Постанова № 66848369, 12.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року № 810/153/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 та зобов'язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.06.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані на території П'ятигірської сільської ради за межами населеного пункту, з подальшим наданням цих ділянок в користування на правах оренди для риборозведення без змін цільового призначення.

У відповідь 05.07.2016 Київська обласна державна адміністрація надіслала позивачу повідомлення про відмову у наданні такого дозволу, мотивуючи своє рішення тим, що для вирішення питання про отримання земельної ділянки останньому необхідно подати передбачені чинним законодавством документи.

З приводу даних обставин позивач пояснює, що користувався раніше земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на підставі договорів оренди водних об'єктів від 28.11.2012, сроком дії на 6 та 25 років.

Звертаючись до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, наголошує, що приєднав копію дозволу на спеціальне водокористування та копії водогосподарських паспортів, які містять кадастрові плани сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Позивач зазначає, що законно користується водним простором над вищезазначеними земельними ділянками, платить за їх використання податки, окрім того, додав до заяви про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі всі необхідні документи, а тому вважає, що відмова відповідача є невмотивованою та протиправною.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, обґрунтовуючи їх тим, що договори оренди водних об'єктів від 28.11.2012 були укладені до прийняття змін до Водного кодексу України.

Пояснює, що як на даний момент, так і на момент звернення позивача 29.06.2016 щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, умови договорів не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, стаття 51 Водного кодексу України (у редакції з 01.01.2013) встановлює новий порядок надання водних об'єктів (ix частин) в користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідач зазначає, що у зв'язку з зазначеними змінами, позивачу необхідно було звернутися з клопотанням про перегляд чинного договору водного об'єкту для приведення його у відповідність до Типового договору оренди водних об'єктів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 №420.

Вважає, що на клопотання позивача від 29.06.2016 було надано достовірну та вичерпну відповідь, у строки, передбачені законодавством про звернення громадян, якою роз'яснено позивачу порядок отримання в оренду земельних ділянок.

В судовому засіданні 12.05.2017 позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2017 проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 12.05.2017 суд за письмовим клопотанням позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження. Сторони щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Протокольною ухвалою суду від 27.04.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи №810/153/17 в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ №726470 від 15.06.2012, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа підприємець з 15.06.2012 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 24).

Судом встановлено, що позивач отримав дозвіл на спеціальне водокористування №51/24 терміном дії з 21.02.2013 по 01.01.2016, виданий 04.03.2013 Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Київській області (том 1, а.с. 132).

Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації Київської області від 22.10.2012 №766 надано позивачу в користування, на умовах оренди, водний об'єкт - ставок площею водного дзеркала 27,6184 га, який розташований на території П'ятигірської сільської ради за межами населеного пункту строком 25 років, для риборозведення та встановлено річну орендну плату за користуванням водним об'єктом (том 1, а.с. 59).

На підставі вищезазначеного розпорядження, 28.11.2012 між Тетіївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди водного об'єкта, відповідно до якого орендодавець надав орендареві в користування на умовах оренди, водний об'єкт - Став №7, який розташований на території П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області за межами населеного пункту с. П'ятигори, для риборозведення. Орендодавець засвідчив, що Став №7 відноситься до категорії водних об'єктів загальнодержавного значення і відповідно до ч.5. ст. 51 Водного кодексу України райдержадміністрація здійснює повноваження щодо передачі цього об'єкта в оренду. Договір укладений на 25 років (том 1, а.с. 15-17).

Водний об'єкт площею 27,6184 га для риборозведення, розташований на території П'ятигірської сільської ради за межами населеного пункту, був прийнятий позивачем у користування, що підтверджується актом приймання-передачі водного об'єкту від 22.10.2012 (том 1, а.с. 61).

Також, Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації Київської області від 04.07.2012 №449 надано позивачу в користування, на умовах оренди, водний об'єкт - ставок площею водного дзеркала 58,2636 га, який розташований на території П'ятигірської сільської ради частково в межах, частково в межах, частково за межами населеного пункту строком 25 років, для риборозведення та встановлено річну орендну плату за користуванням водним об'єктом (том 1, а.с. 58).

На підставі вищезазначеного розпорядження, 28.11.2012 між Тетіївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди водного об'єкта, відповідно до якого орендодавець надав орендареві в користування на умовах оренди, водний об'єкт - П'ятигірське водосховище, який розташований на території П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області частково в межах, а частково за межами населеного пункту с. П'ятигори, для риборозведення. Орендодавець засвідчив, що П'ятигірське водосховище відноситься до категорії водних об'єктів загальнодержавного значення і відповідно до ч.5. ст. 51 Водного кодексу України райдержадміністрація здійснює повноваження щодо передачі цього об'єкта в оренду. Договір укладено на 6 років (том 1, а.с. 18-20).

Водний об'єкт площею 58,2636 га для риборозведення, розташований на території П'ятигірської сільської ради частково в межах, частково за межами населеного пункту, був прийнятий позивачем у користування, що підтверджується актом приймання-передачі водного об'єкту від 04.07.2012 (том 1, а.с. 62).

05.07.2013 позивач звернувся до Голови Тетіївської районної державної адміністрації Київської області з заявою про визнання таким, що втратило чинність розпорядження Тетіївської РДА від 05.04.2013 №147 та надання дозволу на розробку технічної документації на встановлення меж щодо земельних ділянок водного фонду, з них перша земельна ділянка площею 65,2794 га розташована на території П'ятигірської сільської ради за межами населеного пункту, друга земельна ділянка площею 44,3282 га розташована на території П'ятигірської сільської ради за межами населеного пункту, з подальшим наданням їх в користування, на умовах оренди для риборозведення (том 1, а.с. 106).

Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації Київської області від 14.10.2013 №511 надано позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок водного фонду, зазначених у зверненні (том 1, а.с. 107-111). З доданих до розпорядження графічних матеріалів встановлено, що дані земельні ділянки площею 65,2794 га та 44,3281 га мають кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно.

На підставі даного дозволу ПП «Земля» на замовлення позивача від 11.11.2013 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб загальною площею 109,6076 га, розташованих за межами населеного пункту с. П'ятигори Тетіївського району Київської області. Площа окремих земельних ділянок: 65,2794 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та 44,3281 га (кадастровий номер НОМЕР_3) (том , а.с. 101-105).

В матеріалах справи наявні акти про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків від 11.11.2013, проте вони не містять підпису начальника відділу Держземагенства у Тетіївському районі Київської області (том 1, а.с.112-130), тобто не були виконані всі умови щодо встановлення меж земельних ділянок.

Як пояснив позивач в судовому засіданні 12.05.2017, процедура погодження технічної документації на вказані земельні ділянки у 2013 році не була завершена, оскільки змінився орган, який надавав дозвіл на виготовлення технічної документації. У зв'язку з чим, у позивача виникла необхідність звернення для отримання дозволу на виготовлення землевпорядної документації вже до обласної державної адміністрації. Отже вказана технічна документація із землеустрою не була погоджена всіма необхідними органами та, відповідно, не була затверджена, у зв'язку зі змінами в земельному законодавстві щодо повноважень органу, який має право надавати такий дозвіл.

Тому, 29.06.2016 ФОП ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевостях) водного фонду, які розташовані на території П'ятигірської сільської ради за межами населеного пункту, з подальшим наданням цих ділянок в користування на правах оренди для риборозведення без змін цільового призначення. Зазначивши, що дані земельні ділянки є сформовані за кадастровими номерами: НОМЕР_2 (65,2794 га) та НОМЕР_3 (44,3281 га). До заяви було додано: копія дозволу на спеціальне водокористування; копії водогосподарських паспортів; копії договорів оренди на водні об'єкти; копії з виписки ЄДР ФОП; копія паспорта; копія ідентифікаційного номеру; копії викопіювань з матеріалів планово-картографічних матеріалів з нанесенням земельної ділянки, яка надається в користування на умовах оренди (том 1, а.с. 5).

Матеріали справи містять розроблені водогосподарські паспорти на дані водні об'єкти, які були надані разом з заявою:

- Став №7 на землях П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, який містить кадастровий план сформованої земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 44,3281 га, виданий Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось Державного агентства водних ресурсів України у 2012 році (том 1, а.с. 11-12).

- П'ятигірське водосховище на землях П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, який містять кадастровий план сформованої земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 65,2794 га, виданий Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось Державним комітетом України по водному господарству в 2010 році (том 1, а.с. 13-14).

