Рішення № 66830139, 23.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/5220/17

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»простягнення 58523 грн. 56 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» з вимогам до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 58523 грн. 56 коп., з яких 57681 грн. 26 коп. основного боргу, 265 грн. 49 коп. 3% річних та 576 грн. 81 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Хюндай, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9833408, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Крім того, у зв'язку з простроченням здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 265 грн. 49 коп. та інфляційні втрати у розмірі 576 грн. 81 коп. за період з 28.01.2017 по 24.03.2017 (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5220/17, розгляд справи призначено на 18.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.05.2017.

23.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 23.05.2017, за відсутності представника позивача. Крім того, у вказаному клопотанні позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання 23.05.2017 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 18.04.2017 та розпискою про відкладення розгляду справи від 18.04.2017, 23.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 23.05.2017, за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103041998800.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 23.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3016253421444021, виданої Управлінням патрульної поліції у м. Києві МВС України, та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 761/32799/16-п (провадження № 3/761/6375/2016), яка не оскаржувалась (відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень) та, відповідно, набрала законної сили, встановлено, що 01.09.2016 ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Богдан, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем Хюндай, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

28.10.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Дговір добровільного страхування на транспорті № 011150/4014/0000005 (вигодонабувач - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»), яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Хюндай, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.4 Договору № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014 строк його дії встановлено з 29.10.2014 по 28.10.2020.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до долученої позивачем до позовної заяви ремонтної калькуляції № 002101986 від 10.10.2016, складеної аварійним комісаром (відповідно до інформації, зазначеної позивачем у страховому акті № 00201986 від 11.10.2016) за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex, вартість ремонту автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1, становить 66465 грн. 13 коп.

Відповідно до Звіту про оцінку КТЗ № 03-30/09 від 30.09.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16665/14 від 08.07.2014) на підставі ремонтної калькуляції № 002101986 від 30.09.2016 (системи Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,4263) становить 57681 грн. 26 коп.

Відповідно до Страхового акту № 00201986 від 11.10.2016, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» на підставі ремонтної калькуляції № 002101986 від 10.10.2016 на суму 66465 грн. 13 коп., розмір страхового відшкодування за Договором № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014 становить 61165 грн. 13 коп. (за вирахуванням безумовної франшизи у 5300 грн. 00 коп.), на підставі якого, листа вигодонабувача (Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк») про виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором та зняття застави з автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1, та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 05.09.2016 (вх. № 201986 від 05.09.2016), позивачем 18.10.2016 було виплачено страхове відшкодування за Договором № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014 у розмірі 61165 грн. 13 коп. (без ПДВ) на рахунок ОСОБА_2, відкритому в ПАТ КБ «Приватбанк», що підтверджується платіжним дорученням № 036630 від 18.10.2016, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9833408 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученого позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 31.10.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408 (заява № 18321 про дорожньо-транспортну пригоду), яка була отримана відповідачем 01.11.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0100144371717.

Однак станом на дату розгляду справи у суді відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9833408, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Хюндай, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АЕ/9833408).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Однак, з огляду на те, що в наданому позивачем Звіті про оцінку КТЗ № 03-30/09 від 30.09.2016, складеному суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16665/14 від 08.07.2014) на підставі ремонтної калькуляції № 002101986 від 30.09.2016 (системи Audatex), встановлено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1 (Ез = 0,4263), суд зазначає, що врахування даного Звіту для визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1, є обов'язковим, так як відповідач несе відповідальність за шкоду, заподіяну його страхувальником у межах вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») та, відповідно, розмір страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408 обмежується даною вартістю.

Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у даному випадку є Звіт про оцінку КТЗ № 03-30/09 від 30.09.2016, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,4263) становить 57681 грн. 26 коп.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1304гс16, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому, відповідно до п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Як встановлено судом, виплата страхового відшкодування у розмірі 61165 грн. 13 коп. за Договором № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014 була здійснена на рахунок потерпілої особи (ОСОБА_2.), відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», що підтверджується платіжним дорученням № 036630 від 18.10.2016 на суму 61165 грн. 13 коп.

Разом з тим, оскільки у вказаному платіжному дорученні зазначено, що до вказаної суми страхового відшкодування не входить ПДВ, а у Звіті про оцінку КТЗ № 03-30/09 від 30.09.2016 не зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1, була визначена суб'єктом оціночної діяльності з урахуванням ПДВ, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зменшення суми страхового відшкодування на розмір ПДВ.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9833408 становить 0 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100000 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9833408 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 61165 грн. 13 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Хюндай, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (57681 грн. 26 коп.), беручи до уваги розмір франшизи за Полісом АЕ/9833408 у сумі 0 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» суми основного боргу у розмірі 57681 грн. 26 коп. (суми страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням здійснення відповідачем страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 265 грн. 49 коп. та інфляційні втрати у розмірі 576 грн. 81 коп. за період з 28.01.2017 по 24.03.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Як встановлено судом, 31.10.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408 (заява № 18321 про дорожньо-транспортну пригоду), яка була отримана відповідачем 01.11.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0100144371717.

