Постанова № 66846440, 25.05.2017, Кремінський районний суд Луганської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Справа № 414/529/17

Провадження № 2-а/414/30/2017

м.Кремінна

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючий суддя Панчук М.В.,

секретар судового засідання Горбаньова Ю.М.,

з участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Кремінському районі Луганської області, Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з адміністративним позовом, із врахуванням уточнень, до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області та Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, як правонаступника управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, про скасування рішення про перерахунок пенсії №3 від 20.02.2017 р., яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що в кінці серпня 2016р. позивач ОСОБА_1, працюючи суддею апеляційного суду Луганської області і маючи стаж роботи суддею 22 роки 11 місяців 02 дні, звернувся з заявою про відставку до Вищої ради юстиції, яка 19.09.2016р. задовольнила його прохання і прийняла рішення про внесення подання про звільнення його з посади за загальними обставинами, у звязку з поданням заяви про відставку. Рішенням ВРЮ від 08.12.2016р. позивача ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Луганської області, у звязку з поданням заяви про відставку. Наказом голови апеляційного суду Луганської області від 13.12.2016р. позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади судді апеляційного суду Луганської області. 14.12.2016р. позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача УПФУ в Кремінському районі Луганської області про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, на підставі якої позивачу ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, з 14.12.2016р. Не погодившись з призначеним розміром щомісячного довічного грошового утримання позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача УПФУ в Кремінському районі Луганської області з заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки на думку позивача відповідачем не було враховано, крім роботи на посаді судді, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби та роботу на посадах слідчим, старшим слідчим прокуратури Перевальського району Ворошиловградської (на даний час «Луганської») області, прокурором відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурором відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури Ворошиловградської (на даний час «Луганської») області. Однак, рішенням від 20.02.2017р. №3 про відмову в перерахунку пенсії, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, з 84% до 90%, оскільки в редакції закону, яка діяла на дату його звернення, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів навчання, служби в армії та роботу на посадах слідчим, старшим слідчим прокуратури, прокурором відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурором відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури. Тому, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом і просить суд скасувати повністю рішення УПФУ в Кремінському районі Луганської області від 20.02.2017р. №3 про відмову в перерахунку пенсії, яким йому було відмовлено в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку, в розмірі 90 відсотків, зобовязати Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, як правонаступника управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, перерахувати раніше призначене йому 14.12.2016р. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% заробітку судді (суддівської винагороди), працюючого на відповідній посаді і призначити його у розмірі 90% заробітку судді (суддівської винагороди) на момент звернення із заявою, включивши до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному начальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби та роботу на посадах слідчим, старшим слідчим прокуратури, прокурором відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурором відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури, зобовязати Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, як правонаступника управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, виплатити заборгованість по призначеному щомісячному довічному грошовому утриманні судді у відставці, що утворилася внаслідок протиправного зменшення відповідачем розміру його щомісячного грошового утримання, через неправильне встановлення та обчислення стажу його роботи на посаді судді, за період з 14 грудня 2016 року по день виконання рішення.

В судовому засіданні позивач, із врахуванням уточнень, заявлених під час судового розгляду, підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просить суд задовольнити позов. Вказавши, що із врахуванням утворення Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в результаті реорганізації шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області із управлінням Пенсійного фонду України в м.Рубіжне Луганської області, у звязку з чим, останні припинили свою діяльність, та Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області є правонаступником усіх прав та обовязків зазначених вище осіб, зокрема останньому передана пенсійна справа, заведена на імя позивача, а відтак позовні вимоги адресує новоствореному Рубіжанському обєднаному управлінню Пенсійного фонду України Луганської області.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, з підстав, поданих у письмовому запереченні, посилаючись на те, що з 14.12.2016р. ОСОБА_1було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. На час звернення позивача ОСОБА_1 з відповідною заявою до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської областідіяв ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 02.06.2016р. №1402-VІІІ), яким зарахування періоду навчання, проходження строкової військової служби та робота на посадах слідчим, старшим слідчим прокуратури, прокурором відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурором відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури до стажу роботи на посаді судді не передбачена. Згідно наданих документів, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 22 роки 11 місяців 02 дні, відповідно до чого розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 84% його заробітної плати. Встановлювати розмір щомісячного довічного грошового утримання 90% не має правових підстав. Окрім того, пояснив, що позивач призначений на посаду судді з 11.01.1994 р. та в момент призначення позивача на посаду судді діяв ЗУ «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 р., яким не передбачалось зарахування до стажу судді періодів служби в лавах ОСОБА_3 армії, періодів навчання та роботи в органах прокуратури. Разом з тим, враховуючи, що Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області є правонаступником усіх прав та обовязків управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, вказуючи, що воно підтримує усі доводи та заперечення, подані від імені останнього, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із постанови Кабінету Міністрів України №988 від 21.12.2016 р. «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» (а.с.40-55, 82-84) реорганізовано шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області та управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області в Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.85-86) 30.03.2017 р. проведено державну реєстрацію юридичної особи Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, ідентифікаційний код юридичної особи 41245565. Між УПФУ в Кремінському районі Луганської області та новостворенним Рубіжанським обєднаним УПФУ Луганської області підписано акт приймання-передачі пенсійних справ та особових рахунків від 30.03.2017р. (а.с.91-92), в тому числі й пенсійної справи позивача та як вбачається із штампу вхідної кореспонденції, такий акт суду був наданий 23.05.2017р. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.87-88) 27.04.2017р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, ідентифікаційний код юридичної особи 21792519. У звязку з тим, що Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області було створене та почало функціонувати 30.03.2017р., а управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області припинило діяльність лише 27.04.2017р., ухвалою від 07.04.2017р. було прийнято рішення щодо залучення Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області в якості другого відповідача у справі.

