Ухвала суду № 66830465, 25.05.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"25" травня 2017 р.Справа № 916/4529/14

За позовом: Державного центру зайнятості

до відповідача: Приватного підприємства "Строй-Систем"

про розірвання договору підряду, повернення обєкту незавершеного будівництва та проектно-кошторисної документації

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача (скаржник): ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

від Приморського ВДВС м. Одеси: не з'явився

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.05.2017р. до 15 год. 00 хв. 25.05.2017р.

Суть спору: Державна служба зайнятості (Центральний апарат) звернулась до господарського суду Одеської області в порядку ст. 121-2 ГПК України зі скаргою (17.11.2016 вх. № 2-6053/16) на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси, в якій просить суд:

- визнати дії головного державного виконавця Щербакова Ю.С. щодо винесення постанови від 30.06.2016 про закінчення виконавчого провадження №50507411 незаконними;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №50507411, яку винесено 30.06.2016 головним державним виконавцем Щербаковим Ю.С., як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства;

- зобовязати головного державного виконавця Щербакова Ю.С. винести постанову про закінчення виконавчого провадження, якою прийняти рішення про направлення виконавчого документа за місцезнаходженням майна, яке необхідно передати за виконавчим документом, а саме до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (адреса: вул. Краківська, 20, м. Київ, 02000).

На адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга Державного центру зайнятості на дії та бездіяльність державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду від 22.12.2016р., скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Лічмана Л.В.

З підстав закінчення повноважень судді Лічмана Л.В., розпорядженням керівника апарату суду №1004 від 22.12.2016р., скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) в порядку ст.121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2016р., скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було передано на розгляд судді Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2016р. скаргу Державного центру зайнятості (вх.№2-6804/16 від 22.12.2016р.) на дії та бездіяльність державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби в порядку ст.121-2 ГПК України було залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. ухвалу господарського суду Одеської області від 26 грудня 2016 року у справі №916/4529/14 було скасовано, а справу №916/4529/14 передано на розгляд до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду скарги Державного центру зайнятості (Центральний апарат) на дії та бездіяльність державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси в порядку ст.121-2 ГПК України та заяви про відновлення строку.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.04.2017р., скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було передано на розгляд судді Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2017р. скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) в порядку ст.121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача скаргу підтримує та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з розгляду скарги, призначене на 25.05.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому від 16.05.2017р., свою позицію щодо скарги позивача суду не навів.

Представник Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області в судове засідання з розгляду скарги, призначене на 25.05.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому від 16.05.2017р.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. у справі №916/4529/14 позов задоволено частково, зобовязано Приватне підприємство "Строй-Систем" повернути Державному центру зайнятості України за актом обєкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 9-17 та проектно-кошторисну документацію, отриману відповідно до договору підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості України від 22.12.2010р. №155, в решті позову провадження у справі припинено та стягнуто з Приватного підприємства "Строй-Систем" в доход Державного бюджету України 1218 грн. 00 коп. судового збору.

У звязку з набранням рішенням суду законної сили, 27.01.2015р. на виконання рішення суду від 12.01.2015р. у справі №916/4529/14 господарським судом Одеської області було видано відповідні накази.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2015 року по справі №916/4529/14 залишено без змін.

На адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга Державного центру зайнятості на дії та бездіяльність державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України.

В обґрунтування поданої скарги позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 24.02.2015р. №213 Державний центр зайнятості було перейменовано на Державну службу зайнятості (Центральний апарат) із зазначенням того, що Державна служба зайнятості (Центральний апарат) є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Перевіркою даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в жовтні 2016 року Стягувачем було встановлено, що керуючись пунктом 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на момент відкриття виконавчого провадження, 30.06.2016р. головним державним виконавцем Щербаковим Ю.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що в ході проведення виконавчих дій боржником вимоги виконавчого документу виконано не було, виконати вимоги виконавчого документу без безпосередньої участі боржника не вбачається можливим.

Державним виконавцем було двічі винесено постанову про накладення штрафу на боржника відповідно до статті 89 Закону "Про виконавче провадження" та надіслано відповідно до статті 75 Закону України Закону "Про виконавче провадження" подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

На думку скаржника в ході виконавчого провадження головним державним виконавцем не дотримано вимог ч.2 ст.20 Закону "Про виконавче провадження", якою передбачено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Відповідно до наказу Господарського суду Одеської області, виданого 27.01.2015 у справі № 916/4529/14, зобов'язано Приватне підприємство "Строй-Систем" повернути Державному центру зайнятості України за актом об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 9-17 та проектно-кошторисну документацію, отриману відповідно до договору підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості України від 22.12.2010 № 155.

