Рішення № 66830195, 22.05.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 911/776/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО", Київська обл., с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 397 855,83 гривень

за участю представників:

від позивача: Селянко А.О. (довіреність б/н від 29.02.2016)

від відповідача: Лабатюк (довіреність б/н від 20.04.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД" (далі - ТОВ "ГРІНВУД"/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі - ТОВ "ФРАМ КО"/відповідач) про стягнення 397 855,83 гривень заборгованості, що виникла внаслідок несплати відповідачем вартості поставленого за договором поставки продукції №02/1-02-15 від 02.02.2015 товару.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2017 за вищевказаним позовом порушено провадження у справі №911/776/17 та призначено справу до розгляду на 04.04.2017.

04.04.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах розміру заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 04.04.2017 судом оголошено перерву до 11.04.2017.

11.04.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №911/776/17 задоволено, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО", що обліковуються на його рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у розмірі 397 855 (триста дев'яносто сім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 83 коп.

У судових засіданнях 11.04.2017 та 15.05.2017 судом оголошувалась перерва до 15.05.2017 та 22.05.2017 відповідно.

Водночас, 15.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про скасування заходів до забезпечення позову, що були вжиті ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2017 у справі №911/776/17.

Згідно зі статтею 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що потреба у забезпеченні позову у даній справі не відпала, як і не змінились обставини, що зумовили їх вжиття, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача, а тому відсутність підстав для його задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015 між ТОВ "ГРІНВУД" (далі-постачальник) та ТОВ "ФРАМ КО" (далі - покупець) було укладено договір поставки продукції №02/1-02-15 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник протягом строку дії даного договору передає у власність покупцю товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених цим договором, оплачує товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі.

Відповідно до пп. 1.2., 9.1. та 9.2. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Накладні мають статус специфікацій, визначений п. 2 ст. 266 Господарського кодексу України та вважаються невід'ємними частинами даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами зі строком чинності в один рік. У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати договір не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту спливу терміну чинності договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік

Враховуючи відсутність з боку сторін заяв та пропозицій про розірвання вищезазначеного договору у передбачені ним строки, відповідний правочин був пролонгований на 2017 рік.

Так, як слідує з викладених позивачем обставин, на виконання умов договору у листопаді 2015 року, січні, лютому, квітні та червні 2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 397 855,83 грн, що підтверджується скріпленими підписами та відбитками печаток сторін видатковими накладними: №00002677 від 09.11.2015, №00002799 від 11.11.2015, №00002924 від 26.11.2015, №00000012 від 11.01.2016, №00000014 від 11.01.2016, №00000355 від 12.02.2016, №00000356 від 12.02.2016, №00000357 від 12.02.2016, №00000507 від 24.02.2016, №00000508 від 24.02.2016, №00000509 від 24.02.2016, №00000859 від 04.04.2016 та №00001781 від 22.06.2016. Копії зазначених накладних наявні в матеріалах справи.

В підтвердження наявності повноважень представників відповідача на отримання товару за вищевказаними накладними суду надано копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

До того ж, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору, у тому числі відсутність заперечень щодо отримання товару за спірними накладними.

Втім, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, кошти за переданий товар не сплатив, внаслідок чого у нього виникала заборгованість перед позивачем у розмірі 397 855,83 грн.

В підтвердження відповідних обставин виникнення заборгованості позивачем надано власну довідку №10-04 від 10.04.2017 та довідку з банківської установи про надходження коштів №Д1-В43/6111/1526 від 06.04.2017.

Таким чином, посилаючись на те, що відповідач розрахунки за переданий товар згідно спірних видаткових накладних за договором не провів, позивач просить суд стягнути з ТОВ "ФРАМ КО" про стягнення 397 855,83 гривень заборгованості.

В обґрунтування викладених заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що зобов'язання по оплаті отриманого за спірними видатковими накладними ще не настало, оскільки умовами договору сторони передбачили обов'язок покупця сплачувати вартість отриманого товару поступово, по мірі реалізації товару, у той час як відповідно отриманий товар на 397 855,83 гривень ТОВ "ФРАМ КО" не реалізовано, в підтвердження чого відповідачем надано власну довідку від 15.05.2017.

Дослідивши повно і всебічно матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень п. 2.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, шляхом щомісячного перерахування постачальнику грошових коштів по мірі реалізації товару з моменту початку перебігу строку. Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару покупець надає наприкінці кожного місяця.

Втім, відповідачем не надано доказів звітування щодо реалізації отриманого за договором товару, у той час як зі змісту договору слідує, що строків реалізації товару за відповідним правочином сторони не передбачили.

За таких обставин, оскільки строк оплати товару та механізм його визначення умовами договору належним чином не визначено, суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором є таким, що настав, з моменту підписання спірних видаткових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем спірних видаткових накладних згідно договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару.

Посилання ж відповідача на те, що строк оплати отриманого товару не настав з підстав того, що такий товар не реалізовано, визнаються судом не спроможними, оскільки сам по особі обов'язок розрахуватися за отриманий товар в силу законодавчих приписів та умов договору виникає у покупця з моменту отримання товару, у той час як невиконання відповідачем взятих на себе договірних обов'язків щодо звітування про реалізацію отриманого товару свідчить про недобросовісне перешкоджання покупцем настанню обставин, з якими пов'язаний строк оплати товару, відтак в силу приписів ч.ч. 1, 3 ст. 212 ЦК України відповідні обставини вважаються такими, що настали.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як слідує зі встановлених судом у даній справі обставин, відповідач вартість товару, отриманого за спірними видатковими накладними, не оплатив, наявність відповідних обставин не заперечив та не спростував.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість переданого позивачем товару не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 397 855,83 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 212, 525, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, ідентифікаційний код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім 414, ідентифікаційний код 31023578) 397 855 (триста дев'яносто сім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 83 коп. заборгованості та 5 967 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 84 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.05.2017.

Суддя В.А. Ярема