Відповідно до ч.1-2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №19-рп/2004, незалежність суддів є невідємною складовою їхнього статусу. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності та недоторканості суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Ст.48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII щодо незалежності суддів, передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, а ч.7 даної статті цього Закону презюмує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.120 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, в редакції, яка діяла до дня втрати ним чинності 30.09.2016р., вбачається, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, заяви від 14.12.2016р. про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області з метою призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та з копії протоколу УПФУ в Кремінському районі Луганської області №1507 від 16.12.2016р. (а.с.121), копії роздруківки ІКІС ПФУ: підсистема призначення та виплати пенсії, роздрукованого 01.03.2017 о 15:29, ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у розмірі 84% з 14.12.2016р., розрахувавши розмір останнього виходячи із стажу роботи судді 22 роки 11 місяців 02 днів.

Згідно рішення УПФУ в Кремінському районі Луганської області від 20.02.2017р. №3 про відмову у перерахунку пенсії (а.с.19-21), після звернення ОСОБА_1 із заявою від 10.02.2017р. до УПФУ в Кремінському районі Луганської області, про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку довічного утримання судді на підставі ст. 137 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, яка діяла станом на дату звернення та на дату звільнення з посади судді у відставку, якою не передбачено зарахування періоду навчання, проходження строкової військової служби та роботи на посадах слідчого, прокурора до стажу роботи на посаді судді. Вказано, що згідно наданих документів, стаж роботи на посаді судді складає 22 роки 11 місяців 02 дні, відповідно до чого розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 84% його заробітної плати. Разом з тим, на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді діяв ЗУ «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 р., який не передбачав зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів служби у лавах ОСОБА_3 армії, періодів навчання та роботи в органах прокуратури. Встановлювати розмір щомісячного довічного грошового утримання 90% не має правових підстав.

Разом з тим, як вбачається із копії розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданого апеляційним судом Луганської області 14.12.2016р. №1/1233/16-вих. (а.с.11), стаж роботи ОСОБА_1 станом на 13.12.2016р. становить 31 рік 07 місяців 01 день, з яких: служба в лавах ОСОБА_3 (з 26.04.1982р. по 07.06.1984р.) 02 роки 01 місяць 11 днів; студент Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1984р. по 30.06.1988р.) 03 роки 09 місяців 20 днів, половина з якого становить 01 рік 11 місяців 00 днів; слідчий, старший слідчий прокуратури Перевальського району, прокурор відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурор відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури Ворошиловградської (на даний час «Луганської») області (з 22.05.1989р. по 10.01.1994р.) 4 роки 07 місяців 18 днів; суддя апеляційного суду Луганської області (з 11.01.1994р. по 13.12.2016р.) 22 роки 11 місяців 02 дні.

Окремо, з матеріалів справи, зокрема, вих.№17-2970/05 від 16.05.2005р. Державної судової адміністрації України (а.с.12), у відповідь на лист від 11.04.2005р. №78 щодо призначення судді Романченку В.О. 100% щомісячного грошового утримання, як працюючому судді, відповідно до указу Президента України від 10.07.1995р. №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», вказано, що до стажу роботи на посаді судді відповідно до ЗУ «Про статус суддів» та указу Президента України від 10.07.1995р. №584/95 зараховується половина терміну навчання у ВУЗі 01 рік 10 місяців 29 днів, період проходження строкової військової служби 02 роки 01 місяць 11 днів, робота на посадах слідчого та прокурора 4 роки 07 місяців 18 днів, зазначаючи всього 20 років, з чого зроблено висновки про наявність у ОСОБА_1 права на отримання щомісячного грошового утримання з 12.05.2005 р.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув достатнього для відставки стажу роботи.