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Як вбачається з переліку додатків, вказаних у заяві про виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408, позивачем також було направлено відповідачу копію наказу № 00201986 про виплату страхового відшкодування за Договором № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014, копію страхового акту № 00201986, копію заяви страхувальника за договором добровільного страхування від 05.09.2016, копію розрахунку страхового відшкодування позивача, копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ та посвідчення водія, копію пояснень щодо ДТП, копію розширеної довідки ДАІ, копію договору добровільного страхування, копію Звіту № 03-30/09, копію платіжного доручення та копію довіреності представника позивача.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів звернення відповідача до позивача про надання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408 (або про відмову у його прийнятті), враховуючи подані позивачем документи разом із заявою на виплату страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що 01.11.2016 відповідачем від позивача були отримані на розгляд всі необхідні документи для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування/відмови у виплаті страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408, з огляду на що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» повинно було у строк до 30.01.2017 (включно) прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408 (або про відмову у його прийнятті).

Втім, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу за Полісом АЕ/9833408.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Суд зазначає, що правові відносини, що склались між сторонами мають подвійну правову природу: такі відносини виникають у зв'язку із завданням шкоди внаслідок ДТП страхувальником відповідача (за полісом) страхувальнику позивача (за договором добровільного страхування майна) та одночасно мають договірний характер зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача), тобто будь-якої наперед невстановленої особи, якій буде завдано шкоди страхувальником відповідача.

Тобто, Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9833408, укладений між відповідачем (страховиком, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта») та страхувальником (ТОВ «Кийтранс - 2005») є договором на користь третьої особи, в даному випадку такою третьою особою (потерпілим) є ОСОБА_2 (страхувальник за Договором № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014).

Відповідно до ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталась за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У зв'язку з настанням страхового випадку, дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.09.2016, власником транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за Полісом АЕ/9833408, було завдано шкоду третій особі - ОСОБА_2 (страхувальника за Договором № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014), у зв'язку з чим у ОСОБА_2 виникло право вимоги до відповідача, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи, а у страховика за Полісом АЕ/9833408 (відповідача) виник обов'язок відповідно відшкодувати завдану шкоду.

Як встановлено судом, майнові інтереси ОСОБА_2, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Хюндай, державний номер НОМЕР_1, були застраховані за Договором № 011150/4014/0000005 від 28.10.2014, укладеним з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (позивачем), у зв'язку з чим позивачем було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 61165 грн. 13 коп.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування своєму страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, право вимоги до страхувальника за Полісом АЕ/9833408 за завдану внаслідок ДТП шкоду ОСОБА_2 перейшло до позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка».

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Богдан, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована відповідачем (Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта») за Полісом АЕ/9833408, право вимоги, набуте позивачем у зв'язку з виплатою потерпілій особі страхового відшкодування за договором добровільного страхування, може бути пред'явлене до особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи, тобто до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у зобов'язанні, яке виникло у відповідача за договором (Полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9833408 щодо відшкодування шкоди (замість страхувальника) на користь потерпілої особи (третьої особи) відбулась заміна кредитора - замість первісного кредитора ОСОБА_2 новим кредитором стало Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка».

Отже, обов'язок відповідача сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати є правовим наслідком неналежного виконання грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача саме з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Полісу АЕ/9833408).

Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, у звязку з чим дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України поширюються на правовідносини між сторонами у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.

Як встановлено судом, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» повинно було у строк до 30.01.2017 (включно) прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408 (або про відмову у його прийнятті).

Водночас, як встановлено судом, у строк до 30.01.2017 (включно) відповідачем не було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408, не було виплачено його та не було прийнято вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування за вказаним полісом, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408 та виплати його чи прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин, у зв'язку з простроченням виконанням відповідачем свого обов'язку щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АЕ/9833408, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх необґрунтованості, оскільки позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 28.01.2017, тоді як обґрунтованим початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 31.01.2017 (оскільки, як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити страхове відшкодування за Полісом АЕ/9833408 у строк до 30.01.2017 (включно)).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду нарахування (57681,26 грн. * 3% / 365 днів * 53 дні (з 31.01.2017 по 24.03.2017) = 251,27 грн.), та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 251 грн. 27 коп.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» 3% річних у розмірі 265 грн. 49 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 251 грн. 27 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості (в межах, заявлених позивачем), у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» інфляційних втрат у розмірі 576 грн. 81 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119; ідентифікаційний код: 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А; ідентифікаційний код: 20033533) суму основного боргу у розмірі 57681 (п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 30.05.2017

Суддя І.М. Отрош