Рішення № 66830141, 25.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017Справа №910/6979/17

За позовом Приватного підприємства «Швейне підприємство «Авітекс»

до Міністерства оборони України

про стягнення 6.795.112,61 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Рабчун Р.О., довіреність № б/н від 22.05.2017

від відповідача Ніколова В.М., довіреність № 220/473/д від 26.12.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Швейне підприємство «Авітекс» про стягнення з Міністерства оборони України 6.795.112,61 грн., з яких: 6.099.600,00 грн. основного боргу, 695.512,61 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/16/31 від 11.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 порушено провадження у справі № 910/6979/17 та призначено справу до розгляду на 25.05.2017.

Позивачем 25.05.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення по справі.

Відповідач у поданому 25.05.2017 до відділу діловодства суду проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що сума заборгованості не зареєстрована у органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання. Зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється кримінальне провадження № 5201600000000000319 від 09.09.2016 за фактами зловживання службовим становищем посадових осіб Міністерства оборони України щодо закупівлі товарів неналежної якості. Питання оплати буде вирішено за результатами розслідування Національним антикорупційним бюро України.

Позивач в судовому засіданні 25.05.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 25.05.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував, проте підтвердив факт отримання від позивача товару.

В судовому засіданні 25.05.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.04.2016 між Приватним підприємством «Швейне об'єднання «Авітекс» (далі - позивач, постачальник) та Міністерством оборони України (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/16/31 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у 2016 році поставити одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (верхній одяг) (лот 2. Костюм літній польовий) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строк (терміні), вказані в цьому договорі.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2016 продовжено строк дії договору до 30.03.2017.

У відповідності до специфікації, викладеної в п. 1.2. договору, позивач зобов'язувався поставити товар у кількості 10.000 комплектів на суму 6.099.600,00 грн. в строк до 31.05.2016 (включно).

Пунктом 1.5. договору передбачено, що товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки відповідача.

Відповідно до п. 3.7. договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений представником відповідача.

Згідно з п. 6.3. договору датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем відповідача в акті приймального контролю якості товару та видаткової накладної позивача.

На виконання умов договору, згідно наданої відповідачем рознарядки та в строк, визначений у специфікації до договору (п. 1.2. договору), позивач здійснив поставку товару в повному обсязі, а саме у кількості 10.000 комплектів на загальну суму 6.099.600,00 грн. (з ПДВ).

Доказом виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару в строки, у кількості та належній якості, як зазначено в специфікації, є підписані між позивачем та відповідачем акти приймального контролю (якості) № 31/1 від 19.05.2016, № 31/2 від 30.05.2016 та видатковими накладними № РН-0000003 від 19.05.2016 на суму 3.049.800,00 грн. та № РН-0000004 від 30.05.2016 на суму 3.049.800,00 грн.

Жодних претензій щодо строків поставки, якості, асортименту поставленого товару, оформлення документів тощо, відповідач позивачу не пред'явив.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків між позивачем та відповідачем передбачені пунктом 5.1. та 5.2. договору, відповідно до якого, розрахунки за фактично поставлений товар проводиться протягом 30 банківських днів з дати надання позивачем відповідачу рахунку-фактури, до якого додаються: акти приймального контролю (якості), видаткова накладна, повідомлення-підтвердження.

Позивач листом № 05-26/1 від 26.05.2016 надав відповідачу рахунки-фактури разом з документами, передбаченими п. 5.2. договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 6.099.600,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6.099.600,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач не оплатив поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 695.512,61 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 695.512,61 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявність незавршеного Національним антикорупційним бюро України кримінального провадження № 5201600000000000319 від 09.09.2016 не є підставою для невиконання відповідачем договірного зобов'язання.

Крім цього, у відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Несплата поставленого товару за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (Даної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 15.05.2012).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Швейне підприємство «Авітекс» є обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Приватного підприємства «Швейне підприємство «Авітекс» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 18, офіс № 4-4А, код ЄДРПОУ 21867571) 6.099.600 (шість мільйонів дев'яносто дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 695.512 (шістсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 61 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 101.926 (сто одна тисяча дев'ятсот двадцять шість) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 30.05.2017.

СуддяВ.В. Сівакова