Рішення № 66845490, 20.04.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/102/17

Провадження № 2/204/565/17

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2017 року м.Дніпро

Красногвардійськийрайоннийсудм.Дніпропетровськаускладі:

головуючої судді Тітової І.В.

з участю секретаря Олішевської К.Й.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача-1 ОСОБА_2

відповідача-2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування,

в с т а н о в и в:

05 січня 2017 року до суду надійшов вищевказаний цивільний позов, у якому позивач, просить усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до цього майна, визнати ОСОБА_4 (дата народження - 02.10.1968р., ІПН - НОМЕР_1), ОСОБА_3 (НОМЕР_2, не відомо), такими, що втратили право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1 уклав з банком кредитний договір. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки). 28.11.2012р. банк відступив позивачу відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги за зобовязаннями по кредитному та іпотечному договорам. Пункт 12.3 іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. У звязку з грубим порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору, зокрема, неповернення кредиту, несплати процентів та комісій за користування кредитом, Позивач в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено умовами Іпотечного договору та Законом України «Про іпотеку». Зокрема, 19.06.2015р. позивач набув у порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», право власності на предмет іпотеки, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 14.12.2016р. позивачем, як законним власником, була здійснена спроба потрапити у власне майно, однак було виявлено, що у ньому незаконно проживають відповідачі. Відповідно до акту обстеження майна від 14.12.2016р. майно знаходиться у житловому стані, немає жодних видимих пошкоджень, а відповідно до акту обстеження майна від 21.12.2016р. стан цього ж майна встановити не можна, не надано доступ до лічильників газу, води, електричної енергії, внаслідок чого неможливо встановити їх справність та використання відповідно до норм. Своїми діями окрім Житлового кодексу України та Закону України «Про іпотеку» відповідачі порушують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод від 1950р., Конституцію України, ЦК України. Внаслідок незаконних дій відповідачів позивач фактично позбавлений можливості користуватись своїм майном. Необхідно звернути увагу суду, що діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України). Відповідно до вищевикладеного з моменту набуття права власності на майно позивач позбавлений можливості реалізувати своє право власності, адже відповідачі чинять перешкоди (відмовляються впустити позивача у свою власність, відмовляються виселитися), не зважаючи на додержання позивачем всіх законних процедур (що підтверджено відповідними додатками) та на непорушність права власності позивача і презумпцію її правомірності. Отже, позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном, а неправомірність дій відповідачів презюмується. Для того, щоб перешкод у здійсненні права користування не було, позивачу необхідно надати постійний безперешкодний доступ до свого майна. Окрім цього, при здійсненні права власності власник не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію; власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду; власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.319, 322 ЦК України). Позивач не може фізично контролювати додержання зазначених обовязків, отже, створюється реальна загроза порушенню прав не лише позивача, а й третіх осіб і суспільства в цілому.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд встановив такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

20 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0301/0608/88-123, згідно з яким ОСОБА_4 було надано кредит в іноземній валюті у розмірі 40000 доларів США зі сплатою за користування ним щомісячно 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом до 19 червня 2018 року.

Згідно із умовами п.3.1 додатку 1 до кредитного договору, позичальник здійснює погашення кредиту щомісячно 20 числа, в сумах, що визначені в додатку 1 до кредитного договору (платіж за користування кредитом) та погашення відсотків відповідно до п.3.3 кредитного договору.

На забезпечення виконання кредитного договору 20 червня 2008 року укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було передано в іпотеку банку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що їм належить на праві спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане виробничим об'єднанням «Південний машинобудівний завод» 20 червня 1997 року.

15 вересня 2009 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору № 0301/0608/88-123 від 20.06.2008р.

17 вересня 2009 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору № 0301/0608/88-123 від 20.06.2008р.

Вищевказані кредитний договір, договір іпотеки та договори про внесення змін та доповнень №1, №2 до кредитного договору № 0301/0608/88-123 від 20.06.2008р. підписані сторонами позивачем та відповідачем-1 у справі, що свідчить про те, що сторони на момент підписання спірних договорів досягли згоди щодо всіх істотних умов укладених між ними договорів.

28 листопада 2012 року між «Факторинговою компанією «ОСОБА_5 плюс» та ПАТ Сведбанк» було укладено договір факторингу №15, згідно якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, та договір про відступлення прав за іпотечними договорами.

