Рішення № 66846370, 31.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1067/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Авраменко Т.М.,Кіселика С.А.,

секретар - Бодопрост М.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Нвовоукраїнської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що 05 березня 2016 року помер його батько ОСОБА_3. Він є спадкоємцем першої черги після смерті батька. Вважає, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 37,1 га, яка розташована на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Земельна ділянка була надана батькові для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування серія КР 0037 від 09 липня 1998 року.

Він звернувся до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 Проте постановою приватного нотаріуса від 08 лютого 2016 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку у звязку з тим, що земельна ділянка не перебувала у власності померлого (а.с.9).

Посилаючись на те, що право постійного користування земельною ділянкою не відноситься до переліку прав, визначених ст.1219 ЦК України, які не входять до складу спадщини та на те, що право членів ФГ передавати земельну ділянку у спадщину передбачено пунктом "а" ч.1 ст.14 ЗУ «Про фермерське господарство», просив суд визнати за ним право постійного користування земельною длянкою площею 37,1 га на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області в порядку спадкування за закономпісля смерті ОСОБА_3, який помер 05 березня 2015 року (а.с.2-4).

Рішенням Голованівського районного суду від 29 липня 2016 року позов задоволено. Визнано за позивачем право на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 (а.с128-130).

В апеляційній скарзі заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.185-193).

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач, його представник, представники відповідачів, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули. Від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Рішенням від 28 квітня 1992 року № 84 девятої сесії Голованівської районної ради надано у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства громадян ОСОБА_3 37,1 га землі, розташованої на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с.110).

ОСОБА_3 було створено селянське (фермерське) господарство «ВІТА», він був засновником та головою ФГ, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємств та організацій України (а.с. 61).

ФГ «ВІТА» користувалось земельною ділянкою площею 37,1, яка розташована на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, яка надана для створення селянського фермерського господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, виданого 09 червня 1998 року ОСОБА_3 (а.с.10).

У березні 2011 року у члени ФГ було прийнято ОСОБА_2, також він став співзасновником вказаного господарства.

Голова ФГ ОСОБА_3 помер 05 березня 2015 року (а.с.8).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що належне спадкодавцю право користування земельною ділянкою на момент відкриття спадщини не припинилося і входить до складу спадщини, а отже перейшло до позивача, як до спадкоємця першої черги за законом.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до такого висновку суд прийшов з порушенням норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

За змістом частини другої статті 92 ЗК України передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

При цьому, як встановлено, між власником спірної земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) та головою ФГ «ВІТА» не укладався договір, положеннями якого передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужою земельною ділянкою.

Разом з тим, ФГ «ВІТА» не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.

Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, яка відповідно до статті 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування судами.

Оскільки, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції допустив порушення норм матерчального права, а саме не застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 407 ЦК України й частини другої статті 102-1 ЗК України, якими ці правовідносини регулюються та дійшов помилкового висновку про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, входить до складу спадщини і передається спадкоємцю у порядку спадкування за законом без укладення відповідного договору, рішення суду відповідно до п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задовольнити.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_5