Отже, Боржника зобов'язано вчинити конкретні дії - повернути за актом об'єкт незавершеного будівництва, що розташований в м. Києві. Разом з об'єктом Боржник мав передати проектно-кошторисну документацію.

Враховуючи, що виконання рішення суду в частині передачі об'єкту незавершеного будівництва, у даному випадку, має здійснюватися у м. Києві, головний державний виконавець мав надіслати виконавчий документ за належністю до відділу ДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві за адресою: 02000, м. Київ, вул. Краківська, 20 та закінчити виконавче провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону "Про виконавче провадження".

Проте, в описовій частині постанови зазначено, що виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/4529/14 полягає у складанні Боржником акту передачі нерухомого майна та поверненні проектно-кошторисної документації, а тому об'єктом по зазначеній справі є саме відповідний акт передачі майна та проектно-кошторисна документація та наголошено на тому, що виконавчий документ був пред'явлений до виконання Стягувачем саме за місцезнаходженням Боржника.

Майно, яке Боржник зобов'язаний передати за виконавчим документом, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 9-17.

Скаржник зазначає, що у державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відсутні повноваження для перевірки виконання рішення за місцезнаходженням майна.

Крім того, Господарським судом Одеської області зобов'язано Боржника передати об'єкт за актом, а не скласти акт, як зазначає у своїй постанові виконуючий обов'язки начальника Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси, а тому, в даному випадку, акт є лише формою вираження, чітко визначеним способом вчинення такої дії як передача об'єкту незавершеного будівництва та проектно-кошторисної документації.

Здача-приймання об'єкту повинна здійснюватися за його місцезнаходженням, тобто в місті Києві.

Повернення об'єкту незавершеного будівництва передбачає проведення комплексу дій, зокрема, вихід на об'єкт, огляд та фіксація стану змонтованих будівельних конструкцій на будівельному майданчику тощо, результати яких мають бути відображені в акті передачі.

Акт повинен слугувати лише підтвердженням факту передачі об'єкту незавершеного будівництва та проектно-кошторисної документації, а тому його складання у місті ОСОБА_1 (поза місцезнаходженням об'єкту незавершеного будівництва) без вчинення самої фактичної дії передачі об'єкта заздалегідь носитиме нікчемний характер.

Вищенаведене і стало підставою для скаржника звернутись до господарського суду Одеської області із даною скаргою.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 "Про виконавче провадження" у відповідній редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт.

Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову.

За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Пунктом 11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу - Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Так, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Прийняття судового рішення на користь особи це лише початок відновлення порушеного права, оскільки сам факт задоволення судом позовних вимог майнового характеру не має наслідком автоматичне поновлення прав особи, яке відбувається лише після виконання такого судового рішення.

Судове рішення може бути виконане боржником добровільно чи у примусовому порядку, який передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

В той же час, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011р. міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_2 проти України", рішення від 15.10.2009р.).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції").

У своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Судом встановлено тривале не виконання рішення суду у даній справі, що полягає у фактичному неповерненні Державному центру зайнятості України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна,8/10, код 03491079) за актом обєкт незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 9-17 та проектно-кошторисну документацію, отриману відповідно до договору підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості України від 22.12.2010р. №155.

З матеріалів скарги вбачається, що саме невиконання рішення суду полягає у бездіяльності Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, у зв'язку з чим, скарга Державної служби зайнятості (Центральний апарат) на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст.121-2 ГПК України підлягає судом задоволенню в повному обсязі, а постанова про закінчення виконавчого провадження №50507411 від 30.06.2016 винесену головним державним виконавцем Щербаковим Ю.С. підлягає скасуванню.

Крім того, з врахуванням приписів п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" суд зобов'язує головного державного виконавця Щербакова Ю.С. винести постанову про закінчення виконавчого провадження, якою прийняти рішення про направлення виконавчого документа за місцезнаходженням майна, яке необхідно передати за виконавчим документом, а саме до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (адреса: вул. Краківська, 20, м. Київ, 02000).

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити повністю.

2. Визнати дії головного державного виконавця Щербакова Ю.С. щодо винесення постанови від 30.06.2016 про закінчення виконавчого провадження №50507411 незаконними.

3. Постанову про закінчення виконавчого провадження №50507411 від 30.06.2016 винесену головним державним виконавцем Щербаковим Ю.С. - скасувати.

4. Зобовязати головного державного виконавця Щербакова Ю.С. винести постанову про закінчення виконавчого провадження, якою прийняти рішення про направлення виконавчого документа за місцезнаходженням майна, яке необхідно передати за виконавчим документом, а саме до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (адреса: вул. Краківська, 20, м. Київ, 02000).

Повний текст ухвали складено 29 травня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський