Рішення № 66830351, 29.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017р. Справа № 914/530/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівест», м. Київ,

до відповідача: Спільного Українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Буськ, Львівська область,

про: стягнення заборгованості в сумі 61 454,42 грн.

Суддя М. Синчук

при секретарі Х. Карась

За участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівест» до Спільного Українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в сумі 106 666,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №2403201 від 24.03.2016 р. не здійснив оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 40 005,00 грн, крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 17 448,77 грн, 3% річних – 1 836,61 грн, інфляційних втрат – 11 831,96 грн, штраф – 35 544,67 грн

Ухвалою суду від 17.03.2017 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.04.2017 р. Ухвалою суду від 03.04.2017 р., у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 12.04.2017 р.

В судове засідання 12.04.2017 р. представник позивача з’явився, надав усні пояснення у справі. Просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, оскільки відповідачем було сплачено її в повному обсязі.

В судове засідання 12.04.2017 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. На виконання вимог ухвали суду від 17.03.2017 р., через канцелярію суду, подав письмове пояснення у справі від 07.04.2017 р. №41, в якому просить в задоволені позову відмовити повністю, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем, згідно Акту взаємозвірки розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквівест» та Українсько-німецьким підприємством «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та, долученими до матеріалів справи, платіжних доручень, що підтверджують факт оплати коштів.

Ухвалою суду від 12.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.04.2017 р.

В судове засідання 24.04.2017 р. представник позивача не з’явився. 24.04.2017 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 16 895,94 грн, 3% річних в розмірі 1 782,80 грн, інфляційних втрат в розмірі 12 268,02 грн, штраф в розмірі 35 544,67 грн.

В судове засідання 24.04.2017 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив.

24.04.2017 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги в частині стягнення коштів за поставлений товар не підлягають задоволенню в зв’язку із добровільною сплатою відповідачем основної заборгованості. В частині позовних вимог про стягнення сум неустойки, просить суд зменшити їх розмір, який підлягатиме стягненню з відповідача з врахуванням неправомірності застосування одночасно штрафу і пені за порушення умов договору та враховуючи добровільність сплати основного боргу та відповідність доказів спричинення позивачу збитків.

Крім того, просить суд розгляд справи відкласти, строк розгляду справи продовжити.

Ухвалою суду від 24.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.05.2017 р.

В судове засідання 22.05.2017 р. представник позивача не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

В судове засідання 22.05.2017 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Вимог ухвали суду від 17.03.2017 р. не виконав.

Ухвалою суду від 22.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 29.05.2017 р.

23.05.2017 р. на адресу господарського суду Львівської області, від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 15 211,54 грн, 3% річних в розмірі 1 602,33 грн, інфляційних втрат в розмірі 11 095,88 грн, штраф в розмірі 35 544,67 грн.

В судове засідання 29.05.2017 р. представник позивача не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

В судове засідання 29.05.2017 р. представник відповідача не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

24 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквівест» (постачальник, надалі - позивач) та Спільним Українсько-німецьким підприємством «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (покупець, надалі - відповідач) укладено договір поставки № 2403201 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність (повне господарське відання) обладнання, окремими партіями, відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Згідно до п. 1.2. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями, найменування, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами у Рахунках (відповідних Специфікаціях) на кожну окрему партію Товару, що є невід’ємними частинами цього Договору.

12.08.2016 р. між сторонами у справі підписано Специфікацію № 8 на поставку електродвигуна 30/1500 АИР180М4 в кількості 2 шт. на суму 26 530,00 грн. Товар було відвантажено, відповідно до видаткової накладної № Е-1586 від 12.08.2016р. відповідно до п. 2 Специфікації, розрахунки за поставлений товар здійснюються на протязі 30 (тридцяти календарних днів) з дня отримання продукції, згідно видаткових накладних. Тобто, днем коли грошове зобов’язання мало бути виконане - 12.09.2016р. Однак, відповідачем неналежним чином було виконане грошове зобов’язання, оплата за поставлений товар була здійснена частково з прострочкою платежу, строк прострочення оплати - 30 календарних днів.

