Рішення № 66830077, 23.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/24348/16За позовом Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1249255,26 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Кучерявий І.А. (довіреність № 1 від 03.01.2017)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 1057 від 13.09.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 366 769,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки б/н від 04.12.2003 в частині своєчасної сплати орендної плати за земельну ділянку 1,1741 га., з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва у справі № 9/310 від 11.09.2012, яким внесено зміни до договору оренди земельної ділянки щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та річної орендної плати, внаслідок чого у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 1007666,52 грн. Також позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 322387,15 грн. та 3% річних у сумі 36175,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 порушено провадження у справі № 910/24348/16 та призначено до розгляду на 08.02.2017 (суддя ОСОБА_4. ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 розгляд справи №910/24384/16 відкладено на 14.03.2017.

14.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2013 по 29.12.2013.

У зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді ОСОБА_4., розпорядженням керівника апарату від 13.03.2017, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/24348/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/24348/16 передано на розгляд судді Турчин С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 суддею Турчин С.О. прийнято справу № 910/24348/16 до свого провадження та призначено її розгляд на 04.04.2017.

04.04.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що позивачем при нарахуванні заборгованості не було враховано, що у 2013 році відповідач звертався до Новопетрівської сільської рада з офертою про зміну орендної плати, яку радою було акцептовано та прийнято рішення про від 12.07.2013 №512-23-6 "Про затвердження нормативно-грошової оцінки передачу в оренду земельної ділянки", яким передбачалося зменшення ставки річної орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_2 до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (50471,28 грн. станом на 2013 рік). Також відповідач заперечив щодо нарахування інфляційних втрат посилаючись на те, що індексація орендної плати та інфляційні втрати є тотожними поняттями. Окрім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2013 по 29.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 розгляд справи №910/24348/16 відкладено на 25.04.2017.

20.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та на відзив відповідача, а також заява про зміну предмету позову.

У своїй заяві про зміну предмету позову, позивач просить суд стягнути з відповідача 1236396,86 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку площею 1,1741 га, за адресою:АДРЕСА_2

В судовому засіданні 25.04.2017 судом прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.04.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/24348/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 23.05.2016.

17.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та заява про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову.

23.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов контррозрахунок згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 207617,73 грн. Також відповідачем надано докази часткової оплати на суму 21030,00 грн.

В судовому засіданні 23.05.2017 суд, розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Так, у своїй заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 936413,08 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 292985,63 грн., 3% річних у розмірі 40886,55 грн.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Також в судовому засіданні 23.05.2017 представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій у зв'язку із частковою сплатою боргу позивач заявив до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 915383,08 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 292985,63 грн., 3% річних у розмірі 40886,55 грн. Крім того, у своїй заяві позивачем заявлено про повернення судового збору у розмірі 1760,78 грн.

Судом встановлено, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

Також позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову. Однак, суд залишив без розгляду вказану заяву, оскільки заява від 20.04.2017 про зміну предмету позову (зменшення позовних вимог) була прийнята судом до розгляду у судовому засіданні 25.04.2017.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд задовольнити вимоги викладені у заяві про зменшення розміру позовних вимог поданої у судовому засіданні 23.05.2017.

Представник відповідача підтримав викладені у відзиві обставини.

В судовому засіданні 23.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2003 між Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано за № 6825 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець надає в оренду, а орендар на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 25.11.2003 року №188 приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Новопетрівської сільської ради загальною площею 1, 1741 га, за адресою: АДРЕСА_2 надану під розміщення плодосховища та засолочного цеху.

Термін дії цього договору 49 (сорок дев'ять) років (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору, оренда земельних ділянок провадиться з оплатою 500 грн. (п'ятсот гривень) щорічно на рахунок орендодавця. Грошова оцінка земельної ділянки становить: 5480 грн. 95 коп. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 95 копійок).

Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін, не більше одного року (п. 2.2.).

Індексація платежу проводиться за офіційними річними показниками інфляції в лютому місяці (п. 2.3.).

Відповідно до п. 2.6. договору, орендодавець має право вимагати відповідного збільшення орендної плати, якщо в результаті зміни законодавства України, розмір земельного податку став більшим за орендну плату (п. 2.6. Договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 у справі №9/310, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, посвідчений 04 грудня 2003 року Голуб Л.А., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу, за реєстровим номером 6825, виклавши пункт 2.1. у наступній редакції:

"2.1. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,1741 га станом на 2011 рік становить 1682376, 00 (один мільйон шістсот вісімдесят дві тисячі триста сімдесят шість грн. 00 коп.) гривень".

"Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від грошової оцінки, що складає 201885, 12 гривень без ПДВ на рахунок Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області".

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки б/н від 04.12.2003 в частині своєчасної сплати орендної плати за земельну ділянку 1,1741 га., з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва у справі № 9/310 від 11.09.2012, яким внесено зміни до договору оренди земельної ділянки щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та річної орендної плати, внаслідок чого у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 915383,08 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог від 23.05.2017).

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 40886,55 грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 292985,63 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог від 23.05.2017).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 284.1. ст. 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Згідно із п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як вбачається із матеріалів справи, Новопетрівською сільською радою 25.12.2012 листом за №1168 повідомлено ДПІ у Вишгородському районі про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 03.12.2003, укладеного між позивачем та відповідачем.

У відповідності до умов договору, згідно із змінами внесеними рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 у справі №9/310, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012, встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від грошової оцінки, що складає 201885,12 гривень без ПДВ на рахунок Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,1741 га станом на 2011 рік становить 1682376, 00 грн.

У відповідності до п. 2.3. договору. індексація платежу проводиться за офіційними річними показниками інфляції в лютому місяці.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з укладення договору (04.12.2003) по теперішній час відповідач здійснює користування земельною ділянкою, розміщеною на землях, що знаходяться у віданні Новопетрівської сільської ради загальною площею 1, 1741 га, за адресою: АДРЕСА_2. Факт користування вказаною земельною ділянкою відповідачем не заперечується.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за період з листопада 2013 року по березень 2017 року становить 915383,08 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 288.7. статті 288 Податкового кодексу України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У відповідності до пунктів 285.1., 285.2. статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 287.4. статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди земельної ділянки від 04.12.2003 за період з листопада 2013 року по березень 2017 року у сумі 915383,08 грн. належним чином доведена.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 04.12.2003 у розмірі 915383,08 грн. підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 915383,08 грн.

Посилання відповідача у відзиві на позов, що нарахування орендної плати, має здійснюватись за ставкою визначеною рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 12.07.2013 №512-23-6 "Про затвердження нормативно-грошової оцінки передачу в оренду земельної ділянки" визнаються судом необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, в силу чинного законодавства підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Як встановлено судом вище, до договору оренди укладеного між позивачем та відповідачем у судовому порядку рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 у справі №9/310, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012, було внесено зміни щодо орендної плати.

Часиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, нарахування позивачем орендної плати за ставками визначеними договором оренди у редакції змін, внесеного рішенням суду у справі №9/310 є правомірним.

Також, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких угод про внесення змін на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 12.07.2013 №512-23-6 "Про затвердження нормативно-грошової оцінки передачу в оренду земельної ділянки" між сторонами не укладалось. Окрім того, рішенням Новопетрівської сільської ради №977.14 від 28.04.2015 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки" було встановлено ставку розміру річної орендної плати по договору на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визнано таким, що втратило чинність рішення Новопетрівської сільської ради від 12.07.2013 року №512-23-6.

За таких обставин заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2013 по 29.12.2013, то суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 29.12.2013 (дата реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Під час розгляду справи, у зв'язку із заявленою відповідачем заявою про застосування строків позовної давності, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог та заявлено до стягнення заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати, що виникла з листопада 2013 року (строк оплати 30.12.2013), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

За таких обставин, оскільки позивачем заявлено вимоги по стягнення боргу з орендної плати в межах строку позовної давності, подана відповідачем заява про застосування строків позовної давності відхиляється судом.

Позивачем, також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 40886,55 грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 292985,63 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних втрат є безпідставними, з урахуванням наступного. Так, чинним законодавством та договором оренди передбачено індексацію платежу, що як погоджено сторонами проводиться за офіційними річними показниками інфляції в лютому місяці. Нарахування ж інфляційних втрат здійснюється позивачем на підставі ст. 625 ЦК України у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. З огляду на зазначене, нарахування інфляційного збільшення боргу та індексація орендної плати не являються тотожними поняттями.

Розрахунки інфляційного збільшення у розмірі 292985,63 грн. та 3% річних у розмірі 40886,55 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи у розмірі 18738,83 грн., відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Також згідно із приписами ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, суд повертає позивачу сплачений судовий збір в розмірі 1762,72 грн., про що винесено відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (02156, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (07354, Київська обл., Вишгородськийр-н, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, будинок 171, ідентифікаційний код 04359620) основний борг у розмірі 915383,08 грн., інфляційне збільшення у розмірі 292985,63 грн., 3% річних у розмірі 40886,55 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 18738,83 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2017.

Суддя С.О. Турчин