Рішення № 66830612, 25.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017 р.Справа № 917/506/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Тверська, 5, м. Київ, 03150

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621

про стягнення 1246830,40 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № Ц/3-04/20-17 від 03.02.2017р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 49 юр-1 від 03.01.2017р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішення приймається після перерв, оголошених в судових засіданнях 25.04.2017р. та 18.05.2017р.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач/ ПАТ "Українська залізниця") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - відповідач/ ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"), про стягнення 1246830,40 грн. пені. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 7616/010066/С/68/2016-ЦЮ від 08.07.2016р. на виготовлення та поставку пасажирських вагонів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.04.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 25.04.2017р.

В судовому засіданні 25.04.2017р. було оголошено перерву до 18.05.2017р.

В судовому засіданні 18.05.2017р. суд оголосив перерву до 25.05.2017р.

Відповідач у відзиві (вх. № 5525) заперечує позов, посилаючись на те, що позивач у позові неправомірно просить стягнути пеню у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, тоді як відповідачем прострочено зобов'язання по поставці вагонів, яке не є грошовим зобов'язанням. Також відповідач вказує на те, що п. 10.2. договору, на який посилається позивач, не відповідає вимогам діючого законодавства.

Позивач у заяві від 25.04.2017р. (вх. № 5524) просить виправити описку та розглядати позовні вимоги в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення поставки товару в сумі 1246830,40 грн.

У додаткових поясненнях від 25.04.2017р. (вх. № 5543) позивач повідомив, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні 18.05.2017р. представник позивача надав суду пояснення, у яких зазначив, що п. 10.2. договору, на підставі якого нараховано пеню відповідачу, відповідає положенням діючого законодавства.

Представник позивача в судових засіданнях підтримував позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 25.05.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2016 року між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) було укладено договір № 7616/010066/С/68/2016-ЦЮ з додатками (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю вагони пасажирські купейні спальні моделі 61-779 у кількості 6 шт., вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779ЭГ у кількості 1 шт., вагон пасажирський купейний спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б у кількості 1 шт. (надалі товар), відповідно до специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Вартість товару за договором визначається згідно з розширеної специфікації (додаток № 2) постачальника і складає 140 999 940,00 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються наступним чином: попередня оплата у розмірі 30% від суми договору, протягом 15 банківських днів з моменту укладання договору; послідуюча оплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі на кожну партію товару та з дати реєстрації податкової накладної.

Згідно п. 4.2. договору перерахування коштів покупцем здійснюється на підставі виставлених рахунків, після підписання акту передачі-приймання на кожну партію товару (п. 4.2. договору).

Строк та місце поставки товару згідно з графіком поставки (додаток №4) на умовах FCA - перевезення сплачено до пункту призначення, згідно рознарядки покупця (надалі -«місце поставки»), у відповідності до правил тлумачення торгівельних термінів (IHKОTEPMC-2010). Датою поставки (передачі) товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі на кожну партію товару ((додаток № 5) п. 5.1. договору).

Згідно п. 10.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 10.2. договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 13.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, в частині виконання обов'язків сторін щодо оплати та поставки товару, а в частині виконання гарантійних зобов'язань до повного їх виконання, згідно з умовами розділу 8 цього договору.

Також між сторонами були підписані наступні додатки до договору:

- додаток № 1 специфікація;

- додаток № 2 розширена специфікація з урахуванням вартості вузлів та деталей;

- додаток № 3 технічна специфікація;

- додаток № 4 графік поставки;

- додаток № 5 акт передачі- приймання товару.

У додатку № 4 сторони погодили наступний графік поставки: вагони пасажирські купейні спальні моделі 61-779 у кількості 6 шт. - термін поставки до 31.12.2016р.; вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779ЭГ у кількості 1 шт. - термін поставки до 31.10.2016р.; вагон пасажирський купейний спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б у кількості 1 шт. - термін поставки до 31.10.2016р.

На виконання умов договору позивач 20.07.2016р. здійснив попередню оплату у розмірі 42 299 982,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 495 від 20.07.2016р. (копія платіжного доручення - в матеріалах справи).

Порушуючи умови договору, відповідач здійснив поставку двох вагонів пасажирських купейних спальних моделі 61-779 лише 27.02.2017р., і двох вагонів пасажирських купейних спальних моделі 61-779 28.02.2017р., що підтверджується підписаними між сторонами актама передачі-приймання № 4 від 27.02.2017р. та № 5 від 28.02.2017р.

Отже, за неналежне виконання відповідачем строків поставки, позивач просить стягнути з нього 617994,20 грн. пені за період з 01.01.2017р. по 26.02.2017р. (по акту передачі- приймання № 4) та 628836,20 грн. пені за період з 01.01.2017р. по 27.02.2017р. (по акту передачі- приймання № 5).

При вирішенні позову про стягнення пені, суд враховує наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України.)

Укладений між сторонами договір № 7616/010066/с/68/2016-ЦЮ від 08.07.2016р. є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до договору та додатку № 4 постачальник зобов'язаний був передати до регіональної філії "Львівська залізниця" партію вагонів, а саме: вагони пасажирські купейні спальні моделі 61-779 у кількості 6 шт. - до 31.12.2016р.

Згідно п. 7.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Пунктом 10.1. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони договору несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до пункту 10.2. договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Так, відповідач заперечуючи позов, посилається на те, що позивач у позові неправомірно просить стягнути пеню у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, тоді як відповідачем прострочено зобов'язання по поставці вагонів, яке не є грошовим зобов'язанням.

Проте, позивач у заяві від 25.04.2017р. (вх. № 5524) виправив описку та просив суд розглядати позовні вимоги в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення поставки товару в сумі 1246830,40 грн.

Отже, суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару (п. 10.2. договору).

Також відповідач зазначає те, що пункт 10.2. договору, на який посилається позивач, не відповідає вимогам діючого законодавства.

Щодо вказаних заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Господарська-правова відповідальність учасників господарських відносин передбачена ст. 216 ГК України.

Згідно зі ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин (відповідач) зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом, а тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права.

Крім цього, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору.

Отже, застосування позивачем до відповідача, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені є правомірним, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Виходячи з того, що спірні правовідносини є господарськими, а у разі порушення терміну поставки продукції умовами договору передбачено застосування пені у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки продукції, то відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовані правомірно (порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій ч. 2 ст.193 ГК України).

Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням (Постанова Верховного суду від 03.12.2013р. у справі № 908/43/13-г).

Суд перевірив розрахунок пені за допомогою програми калькулятора системи "Ліга. Закон. Підприємство 9.5.3" та встановив його достовірність.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару в сумі 1246830,40 грн., є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", (вул. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621; код ЄДРПОУ 05763814) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) 1246830 грн. 40 коп. пені за прострочення поставки товару, 18702 грн. 46 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2017р.

Суддя О.С. Семчук