Рішення № 66830291, 24.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017р. Справа № 914/88/17

За позовом: Головного управління Національної гвардії України, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Будівельне управління 62, м. Новий Розділ, Львівська область

за участю Військової прокуратури Західного регіону України, м. Львів

про зобовязання вчинити дії

Колегія суддів у складі:

Судді Манюка П.Т. - головуючий,

Судді Горецької З.В.,

Судді Фартушка Т.Б.

За участю секретаря Хороз І.Б.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1 прокурор

від позивача: ОСОБА_2 представник

від відповідача: ОСОБА_3 керівник, ОСОБА_4 представник.

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін та прокурору розяснено.

Розглядається справа за позовом Головного управління Національної гвардії України до Приватного акціонерного товариства Будівельне управління 62, з участю Військової прокуратури Західного регіону України про зобовязання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2017.

Ухвалою суду від 06.03.2017 у справі № 914/88/17 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Ухвалою суду від 09.03.2017 справу № 914/88/17 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Манюк П.Т., суддів Горецької З.В. та Фартушка Т.Б.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду. В судових засіданнях оголошувалася перерва.

Ухвалою суду від 19.04.2017 продовжено строк вирішення спору, визначений ч.1 ст. 69 ГПК України, на 15 днів.

Прокурор та представник позивача в судових засідання позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судових засіданнях щодо позовних вимог заперечували з підстав наведених у відзиві, усних та письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Головне управління Національної гвардії України (надалі позивач) звернулося в господарський суд з позовом до приватного акціонерного товариства Будівельне управління 62 (надалі відповідач) в якому просить суд зобовязати відповідача надати на погодження та підписання позивачу обґрунтовані пропозиції щодо передачі на користь позивача квартир загальною житловою площею 558,14 кв. м. відповідно до контракту № 84 від 19 січня 2004 року, з урахуванням додаткової угоди від 3 вересня 2011 року №3/20/1- 84/11Д2 (надалі контракт) у вигляді переліку житлових квартир у збудованих будинках або таких, що будуються, із зазначенням їх технічних характеристик, адреси розташування, термінів передачі, що підписаний та скріплений печаткою приватного акціонерного товариства «Будівельне управління-62».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 19.01.2004 між ГУВВ МВС України (замовник) та ЗАТ БУ-62 (підрядник) було укладено контракт № 84 щодо будівництва багатоповерхових багатосекційних житлових будинків на 181 квартиру з об'єктами громадського призначення по вул. Рубчака у м. Львові на території військової частини 4114 (у редакції додаткової угоди від 03.12.2006 № 1/346). Відповідно до п. 1.2.1. контракту, замовник зобовязаний забезпечити проведення заходів по підєднанню новопрокладених електро-, водо-, тепломереж, каналізації, інших мереж і комунікацій до діючих мереж міста, прийняти від підрядника по акту здачі в експлуатацію завершений будівництвом обєкт, а згідно з п.п. 1.2.2 та 4.3.1 вказаного контракту відповідач зобов'язався збудувати, ввести в експлуатацію та передати позивачу 25% введених в експлуатацію квартир (житлової площі) від загальної кількості квартир (житлової площі) у завершеному об'єкті будівництва на території військової частини 4114 в якості відшкодування витрат замовника на забудову території. Джерелами фінансування цього контракту визначені: кошти замовника, кошти партнерів-дольовиків, які можуть бути залучені в процесі виконання цього контракту, інші кошти (п. 1.3. контракту).

Згідно з п. 4.10. контракту, при неспроможності замовника оплатити виконані роботи за підзвітний квартал, а також провести розрахунки за цим контрактом зверх встановленого терміну більш ніж 30 календарних днів, підрядник стає власником певної кількості виконаних на обєкті будівельно-монтажних робіт, що при кінцевих розрахунках між сторонами відповідатиме певній кількості квартир будинку, що будується за цим контрактом (на умовах п. 4.3.).

Оскільки земельна ділянка, на якій планувалося будівництво житлових будинків по вул. Рубчака у м. Львові перебувала в державній власності, знаходилася в користуванні внутрішніх військ МВС України в особі військової частини 4114, укладений контракт має певні ознаки договору про спільну діяльність, а відповідно до ст. 1139 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові звязки.

