відповідного клопотання позивач надав визначені законом документи.

Суд враховує, що договір оренди землі є типовим, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 (з подальшими змінами).

За змістом частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Таким чином, договір оренди землі укладається за типовою формою, що виключає вільне тлумачення сторонами тих умов договору щодо яких законодавцем визначено певну форму та зміст.

Однак, на клопотання позивача про укладення типового договору оренди землі відповідач надав формальну відповідь, яка не містить висновку по суті порушеного питання, розяснення норм законодавства та подальших дій ініціатора звернення.

Крім того, відповідач, будучи обізнаним про використання позивачем земельної ділянки протягом 2010-2016 років не вжив жодних заходів з припинення використання ОСОБА_1 вказаної землі. Із зазначеного можна дійти висновоку, що відповідач, фактично погодився з використанням ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки на підставі виданих до виникнення спірних відносин дозволів.

Водночас, будучи обізнаним з намірами позивача щодо укладення договору оренди землі, не прийнявши остаточного рішення, по суті ініційованого позивачем питання про укладення відповідного договору, відповідач 25.09.2015 через місяць після звернення ОСОБА_1 видав наказ №8 ПСГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", за змістом якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Горизонт" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 69,1000 га, розташованою за межами населених пунктів на території Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області /а.с. 22-23/.

На виконання даного наказу Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт" у 2016 році розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області /а.с. 16-53/, що затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.02.2017 №80 /а.с. 10/.

У свою чергу, на підставі згаданого наказу у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5321885800:00:001:0593, а до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено відомості про реєстрацію права державної власності на вказану земельну ділянку.

Разом з тим, суд зауважує, що на момент розробки за замовленням позивача технічної документації із землеустрою у 2008 році вищеописаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 5321885800:00:001:0521, що підтверджено копією титульного аркуша технічної документації /а.с. 97/.

Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 193 Земельного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2013) державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Доказів скасування зазначеного кадастрового номера суду не надано.

Відтак, відповідна земельна ділянка на момент набрання чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр" була сформована.

Відповідно до абзацу пятого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", що набув чинності з 01.01.2013, у разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, у разі відсутності реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі земель, відомості про таку земельну ділянку мали бути внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації, розробленої позивачем та затвердженої розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 01.11.2010 №388, а не шляхом прийняття відповідачем рішення про розроблення нової землевпорядної документації.

При цьому суд вкотре акцентує увагу на тому, що на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області рішення про розроблення документації із землеустрою відповідач був обізнаний про наявність у позивача розробленої та затвердженої у встановленому порядку землевпорядної документації на ту саму земельну ділянку, адже копії технічної документації та розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 01.11.2010 №388 були додані ОСОБА_1 до клопотання від 04.08.2015 про укладення договору оренди землі /а.с. 144/.

Так само, приймаючи спірне рішення про проведення земельних торгів, відповідач був обізнаний про те, що відповідна земельна ділянка перебувала у використанні позивача, а останній неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з пропозиціями про укладення договору оренди землі, що відповідачем залишені без належного реагування.

При цьому, відповідач не вживав жодних дій щодо припинення користування та повернення земельної ділянки.

У зв'язку з вчиненням відповідачем дій щодо реєстрації земельної ділянки як обєкта цивільних прав та прийняттям рішення про проведення земельних торгів у формі аукціону з метою передачі права оренди такою земельною ділянкою, ОСОБА_1 фактично був вимушений припинити користуватись відповідною земельною ділянкою, хоча й провів її обробіток та вніс орендну плату за 2017 рік.

Враховуючи вищеописані фактичні обставини справи, суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

А відповідно до частини другої цієї ж статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як визначено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У контексті даного провадження, зважаючи на статус відповідача як суб'єкта владних повноважень, суд звертає увагу на Рішення Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", у пункті 70 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Так, будучи обізнаним з тим, що ОСОБА_1 продовжує користуватись земельною ділянкою, відповідач, стверджуючи про порушення позивачем порядку набуття права користування землею, не вчинив жодних дій щодо припинення такого користування у встановленому законом порядку чи оформлення права оренди земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства, хоча позивач і звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з відповідними клопотаннями.

Натомість фактично прийняте відповідачем рішення про проведення земельних торгів, що набуло форму спірного наказу від 05.04.2017 №203, передбачає продаж права оренди земельної ділянки з наявними на ній посівами озимини, які здійснив позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вищеописані дії та рішення відповідача не відповідають принципу "належного урядування".

Наведене у своїй сукупності є підставою для задоволення позову, визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.04.2017 №203 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 31 травня 2017 року.

СуддяО.О. Кукоба