Як вбачається з договору факторингу, укладеного між банком та фактором, предметом даного договору було відступлення відповідачем-1 (клієнтом) фактору права вимоги банку за кредитним договором у звязку з наданням фактором клієнту (банку) грошових коштів. За змістом цього ж договору, фактор стає кредитором за кредитним договором.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи та визнано сторонами у справі.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторони у справі та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

19 червня 2015 року позивач набув у порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», право власності на предмет іпотеки, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с.28-29).

14 грудня 2016 року позивачем, як законним власником, була здійснена спроба потрапити у власне майно, однак, було виявлено, що у ньому незаконно проживають відповідачі, так відповідно до акту обстеження майна від 14.12.2016р. майно знаходиться у житловому стані, немає жодних видимих пошкоджень (а.с.31), та відповідно до акту обстеження майна від 21.12.2016р. (а.с.30) стан цього ж майна встановити не можна, не надано доступ до лічильників газу, води, електричної енергії, внаслідок чого неможливо встановити їх справність та використання відповідно до норм.

У матеріалах справи міститься рішення Красногвардіського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року, яким цивільний позов ОСОБА_4, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа ТОВ «ФК «ОСОБА_5 плюс» про визнання протиправним і скасування рішення задоволений повністю; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, №22240228 від 19.06.2015р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 стосовно об'єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_3; скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №22240228 від 19.06.2015р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про реєстрацію речового права власності на квартиру АДРЕСА_4 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195); скасовано всі обтяження та заборони щодо квартири АДРЕСА_5, в тому числі запис про іпотеку №12375467 внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26774730 від 04.12.2015р., та запис про обтяження №12375236 внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26774335 (а.с.71-75).

Також в матеріалах справи міститься рішення Красногвардіського районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2016 року, яким у задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ПАТ «Сведбанк» в особі Дніпропетровського відділення № 4 публічного акціонерного товариства «Сведбанк», ТОВ «ФК «ОСОБА_5 плюс», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору факторингу частково недійсним відмовлено повністю (а.с.59-66).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року, яким рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2016 року скасоване, визнано договір факторингу №15, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «ОСОБА_7 28 листопада 2012 року недійсним в частині передачі прав вимоги за кредитним договором № 0301/0608/88-123 від 20 червня 2008 року до ОСОБА_4 (а.с.67-70).

До матеріалів цивільної справи представником позивача було долучено ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2017 року якою ухвалено відкрити касаційне провадження за скаргою ТОВ «ФК «Вектор Плюс», яке діє через представника ОСОБА_8 та витребувати з Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Сведбанк» в особі Дніпропетровського відділення № 4 публічного акціонерного товариства «Сведбанк», ТОВ «ФК «ОСОБА_7 плюс», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору факторингу частково недійсним.

Виходячи з положень, закріплених у ст.ст.10-11 ЦПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, якими передбачено рівні права сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення переконливості перед судом, доведеності обставин на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, розпорядження своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.27, 46 ЦПК України). Тобто процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно із ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Аналогічні положення закріплені в ст.41 Конституції України.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ( ч.2 ст.386 ЦК України).

Згідно із ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребовувати своє майно, а статтею 391 цього Кодексу визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п.2, ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Позивачем на підтвердження заявлених вимог надані письмові докази, які рішеннями судів першої та апеляційної інстанції скасовані, а саме: рішенням Красногвардіського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, №22240228 від 19.06.2015р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 стосовно об'єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_3; скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №22240228 від 19.06.2015р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про реєстрацію речового права власності на квартиру АДРЕСА_4 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195); скасовано всі обтяження та заборони щодо квартири АДРЕСА_5, в тому числі запис про іпотеку №12375467 внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26774730 від 04.12.2015р., та запис про обтяження №12375236 внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26774335 та рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року, визнано договір факторингу №15, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» 28 листопада 2012 року недійсним в частині передачі прав вимоги за кредитним договором № 0301/0608/88-123 від 20 червня 2008 року до ОСОБА_4, а тому у суду не має змоги оцінити фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не може суд прийняти до уваги позицію позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджується.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу.

У задоволені решти позовних вимог позивача також слід відмовити, оскільки заявлені вимоги щодо визнання особи такою, що втратила право користування заявлені передчасно та жодними доказами не підтверджуються, оскільки також є необґрунтованими та безпідставними.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що позов про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування не підлягає задоволенню ані повністю, ані частково, оскільки є необґрунтованим і безпідставним.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем не було доведено обставини, які викладені у позовній заяві, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд виходить із положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.88, 209,212-215 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

У задоволенні цивільного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2017 року.

Суддя І.В. Тітова