Позивач свої зобов'язання, передбачені контрактом виконав, однак, відповідачем передано позивачу лише житлову площу у розмірі 1 038, 4 кв. м. (акти приймання-передачі житла від 07.07.2011, від 22.01.2014 та від 14.08.2015). Як стверджує позивач, відповідач у порушення вимог пункту 4.3.1 контракту не передав на користь замовника (позивача) 558,15 кв. м. житлової площі.

Позивач зазначає, що внаслідок неодноразового судового розгляду господарської справи 914/487/15, предметом якого була позовна вимога про зобовязання ПрАТ Будівельне управління 62 передати Головному управлінню Національної гвардії України 426,75 кв. м. квартир (житлової площі) у багатоповерхових багатосекційних житлових будинках на 181 квартиру по вул. Рубчака в м. Львові на території військової частини 4114, у задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що у підрядника - ПрАТ «БУ-62» немає вільної житлової площі у житлових будинках по вул. Рубчака у м. Львові. Разом з тим, судовою колегією встановлено правомірність позовних вимог прокурора в інтересах замовника щодо виконання підрядником пункту 4.3.1 контракту та передачі 25 відсотків житла збудованого за контрактом.

Позивач звертався з претензіями до відповідача з вимогою надати пропозиції щодо повного виконання своїх зобовязань шляхом передачі 558, 14 кв. м. житлової площі за іншими адресами, однак відповідач вимоги претензії не виконав, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідач щодо позову заперечує з тих підстав, що згідно з умовами контракту в якості відшкодування витрат замовника (позивача) на забудову території в/ч 4114 підрядником (відповідачем) зараховується на користь замовника 25% квартир (житлової площі) від загальної кількості квартир (житлової площі) введених (ої) в експлуатацію. Однак, позивачем не надано жодних доказів, як в підтвердження обставин фінансування будівництва, так й витрат відповідача на забудову території в/ч 4114, що в свою чергу вказує на не настання правових наслідків щодо зарахування підрядником за замовником 25% квартир (житлової площі), а відтак не набуття останнім майнових прав на вказану площу.

Через невиконання позивачем своїх зобовязань за контрактом, відповідач змушений був взяти на себе функції замовника, та поніс значні витрати на виконання вказаних функцій, повязаних із зміною цільового призначення земельної ділянки, розробленням та погодженням проектно-кошторисної документації, виконанням технічних умов, виданих відповідними службами м. Львова по зовнішньому інженерному забезпеченню, сплаті пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в місті Львові.

Умови контракту не передбачають безоплатного зарахування і відповідно передачі квартир (житлової площі) замовнику (позивачу) при недостатньому фінансуванні ним будівництва обєкта на відміну від умов п. 2 додаткової угоди від 10.10.2000 до договору підряду від 30.08.2000 № 44, укладеного між цими ж сторонами і на цій же земельній ділянці, яким встановлено, що підрядник-дольовик передає замовнику певну кількість житлової площі безоплатно.

Незважаючи на те, що фінансування будівництва замовником не здійснювалося зовсім з його вини, на виконання умов контракту, виходячи із фінансової неспроможності замовника оплатити виконані підрядником роботи, відповідачем передано позивачу безоплатно 31 квартиру, що прийнята позивачем без жодних зауважень чи претензій.

Крім того, відповідач вважає, що позов про спонукання до виконання певних дій без присудження до виконання обовязку в натурі з врахуванням виконання сторонами зобовязань за договором згідно зі ст. 20 ГПК України, не підлягає розгляду судом. Також в судових засіданнях представники відповідача зазначили, що станом на момент розгляду справи, будівництво нових обєктів відповідач не проводить, інші квартири у власності підприємства відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із наведених нижче мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України (центрального органу виконавчої влади) та призначена для виконання завдань із захисту та охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

Як встановлено судом, 19.01.2004 між Головним управлінням Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, правонаступником якого з 31.07.2014 є Головне управління Національної гвардії України та закритим акціонерним товариством Будівельне управління 62, правонаступником якого є приватне акціонерне товариство Будівельне управління 62 було укладено контракт № 84 на забудову території спортивного майданчика військової частини 4114 в кварталі вулиць Тролейбусна-Наукова-Рубчака в м. Львові.

