Рішення № 66833841, 30.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2292/16-ц

Провадження № 22-ц/779/867/2017

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Томин О.О.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про захист прав споживача, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на рішення Долинського районного суду від 22 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТзОВ «АВТО ЛАЙФ» про захист прав споживача, визнання договору недійсним. Під час судового розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, остаточно просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, мотивувавши позовні вимоги тим, що 26 жовтня 2016 року уклав з ТзОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» договір фінансового лізингу №1393, предметом якого є придбання трактора МТЗ-82.1.26, вартістю 110000,00 гривень. 03 листопада 2016 року згідно наданого йому рахунку він оплатив 55000,00 гривень на рахунок відповідача та 550 гривень комісію банку. Оскільки договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений, на момент укладення договору фінансового лізингу у відповідача не було ліцензії з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, тому просив стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти за договором фінансового лізингу у розмірі 55000,00 гривень, банківську комісію у розмірі 550,00 гривень та судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду згідно квитанцій.

Ухвалою Долинського районного суду від 06 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу залишено без розгляду.

Рішенням Долинського районного суду від 22 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на користь ОСОБА_2 55000,00 (п'ятдесят п'ять тисяч) гривень сплачених коштів за договором фінансового лізингу № 1393 від 26 жовтня 2016 року, 550,00 (п'ятсот п'ятдесят) гривень банківської комісії та 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень) 50 копійок сплаченого судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування норм матеріального права, які регулюють відносини фінансового лізингу, неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ЛАЙФ» у судове засідання не з»явився, про день, місце та час судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вважаючи, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, тому колегія суддів розглянула справу за відсутності представника апелянта.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її частково обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2016 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 1393, відповідно до якого відповідач зобовязується придбати предмет лізингу, визначений у ОСОБА_4 № 2, а саме транспортний засіб трактор «МТЗ-82.1.26», тип двигуна дизель, привід 4х4, та передати його у користування позивача на термін та на умовах, передбачених цим договором, а позивач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства. Вартість предмета лізингу на момент укладання даного договору визначається у договорі та додатку № 1. (п.с.1.1.,1.3)

Пунктом 8.2. договору передбачено, що вартість предмета лізингу на момент укладання договору становить 21235,52 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 550000,00 гривень.

Згідно п.1.7 договору фінансового лізингу предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати останнім на рахунок лізингодавця: комісії за організацію угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

При цьому в преамбулі договору фінансового лізингу визначено, що комісія за організацію угоди - першочерговий єдиноразовий платіж, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію та ведення договору протягом терміну його дії. Розмір комісії відображається у ОСОБА_4 № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу (а.с. 8-17,50-57).

ОСОБА_4 №1 до договору фінансового лізингу № 1939 від 26.10.2016 р. виходить, що комісія за організацію угоди (10%) складає 2123,55 $. Курс долара на дату підписана договору становить 25,90 грн. (а.с. 16). Відповідно комісія за організацію угоди становить 54999,95 грн.

03 листопада 2016 року (дата валютування 04 листопада 2016 року) о 14.26 год. ОСОБА_2 оплатив на користь ТзОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" 55000,00 грн. як комісію за організацію по укладенню договору фінансового лізингу № 1393, про що свідчить квитанція № 0.0.645376642.1. За переказ коштів в сумі 55000,00 грн. він сплатив ПАТ КБ "ПриватБанк" комісію за касове обслуговування в розмірі 550,00 гривень (а.с. 18).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 203 та 215, 216 ЦК України, встановивши, що укладений договір є нікчемним правочином через недотримання його нотаріального посвідчення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в цілому щодо нікчемності правочину, так як суд вірно визначив, що правові відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ЦК України про правочини, загальними положеннями ЦК України про договір, про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про фінансовий лізинг», а також Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При тому у частині другій ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічно у частині другій статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В силу положень частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Ці положення не суперечать також ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

То ж, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України .

Згідно статті 779 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2766 цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обовязковою для застосування усіма судами України.

Судом правильно встановлено, що оспорюваний договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було, що суперечить у сукупності положенням ст.ст. 806 та 779 ЦК України, тому він є нікчемним.

Доводи апелянта про те, що фактично був укладений договір непрямого лізингу, тому він не міг бути нотаріально посвідчений як договір оренди транспортного засобу, оскільки транспортного засобу як такого у лізингодавця на момент укладення цього договору не було у наявності, а він був придбаний пізніше на виконання умов цього договору, не заслуговують на увагу, так як спірні правовідносини в цілому виникають з договору лізингу і в комплексі охоплюються лише цим договором, тому саме цей договір (договір фінансового лізингу) підлягав нотаріальному посвідченню, так як за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) транспортного засобу.

І жодних перешкод щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу у сторін не виникало.

Також не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що підлягають застосуванню лише положення ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» щодо письмової форми договору, як спеціального закону, а не положення ЦК України, норми якого є загальними у порівнянні з нормами Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки ч. 2 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» (норма спеціального закону) відсилає до норм Цивільного кодексу України про найм (оренду), які, враховуючи специфіку предмету договору фінансового лізингу (транспортний засіб), підлягають застосуванню у даному випадку.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності до нікчемного правочину.

Тому суд першої інстанції , ухвалюючи рішення, дійшов вірного висновку про те, що оспорюваний договір не підлягає визнанню недійсним, а є нікчемним. У даному випадку можуть бути застосовані лише наслідки недійсності правочину.

Відповідно положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязанні з його недійсністю. Наведена стаття формує загальне правило, відповідно до якого недійсний правочин не спричиняє юридичних наслідків для сторін, чи то будь-яких інших осіб, крім тих, що повязані з його недійсністю, тобто, застосування двосторонньої реституції.

Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину .

Посилання на те, що нотаріуси не посвідчують договори непрямого фінансового лізингу, є безпідставними, оскільки порядок нотаріального посвідчення договору лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи передбачений п. 3.12 Глави 5 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Оскільки на виконання даного правочину позивач передав відповідачу 55000 гривень, предмет лізингу позивачу не передавався, то з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачені кошти відповідачу на виконання цього договору.

Так, позивач сплатив відповідачу 55000 гривень, що підтверджується банківською квитанцією (а.с.18) та не оспорюється сторонами у судовому засіданні, тому ця сума повинна бути стягнена з відповідача на користь позивача.

Грошові кошти у розмірі 500 гривень 00 коп., сплачені у вигляді банківської комісії, стягненню з відповідача не підлягають, оскільки ця сума безпосередньо відповідачу на виконання цього договору не передавалася, тому не підлягає поверненню при застосуванні реституції до нікчемного правочину.

Отже, за таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволення позову у повному обсязі, позов підлягає задоволенню частково, на користь позивача слід стягнути сплачені за нікчемним правочином 55000 гривень, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 606,32 грн, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги та ухвалою від 28 квітня 2017 року оплату якого було відстрочено до ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду від 22 березня 2017 року змінити в частині задоволення позову у повному обсязі та стягнення банківської комісії.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» задовольнити частково.

У задоволенні позову в частині стягнення банківської комісії у сумі 550,00 (пятсот пятдесят гривень нуль копійок) відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» в дохід держави судовий збір у розмірі 606,32 грн. із зарахуванням на рахунок 31212206780002; отримувач УДКСУ у м. Івано-Франківську; код ЄДРПОУ отримувача37952250, банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО) 836014; код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_5

ОСОБА_6