Як вбачається із розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» п.34 абз.4 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016р. зі змінами та доповненнями згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016р. та ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII від 21.12.2016р., що набрав чинності 05.01.2017р., судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Разом з тим, п.11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.2015р., передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994р. №405-ХІ, встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. №865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Дані зміни були внесенні у законодавство під час роботи позивача на посаді судді, а відтак останній набув таких прав та із врахуванням не допущення зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, такі гарантії скасованими не можуть бути, як і не допускається зменшення їх обсягу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, крім стажу роботи на посаді судді 22 роки 11 місяців 02 дні, також має стаж, який складається з періоду служби в лавах ОСОБА_3 (з 26.04.1982р. по 07.06.1984р.), половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені ОСОБА_4 (з 01.09.1984р. по 30.06.1988р.) та роботи на посадах слідчого, старшого слідчого прокуратури, прокурора відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурора відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури Ворошиловградської (на даний час «Луганської») області (з 22.05.1989р. по 10.01.1994р.), що в загальному розмірі складає 31 рік 07 місяців 01 день і дає право позивачу ОСОБА_1 на звільнення з посади судді у відставку, чим останній і скористався.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено: «Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів».

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, незважаючи на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка діяла на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді при визначенні права судді на відставку не передбачає зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби та роботи в органах прокуратури, враховуючи те, що ОСОБА_1 набув таке право до моменту набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів», у останній редакції, який не передбачає позбавлення права на відставку суддів, які набули його до набрання цим Законом чинності, а відтак, норми діючого законодавства передбачають позивачу ОСОБА_1, як судді у відставці призначення довічного грошового утримання з урахуванням календарного періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денної формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та роботи на посадах слідчого, старшого слідчого прокуратури Перевальського району Ворошиловградської (в даний час «Луганської») області, прокурора відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурора відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури Ворошиловградської (в даний час «Луганської») області починаючи з 14.12.2016р., з чого суд робить висновок про неправомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку довічного утримання позивачу з 84% до 90% заробітку судді (суддівської винагороди).

Отже, суд приходить до висновку, що обставини викладені позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а відтак адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії, визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70 , 71 , 94, 122, 159-163 КАС України,

постановив:

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду в Кремінському районі Луганської області від 20.02.2017р. №3 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Визнати неправомірними дії щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку довічного утримання судді та зобовязати Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, як правонаступника управління Пенсійного фонду в Кремінському районі Луганської області, здійснити перерахунок призначеного 14.12.2016р. ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків заробітку судді і призначити ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків заробітку судді (суддівської винагороди), працюючого на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, включивши до стажу роботи судді, який визначений Законами України «Про статус суддів» і «Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакціях на час набуття ОСОБА_1 такого права, крім роботи на посаді судді, період проходження строкової військової служби з 26.04.1982 року по 07.06.1984 року включно, що складає 02 роки 01 місяць 11 днів, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному начальному закладі Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року включно, що складає 01 рік 11 місяців, період роботи на посадах слідчого, старшого слідчого прокуратури Перевальського району Ворошиловградської (на даний час «Луганської») області, прокурора відділу за наглядом за виконанням законів про неповнолітніх, прокурора відділу за наглядом за слідством та дізнанням в органах МВС прокуратури Ворошиловградської (на даний час «Луганської») області з 22.05.1989 року по 10.01.1994 року включно, що складає 04 роки 07 місяців 18 днів.

Зобовязати Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, як правонаступника управління Пенсійного фонду в Кремінському районі Луганської області, виплатити заборгованість по призначеному ОСОБА_1 щомісячному довічному грошовому утриманні судді у відставці, що утворилася внаслідок неправомірного зменшення відповідачем розміру щомісячного грошового утримання, через неправильне встановлення та обчислення стажу роботи на посаді судді за період з 14 грудня 2016 року по день виконання рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, 640 (шістсот сорок) гривень судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, як правонаступника управління Пенсійного фонду в Кремінському районі Луганської області.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя

Кремінського районного суду ОСОБА_5