Також між сторонами було укладено додаткові угоди від 03.12.2009 № 1/346, від 03.09.2011 № 3/20/1-84/11/Д2, які є невідємними частинами контракту.

Відповідно до п. 1.1 контракту (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 03.12.2009 № 1/346) предметом контракту є будівництво багатоповерхових багатосекційних житлових будинків з об'єктами громадського призначення на вул. Рубчака в м. Львові на території в/ч 4114 на 181 квартиру.

Пунктом 1.2.1. контракту, визначено, що замовник зобов'язаний забезпечити проведення заходів по підєднанню новопрокладених електро-, водо-, тепломереж, каналізації, інших мереж і комунікацій до діючих мереж міста та прийняти від підрядника по акту здачі в експлуатацію завершений будівництвом обєкт.

Пунктом 1.2.2 контракту встановлено, що підрядник в межах договірної ціни, яка підлягає коригуванню у разі зміни ціноутворюючих факторів, зобовязаний виконати власними і залученими засобами всі передбачені цим контрактом і додатками до нього роботи, здати в обумовлені строки завершений будівництвом обєкт замовнику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Положеннями п. 1.3 контракту, джерелами фінансування цього контракту визначені кошти замовника, кошти партнерів - дольовиків, які можуть бути залучені в процесі виконання цього контракту, інші кошти.

Розділом 2 контракту визначено, що договірна ціна доручених підряднику за цим контрактом робіт розраховується і погоджується сторонами до 01 квітня 2004 року згідно затвердженої до виконання проектно-кошторисної документації на підставі кошторисної вартості об'єкту і діючих Державних будівельних норм, встановлена орієнтовно у розмірі 13 800 000,00 грн. Договірна ціна може коригуватися за наступних обставин: зміна обсягів і складу робіт, зупинка робіт за рішеннями або з вини замовника, прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт, суттєва відмінність фактичних умов виробництва від проектних, передбачити які при узгодженні ціни підрядник не міг. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом узгодження нової договірної ціни або додатків до договірної ціни.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 контракту, замовник забезпечує безперервне фінансування будівництва об'єкту і своєчасну оплату виконаних підрядником робіт у відповідності з умовами цього контракту. Фінансування будівництва проводиться замовником грошовими коштами та іншими засобами по узгодженню сторін.

Разом з тим, як зазначається у п. 4.3 контракту, при недостатньому фінансуванні з боку замовника підрядник має право вкласти власні кошти або залучити дольовиків для фінансування будівництва. При цьому, в якості відшкодування витрат замовника на забудову території в/ч 4114 підрядником зараховується на користь замовника 25 відсотків квартир (житлової площі) від загальної кількості квартир (житлової площі) введених (ої) в експлуатацію (п. 4.3.1. контракту).

Відповідно до п. 4.4. контракту, після закінчення будівництва дольовики отримують частину квартир пропорційно фінансовому вкладу в загальну вартість будівництва зменшеному на суму інвестицій на користь замовника.

Пунктом 4.5. контракту передбачено, що Замовник не пізніше 30 банківських днів до передачі підряднику будівельного майданчика для виконання робіт перераховує на банківський рахунок останнього в розмірі 30% вартості робіт за цим контрактом.

Кінцеві розрахунки з підрядником за виконані роботи здійснюється замовником не пізніше 30 банківських днів після підписання акту про здачу обєкта в експлуатацію шляхом перерахунку належної до сплати грошової суми на банківський рахунок підрядника (п. 4.6. контракту).

Відповідно до п. 4.10 контракту, при неспроможності замовника оплатити виконані підрядником роботи за підзвітний квартал, а також провести розрахунки за цим контрактом зверх встановленого терміну більш ніж на 30 календарних днів, підрядник стає власником певної кількості виконаних на обєкті будівельно-монтажних робіт, що, при кінцевих розрахунках між сторонами, відповідатиме певній кількості квартир будинку, що будується за цим контрактом (на умовах п. 4.3. контракту).

Вартість квартир, які переходять у власність підрядника при неплатоспроможності замовника, визначається згідно кошторисної документації і з врахуванням коефіцієнтів інфляційного подорожчання робіт і повинна дорівнювати сумі заборгованості замовника перед підрядником на момент передачі цих квартир останньому (п. 4.11 контракту).

