Рішення № 66830381, 29.05.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2017 р. Справа № 903/334/17

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1) Волинська обласна рада, м.Луцьк

2) Комунальне підприємство "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт", м.Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 27 715,61грн.

Суддя Пахолюк В.А.

Секретар судового засідання Коваль О.М.

За участю представників сторін:

від позивача1: Федчик Т.Ю. -представник за дов. № 876/33/2-17 від 27.04.2017р.

від позивача 2: Пархомук В.Л. -представник за дов. № 30 від 15.05.2017р.

від відповідача: ОСОБА_1 -фізична особа-підприємець

Суть спору: заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі позивача 1 -Волинської обласної державної адміністрації та позивача 2 -комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт» звернувся в господарський суд Волинської області до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 36 070,23грн. заборгованості по орендній платі.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.04.2017р. було порушено провадження по справі та зобов'язано відповідача надати суду письмові обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предмету спору.

Представники позивачів та прокурор в судовому засіданні 22.05.2017р. позов підтримали в повному обсязі та наполягали на його задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні 22.05.2017р. проти позову заперечив та зазначив про те, що заборгованість на час подання позовної заяви була погашена і тому провадження у справі просив припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Виходячи з наведеного, судом було оголошено перерву до 29.05.2017р. до 14год.15хв., а також було зобов'язано:

-прокурора та позивачів уточнити позовні вимоги;

-сторонам провести взаємозвірку по розрахунках, акти взаємозвірки долучити до матеріалів справи.

На виконання ухвали суду прокурором було подано клопотання №05-1346вих.17 від 29.05.2017р. про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором в розмірі 27 715,61грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Пунктом 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, нова ціна позову становить 27 715,61грн., з яких заборгованість на користь:

-Волинській обласній раді -22 682,27грн.;

-комунальному підприємству «Інформаційно-аналітичного центру «Волиньенергософт» -5 033,34грн.

29.05.2017р. в судовому засіданні прокурором було подано заяву про припинення провадження по справі в частині 24 155,65грн. підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 3 659,96грн.:

-на користь Волинської обласної ради 3 446,31грн., з яких 2 011,34грн. -пені, 215,02грн. -3% річних, 1 219,95грн. -інфляційних втрат;

-на користь комунального підприємства «Інформаційно-аналітичного центру «Волиньенргософт» 213,65грн., 114,62грн.-пені, 12,28грн. -3% річних, 86,75грн. -інфляційних втрат.

Водночас, прокурором при підрахунках загальної суми заборгованості, яка є погашена відповідачем, була допущена арифметична помилка( 19235,96+4819,69=24055,65). Отже сума сплаченої відповідачем заборгованості складає 24 055,65грн.

Присутній в судовому засіданні відповідач заборгованість в розмірі 3 659,96грн. визнав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

в с т а н о в и в:

22.08.2013р. між Волинською обласною радою в особі голови ОСОБА_4 (орендодавець), КП «Інформаційно-аналітичний центр Волиньенергософт» в особі директора ОСОБА_5 (балансоутримувач) та бізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди (далі - договір) індивідуально визначеного майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, зокрема нежитлових приміщень, площею 240, 3 кв.м., розміщених на першому поверсі 9-ти поверхової будівлі у АДРЕСА_2. Метою оренди приміщення є використання його під заклад громадського харчування (п. 1.1 -1.3 договору).

Пунктом 1.5 згаданого договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є укладення сторонами «Угоди на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних та інших послуг»

Відповідно до п. 3.1 Договору місячна орендна плата становить 5 374, 55грн. та підлягає індексації залежно від рівня індексу інфляції. Зазначена сума не включає податку на додану вартість, який нараховується відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.4 згаданого договору на орендаря покладено обов'язок щомісячно до 10 числа відповідно до рахунків, виставлених балансоутримувачем згідно Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням обласної ради від 13.05.2011 №4/46 з подальшими змінами шляхом перерахування:

- 50 відсотків до обласного бюджету;

- 50 відсотків підприємству, на балансі якого перебуває майно.

Крім орендної плати орендар сплачує у строки, в розмірах та на умовах, передбачених «Угодою на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг» витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних і інших послуг орендарю (п.3.5 договору).

Так, п.3.1 угоди передбачено, що вартість комунальних послуг визначається фактичними затратами орендодавця згідно з рахунками відповідних комунальних служб міста та доля цих послуг солідарно відшкодовується пропорційно орендованим площам та показам лічильників.

Відносини з оренди вказаного нерухомого майна врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», іншими законодавчими актами, а також «Положенням про оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області». затвердженого рішенням обласної ради від 13.05.2011 №4/46 з подальшими змінами (далі-Положення).

Відповідно до ч.І ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької га іншої діяльності.

Орендна плата з урахуванням індексації, відповідно до ст.284 ГПК України, ст.10 цього Закону та п.5.1.1. Положення, є однією з істотних умов договору оренди нерухомого майна.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що плата за користування майном зноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні обов'язки орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату передбачено у ч.З ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В порушення умов договору оренди майна орендна плата, видатки на утримання та комунальні послуги орендарем сплачувались несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендних платежах перед обласним бюджетом (орендодавцем) за період вересня-грудня 2016 року у розмірі 19 235, 96 грн., а перед підприємством, на балансі якого перебуває майно (балансоутримувачем) за лютий 2017 року у розмірі 12 819, 69 грн., всього на суму 32055, 65грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'зання може забезпечуватися, в т. ч. неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно вимог ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також норми ст. 258 ЦК України щодо встановлення спеціальної позовної давності строком в один рік щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за № 14 від 17.12.2013).

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу, з врахуванням заяви прокурора №05-1347вих.17 було нараховано пеню в розмірі 2115,96грн.(2011,34 -позивачу 1 та 114,62 -позивачу 2).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності розрахунків, проведених позивачем заборгованість по інфляційним втратам та 3% річних становить 1306,70грн. та 227,30грн., з яких:

-позивачу 1: 1219,95грн. -інфляційні втрати, та 215,02грн. -3% річних;

-позивачу 2: 86,75грн. -інфляційні втрати та 12,28грн. -3% річних.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір був доведений до суду з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 162,34грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на останнього.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, за заявою прокурора №05-1347вих.17 від 29.05.2017р. провадження у спрові в частіні стягнення 24 055,65грн. припиняється, судовий збір в розмірі 1 437,66грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 549, 626, 629 Цивільного кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1.Позов задоволити частково в сумі 3 659,96грн.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(45624, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь:

-Волинської обласної державної адміністрації(43027, м. Луцьк, Київський мвйдан, 9, код 00022444) 3 446,31грн., з яких: 2 011,34грн. -сума пені, 215,02 -3% річних, а також 1 219,95грн. -інфляційних втрат.

-Комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт» (43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код 05444614) 213,65грн., з яких: 114,62грн. -пені, 12,28грн. -3% річних, 86,75грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(45624, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) 162,34грн. суму судового збору на користь прокуратури Волинської області ((р/р 35216072004945, МФО 820172, код 02909915).

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути на рахунок прокуратури Волинської області(р/р 35216072004945, МФО 820172, код 02909915) з державного 1 437,66грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 572 від 13.04.2017 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/334/17).

5. В частині стягнення 24 055,62грн. провадження у справі припинити.

Повний текст рішення складено

31.05.2017

Суддя В. А. Пахолюк