Постанова № 66831347, 23.05.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017 року Справа № 904/9645/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Березкіна О.В. - доповідач

Судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_1, посвідчення № 025042 від 21.03.2014 р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №7/10-2572 від 28.12.2016 р., ;

представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017року у справі № 904/9645/16

За позовом Прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро

про витребування майна

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року (суддя Мельниченко І.Ф.) ( з урахуванням додаткового рішення від 30 березня 2017 року) у справі № 904/9645/16 позов задоволено повністю.

Суд витребував у товариства з обмеженою відповідальністю Ренессанс-клуб (49000 м. Дніпро, Лоцманський узвіз, 3-Б, кімн. 35, код ЄДРПОУ 24439634) на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради (49000 м. Дніпро, пр. Д. Яворницького,75, код ЄДРПОУ 26510514) нежитлове приміщення № 110, що розташоване за адресою: вул. Ковалевської Софії, 65 в м. Дніпро (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна - 98778512101).

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю Ренессанс-клуб на користь прокуратури Дніпропетровської області -1378 судового збору, 689,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю « Ренессанс-Клуб» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відсутність всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.

Зокрема, апелянт вважає невірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності волі власника майна на відчуження цього майна, оскільки міська рада була обізнана, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району за № 41/22 від 28.03.2012 року мало бути відчужене для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення, що свідчить про наявність волі на відчуження майна.

Апелянт посилається на те, що недійсність договору купівлі-продажу № 1261 від 24.07.2013 року, яка визнана судом в рамках справи про банкрутство і на виконання якого було передано майно з комунальної до приватної власності, само по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав відступив від приписів статті 129 Конституції України, якими до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін яка, зокрема, полягає у визначених частиною 1 статті 33 ГПК України положеннях у відповідності до яких кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому обставини, викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6637/2012 мали бути досліджені судом при розгляді даної справи.

Апелянт посилається на те, що рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 р. виконано не було, а тому фактично майно з балансу та володіння ВРЖЕП АНД району знято не було та не вилучено з володіння, а відтак ніякої передачі майна в порядку, передбаченому наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88 та наказом Головного управління Державного казначейства України, Державного комітету статистики України №125/70 від 02.12.97, від ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська не відбулось, майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання.

Крім того, апелянт посилається на те, що рішенням від 24.07.2013р №29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району банкрутом, залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації.

Таким чином, судом першої інстанції не досліджено ту обставину, що рішення №16/9 від 02 березня 2011 року було прийнято Дніпропетровською міською радою до визнання боржника банкрутом, та воно не було та не могло бути виконано на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства. Таким чином , спірні об»єкти нерухомого майна на момент визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ( а саме 14 березня 2013 року) обліковувались на балансі ВРЖЕП АНД району м.Дніпропетровська, і процедура їх передачі третім особам до визнання боржника банкрутом навіть не розпочиналась, майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання.

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав правову оцінку клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки цей строк, на думку, апелянта був пропущений з огляду на те, що його початок необхідно відраховувати з 24.07.2013 року, тобто, з дати укладання правочину, про який міська рада була обізнана, а не з часу винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року, якою правочин визнано недійсним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 23 травня 2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя- доповідач ОСОБА_3, судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Дніпропетровської області просила апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс-Клуб» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року у справі № 904/9645/16 залишити без змін.

Відповідач та треті особи: 1, 2, 3 відзиви на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників відповідача та третьої особи, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення прокурора та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 24.07.2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №110, що розташоване за адресою: вул.Ковалевської Софії,65 в м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-98778512101).

В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВВЖЕП АНД району передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

06.08.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012р. у справі №38/5005/6637/2012 виробниче ремонтне житлово- експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі вказаної постанови ліквідатором виробничого ремонтного житлово- експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, яким всупереч вимогам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №110 що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул.Ковалевської Софії,65 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 98778512101); з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому - реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів , оформлених протоколом № 76 від 27 грудня 2012 року, та визнано переможцем товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетгруп».

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нерухомого майна №76, р. між ВРЖЕП АНД району та ТОВ «Маркетгруп» укладено договір купівлі-продажу. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1261, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16 жовтня 2013 року, спірне нерухоме майно, а саме, нежитлове приміщення № 110, що розташоване за адресою: вул. Ковалевської Софії, 65 в м. Дніпро, за договором купівлі-продажу № 4901, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, було відчужено ТОВ Маркетгруп на користь ТОВ Ренессанс - Клуб.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого ОСОБА_4 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №110, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул.Ковалевської Софії,65 та продажу його з відкритих біржових торгів ; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу №1261 від 24.07.2013року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 в частині задоволення скарги прокуратури Дніпропетровської області, з урахуванням доповнень, про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012р. та договорів купівлі-продажу нерухомого майна - залишено без змін.

Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало Виробничому ремонтному житлово-експлуатаційному підприємству Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Спірне нерухоме майно ТОВ «Маркетгруп» було відчужено на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу №4901 від 16.10.2013р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (відповідач) із позовом про витребування майна, позивач прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради посилався на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, дії ліквідатора підприємства, щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 110, що розташоване за адресою: вул. Ковалевської Софії, 65 в м. Дніпро визнані неправомірними.

Також недійсним визнаний і договір купівлі-продажу № 1261 від 24.07.2013 року, укладений між арбітражним керуючим підприємства і ТОВ Маркетгруп, що свідчить про вибуття спірного майна з власності поза волею власника та є підставою про витребування такого майна у відповідача згідно зі ст.ст. 387, 388 ЦК України, що і стало причиною спору.

Задовольняючи позовні вимоги про витребування майна, господарський суд першої інстанції виходив з того, що саме визнання судом недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна стало підставою для звернення заступника прокурора до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про витребування від ТОВ "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпро, ОСОБА_6,65 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98778512101). Тобто право на звернення з цим позовом до суду та початок перебігу строку позовної давності, у межах якого заступник прокурора та Дніпровська міська рада могли звернутися з позовом до суду розпочався 29.08.2016р., а заступник прокурора звернувся з цим позовом до суду 24.10.2016р. (тобто в межах цього процесуального строку).

Таким чином, прокурором та Дніпровською міською радою не пропущено строк, встановлений приписами ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, у межах якого можна звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул.Ковалевської Софії, 65 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договори купівлі-продажу №1261 від 24.07.2013р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017року по справі № 38/5005/6636/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6636/2012 залишено без змін.

Таким чином, судовим рішенням було встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради.

У подальшому, 16.10.2013 року, спірне нерухоме майно, а саме, нежитлове приміщення № 110, що розташоване за адресою: вул. Ковалевської Софії, 65 в м. Дніпро, за договором купівлі-продажу № 4901, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, було відчужено ТОВ Маркетгруп на користь ТОВ Ренессанс - Клуб.

А отже, Дніпровська міська рада в інтересах якої діє прокурор, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову до нового власника майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Дніпропетровська, як власник спірного обєкта нерухомості, делегує Дніпропетровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення статті 136 Господарського кодексу України, пункту 30 частини 1 статті 26, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Крім того, згідно п. 2.15. Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2011 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу ч. 5 ст. 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016, № 916/2131/15 від 25.01.2017 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Доводи апелянта відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними, й такими, що спростовуються зібраними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства.

Посилання апелянта на те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська та залишалось закріпленим за ним на праві господарського відання, а тому правомірно було включено до складу ліквідаційної маси, є необґрунтованим, оскільки державну реєстрацію права господарського відання ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська було проведено лише в 2013 році, що підтверджується витягами про зареєстровані речові права та їх обтяження, тобто, вже після включення нерухомого майна до ліквідаційного маси та його продажу ліквідатором з біржових торгів.

Зазначені обставини були досліджені під час розгляду справи №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району, та свідчать про вибуття майна поза волею власника, що підлягає встановленню у справі про витребування майна від добросовісного набувача.

Доводи апелянта про те, що як на момент відчуження спірного майна, так і на теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №38/5005/6637/2012, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення обєктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки дана ухвала виносилась за результатами розгляду скарги іншої особи, мала інше обґрунтування, правові підстави та обсяг вимог.

Колегія суддів вважає, що мотивація ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. не має в даному випадку преюдиціального значення для правовідносин , що склалися, тому, що у вказаній ухвалі суд першої інстанції не вирішував питання права власності та не досліджував обставини правомірності чи неправомірності відчуження в ліквідаційної процедурі спірних об'єктів нерухомого комунального майна.

На час розгляду в апеляційній інстанції даної справи, постановою ВГСУ від 25 квітня 2017 року скасована постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017року по справі № 38/5005/6636/2012.

При цьому, скасовуючи постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України зазначив, що при винесенні ухвали від 29.08.2016 суд першої інстанції, дійшовши висновку, зокрема, про задоволення скарги прокуратури на дії ліквідатора та визнавши договори купівлі продажу, укладені за результатами проведеного аукціону, недійсними, як в мотивувальній, так і в резолютивній частинах свого рішення, в порушення вимог ст.84 ГПК України, не зазначив сторін оспорюваних правочинів, взагалі не описав в тексті докладно зміст скарги прокурора на дії ліквідатора з урахуванням доповнення, а також не вказав, які саме правочини були її предметом, а суд другої інстанції на вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права при здійсненні апеляційного перегляду уваги не звернув та вказані процесуальні порушення не усунув.

Проте, згідно з ч.4 статті 8 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, незважаючи на скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ухвала суду 1 інстанції у справі про банкрутство є такою, що набрала чинності, оскільки провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а тому судове рішення яким було встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради, має по даній справі преюдиціальне значення.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, поданої до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Дніпропетровської області у справі №38/5005/6637/2012 винесена 29.08.2016року, а тому, саме з вказаного часу як позивачеві, так і прокуророві стало достовірно відомо про порушення прав територіальної громади м. Дніпро на мирне володіння комунальним майном, та відповідно про необхідність звернення до суду з метою його поновлення.

Як розяснив Вищий господарський суд України в п. 2.10 постанови Пленуму №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

При цьому про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві, так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016, після винесення ухвали господарським судом Дніпропетровської області ухвали в справі №38/5005/6637/2012 про задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора по включенню вказаного майна до ліквідаційної маси.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 № 3-604гс16 (господарська справа 916/2129/15), Вищого господарського суду України від 08.11.2016 № 916/1624/15).

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017року у справі №904/9645/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.05.2017року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя О.Г.Іванов