Про своє рішення стати власником певної кількості виконаних на обєкті БМР, підрядник письмово повідомляє замовника (п. 4.12. контракту). Факт передачі квартир у власність підрядника підтверджується актом приймання-передачі, підписаним повноваженими представниками сторін, який, одночасно, буде і підставою для зарахування вартості переданих квартир в погашення заборгованості замовника перед підрядником (п. 4.13 контракту).

03.09.2011 між сторонами укладено додаткову угоду № 3/20/1-84/11/Д2 до контракту, в п. 1 якої сторони погодили доповнити розділ 4 Розрахунки і платежі контракту пунктом 4.14. наступного змісту: п. 4.14. за взаємною згодою сторін, передача замовнику загальної житлової площі відповідно до пункту 4.3.1. контракту може бути здійснена підрядником за іншими адресами шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу за замовником. Адреса, перелік квартир, їх характеристика буде погоджуватись додатково. Додаткова угода № 3/20/1-84/11/Д2 (п. 2.) набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін і є невідємною частиною контракту.

Ухвалою Львівської міської ради від 25.10.2007 № 1178 «Про затвердження в/ч 4114 ВВ МВС України проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вул. Тролейбусній - вул. Рубчака -вул. Науковій у м. Львові» було затверджено військовій частині 4114 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України проект відведення зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва житлових будинків та соціальної інфраструктури. 03.04.2008 військовій частині 4114 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України було видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою площею 0,81 га з цільовим призначенням - будівництво житлових будинків та соціальної інфраструктури.

На виконання умов договору відповідачем протягом 2008-2015 років збудовано 9 секцій будинку на вул. Рубчака на території в/ч 4114.

Судом встановлено, що замовником (позивачем) фінансування будівництва, згідно у умовами контракту, не здійснювалося.

В той же час, сторонами у справі не заперечується, що за результатами завершення будівництва будинку, позивачу було передано 31 квартиру (акти приймання-передачі житла від 07.07.2011, від 22.01.2014 та від 14.08.2015 підписані сторонами без жодних зауважень), 2 квартири було передано Львівській міській раді, решту квартир відповідач реалізував фізичним та юридичним особам, які були дольовиками та які є їх власниками.

Як встановлено судом, в провадженні господарських судів перебувала справа № 914/487/15 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України до ПрАТ Будівельне управління 62 про зобовязання виконати умови договору та за зустрічним позовом ПрАТ Будівельне управління - 62 до Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України про визнанням недійсним контракту від 19.01.2004 № 84 на забудову території спортивного майданчика в/ч 4114 в кварталі вулиць Тролейбусна-Наукова-Рубчака. В процесі розгляду справи № 914/487/16 судами встановлено, що контракт від 19.01.2004 № 84 на забудову території спортивного майданчика в/ч 4114 в кварталі вулиць Тролейбусна-Наукова-Рубчака в м. Львові (з урахуванням внесених додатковою угодою від 03.12.2009 № 1/346 до цього контракту), за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини за яким регулюються нормами, передбаченими параграфом 3 Глави 61 ЦК України.

Як стверджує позивач, суди в процесі розгляду справи № 914/487/16 прийшли до висновку про правомірність вимог позивача щодо виконання п. 4.3.1. контракту в частині передачі йому житлової площі, однак в звязку з відсутністю квартир у багатоповерхових багатосекційних житлових будинках на 181 квартиру по вул. Рубчака в м. Львові на території військової частини 4114, та сторонам слід, керуючись додатковою угодою від 03.12.2009 № 1/346 до контракту, розглянути інші способи виконання такого договору, оскільки судами встановлено, що за відповідачем не значиться на праві власності житлова площа (квартири) по вул. Рубчака в м. Львові на території військової частини 4114, та у відповідача відсутні квартири (житлова площа) у багатоповерхових багатосекційних житлових будинках по вул. Рубчака в м. Львові на території військової частини 4114, які він би міг передати позивачу на виконання контракту контракту від 19.01.2004 № 84.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду при розгляді справи № 914/487/15 встановлено правомірність позовних вимог прокурора в інтересах замовника щодо виконання підрядником пункту 4.3.1 контракту та передачі 25 відсотків житла збудованого за контрактом.