19.08.2016 р. між сторонами у справі підписано Специфікацію №10 на поставку електродвигунів в кількості 6 шт. на суму 97591,00 грн. Товар було відвантажено, згідно видаткової накладної № 1650 від 19.08.2016р., відповідно до п. 2 Специфікації, розрахунки за поставлений товар здійснюються на протязі 30 (тридцяти календарних днів) з дня отримання продукції, згідно видаткових накладних. Тобто, днем коли грошове зобов’язання мало бути виконане - 20.09.2016р. Однак, відповідачем неналежним чином було виконане грошове зобов’язання, оплата за поставлений товар була здійснена частково з прострочкою платежу, строк прострочення оплати - 60 календарних днів, останній платіж було здійснено 29.12.2016р

31.08.2016 р. між сторонами у справі підписано Специфікацію № 12 на поставку електродвигуна 45,0/1500 АИР 200L4 ІМ 1081 в кількості 1 шт. на суму 19136.00 грн. Товар було відвантажено згідно видаткової накладної № 1742 від 31.08.2016 р. відповідно до п. 2 Специфікації, розрахунки за поставлений товар здійснюються на протязі 30 (тридцяти календарних днів) з дня отримання продукції, згідно видаткових накладних. Тобто, днем коли грошове зобов’язання мало бути виконане - 01.10.2016р. Однак, відповідачем неналежним чином було виконане грошове зобов’язання, оплата за поставлений товар була здійснена частково з прострочкою платежу, строк прострочення оплати – 60 календарних днів, останній платіж було здійснено 29.12.2016р.

12.09.2016 р. між сторонами у справі підписано Специфікацію № 14 на поставку електродвигунів АИР 180М4 30,0/1500 в кількості 5 шт. на загальну суму 66325.00 грн. Товар було відвантажено згідно видаткової накладної № 1853 від 13.09.2016. відповідно до п. 2 Специфікації, розрахунки за поставлений товар здійснюються на протязі 30 (тридцяти календарних днів) з дня отримання продукції, згідно видаткових накладних. Тобто, днем коли грошове зобов’язання мало бути виконане - 13.10.2016р. Однак, відповідачем неналежним чином було виконане грошове зобов’язання, оплата за поставлений товар була здійснена частково з прострочкою платежу, строк прострочення оплати -75 календарних днів, останній платіж було здійснено 06.03.2017р. Залишок боргу станом на 09.03.2017 - 32082,00 грн.

09.09.2016 р. між сторонами у справі підписано Специфікацію № 13 на поставку мото-редуктору 3МП-40-56 з ел. Двигуном 2,2 кВт 1500 об., в кількості 1 шт. на загальну суму 7923,00 грн. Товар було відвантажено згідно видаткової накладної №1929 від 03.10.2016р. Відповідно до п. 2 Специфікації, розрахунки за поставлений товар здійснюються на протязі 30 (тридцяти календарних днів) з дня отримання продукції, згідно видаткових накладних. Тобто, днем коли грошове зобов’язання мало бути виконане – 03.11.2016 р. Однак, відповідачем неналежним чином було виконане грошове зобов’язання, строк прострочення оплати – 126 календарних днів.

Відповідно до п. 8.1 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в Розділі 12 цього Договору, на умовах та в строк, погоджених Сторонами в Специфікації на кожну партію Товару.

Згідно п. 12.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не зазначене у специфікації. У випадку прострочення платежу понад 30 календарних днів, Покупець сплачує на рахунок постачальника додатково штраф у розмірі 20% від вартості неоплачуваного товару.

06.04.2017 р. між сторонами у справі підписано Акт взаємозвірки розрахунків між сторонами, згідно якого основна заборгованість перед позивачем відсутня.

Відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення, що підтверджують факт оплати заборгованості: платіжне доручення №38 від 05.01.2017 р., платіжне доручення №258 від 18.01.2017 р., платіжне доручення №526 від 08.02.2017 р., платіжне доручення №802 від 06.03.2017 р., платіжне доручення №971 від 20.03.2017 р., платіжне доручення №1066 від 28.03.2017 р., платіжне доручення №1135 від 03.04.2017 р., платіжне доручення №1152 від 04.04.2017 р.

Позовна заява №767 від 09.03.2017 р. надійшла до суду 16.03.2017 р. Станом на день подання позовної заяви сума основного боргу складала 40 005,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актом взаємозвірки розрахунків від 06.04.2017 р.

12.04.2017 р. представник позивача подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 40 005,00 грн.

23.05.2017 р. на адресу господарського суду Львівської області, від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 15 211,54 грн, 3% річних в розмірі 1 602,33 грн, інфляційних втрат в розмірі 11 095,88 грн, штраф в розмірі 35 544,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено про застосування судом положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, яка передбачає право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Відповідач у вказаному клопотанні просить зменшити розмір неустойки, з посиланням на те, що відповідачем під час розгляду справи судом, у повному обсязі сплачено основний борг, докази спричинення позивачу збитків відсутні.

Виходячи з доказів зібраних судом встановлено наступне.

Сума основної заборгованості відповідача, станом на дату подання позивачем позову – 16.03.2017 р., складала 40 005,00 грн, сума штрафних санкцій: пеня – 17 448,77 грн, штраф – 35 544,67 грн, на загальну суму 52 993,44 грн.

Після порушення провадження у справі судом, відповідачем вжито заходів по виконанню перед позивачем основного зобов’язання згідно Договору поставки № 2403201 від 24.03.2016 р. та погашено основний борг в сумі 40 005,00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, 24 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквівест» (постачальник, надалі - позивач) та Спільним Українсько-німецьким підприємством «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (покупець, надалі - відповідач) укладено договір поставки № 2403201 (надалі – Договір).

06.04.2017 р. між сторонами у справі підписано Акт взаємозвірки розрахунків між сторонами, згідно якого основна заборгованість перед позивачем відсутня.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв’язку із сплатою основної заборгованості в повному обсязі, провадження у справі в частині стягнення 40 005,00 грн слід припинити.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З викладених норм вбачається відмінність штрафу від пені, оскільки штраф нараховується одноразово, а пеня нараховується за кожен день прострочення виконання, що спростовує твердження відповідача щодо одночасного стягнення пені та штрафу, як такого, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 12.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не зазначене у специфікації. У випадку прострочення платежу понад 30 календарних днів, Покупець сплачує на рахунок постачальника додатково штраф у розмірі 20% від вартості неоплачуваного товару.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розміір 35 544,67 грн підлягають задоволенню.

Дослідивши розрахунок пені суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки в розрахунку. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Ліга".

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені – 15 211,54 грн, є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в частині пені в розмірі 15 175,94 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем порушено умови договору про надання послуг в частині своєчасної сплати їх вартості, тому вимога позивача про стягнення 1 602,33 грн – 3% річних та 11 095,88 грн інфляційних втрат є частково обґрунтованими та підлягає задоволенню в частині 3% річних – 1 595,76 грн, інфляційні втрати – 10 831,21 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір неустойки за прострочення строків оплати за поставлений товар. Дане клопотання обґрунтоване тим, що Відповідачем виконано свої зобов’язання в повному обсязі, Позивач у позовній заяві не зазначав, що через порушення своїх зобов’язань Відповідачем було завдано будь-які збитки, Позивачем не надано доказів, які б підтверджували понесення збитків.

При розгляді клопотання відповідача про зменшення неустойки згідно ст. 83 ГПК суд встановив наступне.

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У п.п.2.4 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).

У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами)."

Згідно з п.п.3.17.4 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, судами першої інстанції (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України, необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинна ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг, звертаючи увагу на причини неналежного виконання зобов'язання вказані останнім, поведінку винної сторони, стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, суд, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 20 % до 12 140,75 грн, тобто позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню (з врахуванням 20% зменшення).

Відповідно до ч. 4 п.п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Згідно з п.п.4.7. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами): "4.7. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6-8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України."

Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного Українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80500, Львівська область, Буський район, м. Буськ, вул. Івасюка, буд. 5, ідентифікаційний код 22421742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівест» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, б. 8, офіс 199, ідентифікаційний код 37502259) пеню – 12 140,75 грн, 3% річних – 1 595,76 грн, інфляційні втрати – 10 831,21 грн, 20% штрафу – 35 544,67 грн та 1 595,25 грн судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 40 005,00 грн припинити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.