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 05.07.2016 №П23.174.1 «Про розгляд клопотання» повідомив, що з 01 липня 2013 року набрав чинності Закон України «Про аквакультуру». Даний закон та зміни до статті 51 Водного кодексу України встановлюють новий порядок надання водних об'єктів (їх частин) в користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Типовий договір оренди водних об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 №420. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 №99 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за 775/23307. Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, щовходять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень», у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства, як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Тобто до об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій. Таким чином, для вирішення питання про отримання земельної ділянки позивачу рекомендовано подати передбачені чинним законодавством документи. При наявності права власності на об'єкти нерухомого майна земельна ділянка надається власнику такого майна без проведення земельних торгів (том 1, а.с.6).

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 6 Водного кодексу України Води від 06.06.1995 №213/95-ВР (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

З 01.07.2013 набрав чинності Закон України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 №5293-VI (далі - Закон №5293-VI), відповідно до Прикінцевих положень якого статтю 51 Водного кодексу України, викладено у новій редакції.

Зазначений закон та зміни до статті 51 Водного кодексу України змінили існуючий порядок надання водних об'єктів в користування на умовах оренди.

Так, згідно абзацу 1 ст. 51 Водного кодексу України (далі - в редакції, чинній на момент звернення позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок від 29.06.2016) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою (абзац 3 ст. 51 Водного кодексу України).

Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (абзац 4 ст. 51 Водного кодексу України).

Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (абзац 5 ст. ст. 51 Водного кодексу України).

Частиною 2 ст. 14 Закону №5293-VI передбачено, що рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду). При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди. Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

Відповідно до частини 1 статті 59 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент звернення позивача з заявою від 29.06.2016) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені ст. 122 Земельного кодексу України.

Так. ч 5 зазначеної статті передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до вимог ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (абзац 1 ч. 2 ст. 123 ЗК України).

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (абзац 2 ч. 2 ст. 123 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проаналізувавши вищевказані законодавчі приписи, суд зазначає, що статтею 123 Земельного кодексу України чітко визначено процедуру надання земельних ділянок у користування. Зокрема, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення повинна звернутися з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного суб'єкта владних повноважень, визначеного статтею 122 цього Кодексу. У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами розгляду такого клопотання надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовляє у його наданні.

Суд наголошує, що позивач просить надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевостях) водного фонду, які розташовані на території П'ятигірської сільської ради за межами населеного пункту.

Виходячи з наведеного орендодавцем даних земель та органом, що надає дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення їх меж в натурі (на місцевості) в даних спірних правовідносинах є Київська обласна державна адміністрація.

При цьому суд акцентує увагу, що перелік документів, подання яких є необхідним для отримання дозволу на розробку технічної документації, визначений абзацом 2 ч. 2 ст. 123 ЗК України та включає лише графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Судом досліджено заяву позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевостях) водного фонду від 29.06.2016 та встановлено, що в ній зазначено орієнтовний розмір земельних ділянок - 65, 2797 га та 44,3282 га та їх цільове призначення для риборозведення. До клопотання позивач надав відповідачеві всі документи, передбачені ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, у тому числі графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копії паспортів водних об'єктів (том 1, а.с. 5) та чинний дозвіл на спеціальне водокористування №119/24 терміном дії з 14.03.2016 до 01.01.2018, виданий 14.03.2016 Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації (том 1, а.с. 7-10) .

Суд зазначає, що відповідь Київської ОДА від 05.07.2016 №П23.174.1 на звернення позивача про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевостях) не містить будь-яких мотивованих підстав для такої відмови в розумінні положень ст.123 ЗК України.

Щодо посилань представника відповідача на невідповідність наданих до клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації паспортів водного об'єкту, які містять кадастрові плани земельних ділянок з кадастровими номерами, та які використовуються за старим кодом цільового призначення 3.4 замість коду цільового призначення 10.07 (для рибогосподарських потреб), а також посилання про необхідність проведення земельних торгів, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до приписів ст. 14 Закону Україну «Про аквакультуру» надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Тобто, наявність паспорта водного об'єкту для надання такого водного об'єкту у користування на умовах оренди є обов'язковою.

Порядок розроблення паспорта водного об'єкту затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99 (далі - Порядок №99), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за № 775/23307.

Відповідно до пункту 7 Порядку №99, якщо інше не передбачено договором оренди водного об'єкта, паспорт водного об'єкта підлягає перегляду кожні 5 років, а також у разі змін технічних параметрів водного об'єкта і гідротехнічних споруд, зміни гідрологічного режиму річки (водотоку) та відповідному коригуванню.

Класифікація видів цільового призначення земель затверджена наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 (в редакції, чинній на момент звернення позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок від 29.06.2016), згідно якого землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) поділяються на такі види цільового призначення: 10.01 - Для експлуатації та догляду за водними об'єктами; 10.02 - Для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами; 10.03 - Для експлуатації та догляду за смугами відведення; 10.04 - Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.05 - Для догляду за береговими смугами водних шляхів; 10.06 - Для сінокосіння; 10.07 - Для рибогосподарських потреб; 10.08 - Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; 10.09 - Для проведення науково-дослідних робіт; 10.10 - Для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд; 10.11 - Для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів; 10.12 - Для цілей підрозділів 10.01-10.11 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Судом досліджено викопіювання з матеріалів планово-картографічних матеріалів, що міститься у водогосподарському паспорті Става №7 на землях П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, виданого Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось Державного агентства водних ресурсів України у 2012 році, та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 44,3281 га містить код цільового призначення 3.4.

Відповідно до викопіювання з матеріалів планово-картографічних матеріалів, що міститься у водогосподарському паспорті П'ятигірського водосховища на землях П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, виданого Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось Державного комітету України по водному господарству в 2010 році, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 65, 2794 га містить код цільового призначення 3.4.

У наданих викопіювань визначено цільове використання землі та його код цільового призначення згідно Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205, відповідно до якого до земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення відносяться, зокрема, землі 3.4. Іншого призначення.

Разом з тим в матеріалах справи наявні витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.02.2017 (том 1, а.с. 49-55), згідно з яких цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 - 10.07 для рибогосподарських потреб, тобто відповідає меті, зазначеній в заяві позивача від 29.06.2016 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевостях) водного фонду.

Суд наголошує, що позивач звертався до відповідача з проханням надати лише дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевостях) водного фонду. Посилання представника відповідача про необхідність наявності паспорту водного об'єкту вирішується вже під час вирішення питання про надання у користування такої земельної ділянки на умовах оренди.

Отже твердження відповідача про невідповідність паспорту водного об'єкту вимогам нового порядку надання об'єктів у користування на умовах оренди для цілей аквакультури, суперечить положенням ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, адже до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додаються лише графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки), відтак позивач не повинен був надавати відповідачу копії паспортів водних об'єктів.

Окрім того, відповідно до вимог частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що земельні ділянки, на які бажає отримати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою позивач, сформовані як лот для продажу права оренди на земельних торгах. Тобто, заходи з організації земельних торгів щодо спірних земельних ділянок відповідачем не проводились, іншого матеріали справи не містять.

Суд також зауважує, що частина 3 ст. 123 Земельного кодексу України визначає підстави відмови у наданні такого дозволу і вони є вичерпними. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2013 (справа № К/9991/46493/12), в якій прямо зазначено, що відмова в наданні дозволу допускається виключно з підстав, визначених у частині третій статті 123 Земельного кодексу України.

Окрім того, судом встановлено, що вказані в заяві від 29.06.2016 позивачем земельні ділянки площею 65,2794 га та 44,3281 га вже перебували раніше у користуванні іншого орендаря ОСОБА_6, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами: технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду, виготовленою КРФ ДП «Центр ДЗК» №27 у 2005 році, актами про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, довідкою про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам від 13.03.2006 №29, Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, виготовленим КРФ ДП «Центр ДЗК» №27 у 2006 році, водогосподарським паспортом (том 1, а.с. 134-243), тобто межі таких земельних ділянок вже були встановлені на місцевості раніше.

У зв'язку з вищезазначеним, враховуючи, що відповідь Київської ОДА від 05.07.2016 №П23.174.1 не містить жодних обґрунтованих підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, відтак відмова не відповідає приписам ч.3 ст.123 ЗК України, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Київської обласної державної адміністрації надати дозвіл позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, суд зазначає таке.

Відповідно до п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем у листі від 05.07.2016 №П23.174.1 підстави відмови, - не належать до передбачених законом підстав відмови у наданні такого дозволу.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає діяльну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

З метою забезпечення ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за доцільне встановити судовий контроль за виконанням відповідачем зобов'язальної вимоги про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується зобов'язання відповідача надати дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, має зобов'язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов'язання відповідача у десятиденний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної державної адміністрації.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації щодо ненадання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

3. Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022533, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1).

5. Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.