З цього приводу суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарстького процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами та доповненнями, зазначено, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, преюдиційне значення для справи можуть мати обставини, встановлені в судових рішеннях у справі № 914/487/15 щодо виконання сторонами своїх зобовязань за контрактом, однак не висновки суду щодо правової оцінки вказаних обставин, що позивачем при поданні позову не враховано.

Крім того, аналізуючи зміст п. 1 додаткової угоди від 03.09.2011 № 3/29/1-84/11/Д2 до контракту, колегія апеляційного господарського суду у постанові від 02.06.2016 у справі № 914/487/15 зазначила, що застосування цього пункту контракту у новій редакції можливе за наявності певних обставин, а саме: взаємної згоди сторін на це контракту; наявності витрат замовника на забудову території в/ч 4114 як відшкодування його витрат (пункт 4.3.1 контракту). Крім того, передача загальної житлової площі згідно пункту 4.14 додаткової угоди від 03.09.2011 № 3/29/1-84/11/Д2 до контракту має відкладальний характер, оскільки зміст цього пункту передбачає наявність додаткового погодження сторонами контракту адреси, переліку квартир, їх характеристик, і така передача визначена у певний спосіб, а саме: шляхом підписання сторонами актів приймання - передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу за замовником.

Доводи представника позивача про наявність в контракті певних ознак договору про спільну діяльність, та те що вклад позивача у спільну діяльність полягав у передачі земельної ділянки для будівництва жодними доказами не підтверджені, а долучені до матеріалів справи докази свідчать що земельна ділянка на якій збудований будинок і надалі перебуває у постійному користування в/ч 4114 (змінено лише цільове призначення частини земельної ділянки).

Стаття 20 ГК України, стаття 16 ЦК України передбачають способи захисту прав, зокрема такі як, визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; інші способи, передбачені законом.

Обраний позивачем спосіб захисту права є визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернувся позивач, так і від характеру його порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в зясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Так, примусове виконання обовязку в натурі, як спосіб захисту права, на який посилається позивач у позовній заяві, застосовується в зобовязальних правовідносинах у випадках, коли особа зобовязана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обовязку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обовязку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обовязком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

У пунктах 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення від 23.03.2012 № 6 (із змінами та доповненнями) зазначено, що на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 45, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Суд у процесі розгляду справи зясовує питання щодо того, про захист яких саме прав йдеться, підставність позовних вимог про порушення, невизнання чи оспорювання права, належність доказів, які підтверджують чи спростовують обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору,

Колегія суддів зауважує, що рішення господарського суду повинне бути спрямоване на реальне настання правових наслідків захист чи відновлення порушеного чи оспорюваного права і законного інтересу, а також на вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Так, зокрема, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобовязань за ст. 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Відповідачем до матеріалів справи долучено довідку від 19.05.2017 № 97 про те, що ним роботи про будівництву інших обєктів не здійснюються, інших договорів не укладено, у власності відповідача відсутні квартири для реалізації, тому позовні вимоги про зобовязання відповідача надати на погодження та підписання позивачу обґрунтовані пропозиції щодо передачі на користь позивача квартир загальною житловою площею 558,14 кв. м. відповідно до контракту від 19 січня 2004 року № 84, з урахуванням додаткової угоди від 3 вересня 2011 року № 3/20/1- 84/11Д2 у вигляді переліку житлових квартир у збудованих будинках або таких, що будуються, із зазначенням їх технічних характеристик, адреси розташування, термінів передачі, що підписаний та скріплений печаткою приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62" не можуть бути ефективним способом захисту оспорюваного права.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обовязки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Стаття 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Виходячи із того, що:

- умовами контракту не передбачено обовязку відповідача безоплатно передати позивачу 25 відсотків житла збудованого за контрактом;

- відсутнє додаткове погодження сторонами контракту адреси, переліку квартир, їх характеристик шляхом підписання сторонами актів приймання - передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу за замовником;

- позивачем та прокурором не представлено доказів наявності витрат позивача на виконання зобовязань за контрактом;

- докази наявності у відповідача у власності квартир чи проведення відповідачем будівництва інших обєктів у матеріалах справи відсутні та сторонами не надані;

- позивачем звернувся із позовом, що не здатний забезпечити ефективного захисту права,

колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 26.05.2017.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Судді Горецька З.В.

ОСОБА_5