Рішення № 66830468, 24.05.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2017 р.Справа № 916/611/17

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»

про визнання необґрунтованою та скасування вимоги

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 04.04.2017р.

ОСОБА_4 за довіреністю від 04.04.2017р.

ОСОБА_5 за довіреністю від 04.04.2017р.

Від відповідача: Шаманська К.І. за довіреністю від 30.12.2016р.

СУТЬ СПОРУ: 13.03.2017р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання необґрунтованою та скасування вимоги за текстом акту-вимоги щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ а саме в частині: « 1) заменить доучетный автоматический выключатель номиналом з Ін=125А на автоматический выключатель номиналом з Ін=100А…» та « 2) заменить доучетный автоматический выключатель номиналом з Ін=40А на автоматический выключатель номиналом з Ін=32А…» до відповідача Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2017 року порушено провадження у справі № 916/611/17 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

04.04.2017р. від ФОП ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області надійшла заява про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України.

05.04.2017р. до господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

19.04.2017р. від ФОП ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області надійшла заява про уточнення позовних вимог.

21.04.2017р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2017р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 28.05.2017р.

24.04.2017р. до господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.

15.05.2017р. від ФОП ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області надійшла заява про зміну предмету позову та заява про залишення без розгляду уточнення позовних вимог надану до господарського суду 19.04.2017р.

18.05.2017р. від ФОП ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області надійшла заява про зміну предмету позову та заява про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову надану до господарського суду 15.05.2017р.

22.05.2017р. до господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» надійшло заперечення на заяву позивача про зміну предмета позову, яке надійшло до господарського суду одеської області 18.05.2017р.

22.05.2017р. до господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про зміну предмета позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.05.2017р. відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зміну предмета позову, долученої до матеріалів справи 18.05.2017р.

24.05.2017р. у судовому засіданні, роз'яснено представникам сторін, що предметом розгляду справи є позовні вимоги викладені в редакції позовної заяви за вх. №649/17 від 13.03.2017р., суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представники позивача підтримали позовні вимоги викладені в редакції позовної заяви від 13.03.2017р.

Представник відповідача заперечував з приводу задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 24.05.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

15 вересня 2011 року між Позивачем ФОП ОСОБА_1 та Відповідачем ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» було укладено Договір № 9526 про постачання електроенергії.

Умовами вищезазначеного Договору передбачено, що ПАТ «Одесаобленерго» продає електричну енергію ФОП ОСОБА_1 для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а ФОП ОСОБА_1 оплачує ПАТ «Одесаобленерго» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно умов цього договору та додатків до нього, в тому числі Акту № 2826 від 25 серпня 2011 року, розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності та однолінійних схем від 15 листопада 2011 року енергозабезпечення енергоустановки офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється основним та резервним фондом, з дозволеною потужністю відповідно 59 кВт та 20кВт.

Згідно з технічними паспортами 3-фазних розрахункових вимірювальних комплексів, складених Відповідачем перед укладення зазначеного вище Договору, визначені дооблікові пристрої з допустимим номінальним струмом, а саме:

- Згідно технічного паспорта № 025611 3-фазного розрахункового вимірювального комплексу від 18 серпня 2011 року на основному вводі дозволеною потужністю 59 кВт використовується дообліковий пристрій - автоматичний вимикач - номінальним струмом 125 А.

- Згідно технічного паспорта № 025610 3-фазного розрахункового вимірювального комплексу від 18 серпня 2011 року на резервному вводі дозволеною потужністю 20 кВт використовується дообліковий пристрій - автоматичний вимикач - номінальним струмом 40 А.

05 грудня 2016 року співробітники Центрального РЕМ, склали Акт-вимогу щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ИУЕ І (номер бланка 064444), далі за текстом - «Акт-вимога».

Відповідно до зазначеного Акту-вимоги Споживача зобов'язано замінити автоматичні вимикачі на основному та резервному вводах з Ін. 125 А на 100 А та з 40 А на 32 А відповідно.

Позивач зазначає, що приписи, які міститься в зазначеному акті, є незаконним та необґрунтованим, порушують права споживача електричної енергії а тому враховуючи викладені обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Загальні способи захисту прав суб'єктів господарювання визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України і частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 Господарського кодексу України як способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначає: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

Зазначений у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України перелік способів захисту не є вичерпним, з огляду на вміщене у вказаних нормах положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом чи договором.

Господарський суд зазначає, що дійсно, перелік способів захисту не є вичерпним, однак чинними нормативно-правовими актами України дане положення може бути застосоване виключно у зв'язку з можливістю захисту права і законного інтересу позивача. В даному випадку, сам факт складання спірного акту не є порушенням прав та охоронюваних інтересів позивача, оскільки сам акт не породжує додаткових прав та обов'язків окрім тих, що передбачені договором.

Порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача можливе у випадку відключення постачання електричної енергію і виключно в такому провадженні спірному акту судом буде надано відповідну правову оцінку як одному із доказів в частині його належності, допустимості та відповідності чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог про визнання акту-вимоги щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ а саме в частині: « 1) заменить доучетный автоматический выключатель номиналом з Ін=125А на автоматический выключатель номиналом з Ін=100А…» та « 2) заменить доучетный автоматический выключатель номиналом з Ін=40А на автоматический выключатель номиналом з Ін=32А…» недійсним не підлягають задоволенню оскільки в даному випадку позивач обрав неналежний спосіб захисту та права позивача в даному випадку не порушені, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України не може бути відновлено право яке не є порушеним на момент звернення до суду.

Господарський суд Одеської області звертає увагу, що у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2009р. по справі 3-1971к09 зазначено, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

При цьому, не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

Як вбачається зі змісту акту-вимоги від 05.12.2016 р., останній не носить обов'язкового характеру, не є актом в розумінні ст. 20 ГК України, а отже не може бути оскаржений в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що постачання електричної енергії на об'єкти позивача не припинялось та здійснюється у відповідності до умов Договору № 9526 від 15.09.2011 р. Отже, в порушення приписів ст. 33 ГПК України, позивачем не було доведено факт порушення його прав.

За приписами п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Крім цього, відповідно до ст. 6 ГК України суд не може втручатися у діяльність суб'єктів господарювання, а тому заявлені позивачем вимоги не призводить до захисту прав позивача та суперечать встановленим законодавством способам захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Клопотання про витребування доказів, не підлягає задоволенню, оскільки інформація, яка міститься в посадових інструкціях працівників Центрального РЕМ ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» не впливає на вирішення даного спору.

Інші наявні у матеріалах справи документи та доводи сторін вищевикладених висновків господарського суду Одеської області не спростовують.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова