Ухвала суду № 66830072, 25.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25.05.2017Справа № 910/16151/15

За скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту

державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 910/16151/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення

тимчасової адміністрації у публічного акціонерного товариства

"Банк "Київська Русь"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

про стягнення 75 396 931,00 грн.

Суддя Привалов А.І.

Представники сторін:

від скаржника: Баженов А.В., довіреність № 94 від 24.05.2017р.;

Зінчук Я.В., довіреність № 95 від 24.04.2017р.;

від боржника: Нестеренко А.М., довіреність б/н від 01.02.2017р.;

від органу ДВС: Бурлака Р.В., довіреність № 773/20.3-03 від 29.12.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015р. у справі № 910/16151/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2016р., позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" заборгованість за кредитом у сумі 69 553 988,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами - 4 540 399 грн. 23 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223 993 грн. 04 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465 грн. 76 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996 грн. 52 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10578 грн. 08 коп., втрати від інфляції - 14000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" в доход Державного бюджета України 73080,00 грн. судового збору.

17.11.2016р. на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

18.04.2017р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 30.03.2017р. №53668590.

- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 30.03.2017р. №53668590, яке винесене головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютой Іваном Миколайовичем.

- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюту Івана Миколайовича відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. №910/16151/15 про стягнення з ТОВ «Фудмережа» заборгованості за кредитом у сумі 69 553 988,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами - 4 540 399 грн. 23 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223 993 грн. 04 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465 грн. 76 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996 грн. 52 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10 578 грн. 08 коп., втрати від інфляції 14 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017р. скарга публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.05.2017р.

23.05.2017р. через відділ діловодства суду від представника боржника надійшов відзив на скаргу.

У судовому засіданні 25.05.2017р. представник скаржника підтримав подану скаргу та просив суд задовольнити викладені в ній вимоги в повному обсязі.

Представник ВДВС проти задоволення скарги заперечував та подав копії матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

Представник боржника щодо задоволення скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши скаргу та наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015р. у справі № 910/16151/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2016р., позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" заборгованість за кредитом у сумі 69 553 988,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами - 4 540 399 грн. 23 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223 993 грн. 04 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465 грн. 76 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996 грн. 52 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10578 грн. 08 коп., втрати від інфляції - 14000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" в доход Державного бюджета України 73080,00 грн. судового збору.

17.11.2016р. на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником, або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 19 названого Закону, сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (далі - постанова № 14) визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до п. 2 постанови № 14 стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Скарга мотивована тим, що 24.03.2017р. публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. №910/16151/15.

Проте, повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.03.2017р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. було повернуто без виконання виконавчий документ стягувачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі зазначено не повне ім'я по батькові посадової особи, яка його видала.

На думку скаржника, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання підлягає скасуванню, а дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо його винесення є неправомірними та незаконними.

У письмових запереченнях боржник зазначив, що виконавчий документ було правомірно повернуто стягувачу виконавчою службою без прийняття до виконання, оскільки він суперечить вимогам п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а вимога про зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. №910/16151/15 є незаконною.

Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Судом встановлено, що 24.03.2017р. публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" як стягувач звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою № 1002/16 від 14.03.2017р. про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. у справі № 910/16151/15, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015р. у даній справі

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

30.03.2017р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що наказ Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. №910/16151/15 містить лише ініціали посадової особи, яка його видала, в той час як Закон вимагає повного зазначення ім'я та по батькові вказаної особи.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Враховуючи викладене, посилання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на те, що у виконавчому документі в обов'язковому порядку має бути вказано ім'я та по батькові судді, а не ініціали, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, судом встановлено, що наказ Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, оскільки останній, зокрема, містить підпис уповноваженої посадової особи із зазначенням її прізвища та ініціалів та скріплений гербовою печаткою.

З огляду на вищевикладене, оскільки іншої причини, ніж те, що у виконавчому документі не зазначено ім'я та по батькові судді Господарського суду міста Києва, виконавчою службою не зазначено, суд вважає повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.03.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання незаконним, що є підставою для його скасування судом.

Також, зважаючи на те, що відсутні будь-які підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на Закон України "Про виконавче провадження", дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. № 910/16151/15 є такими, що вчинені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно положень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Враховуючи викладене, суд відхиляє твердження боржника про незаконність вимоги щодо зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. №910/16151/15, оскільки остання спрямована на поновлення порушених прав стягувача, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.

Також, судом відхиляються твердження боржника щодо відсутності повноважень у уповноваженої особи на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" ОСОБА_6 на вчинення дій від імені та в інтересах публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016р. у справі 826/22323/15, якою обґрунтовує свою позицію боржник, визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 19.03.2015р. № 190 «Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних"; визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 16.07.2015р. №460 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", зобов'язано НБУ надати можливість ПАТ "Банк "Київська Русь" протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації.

Однак, підписанту скарги у даній справі - ОСОБА_6 повноваження на вчинення від імені та в інтересах публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" дій надано рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1706 від 01.09.2016р., яке в судовому порядку не скасоване та є чинним на момент розгляду даної справи по суті, а доказів відкликання повноважень ОСОБА_6 як уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» матеріали справи не містять.

Згідно з ч.3 ст. 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити.

2. Визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 30.03.2017р.

3. Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 30.03.2017р., винесене головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютой Іваном Миколайовичем.

4. Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюту Івана Миколайовича відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. №910/16151/15 про стягнення з ТОВ «Фудмережа» заборгованості за кредитом у сумі 69 553 988,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами - 4 540 399 грн. 23 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223 993 грн. 04 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14 465 грн. 76 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення процентів - 111 996 грн. 52 коп., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10 578 грн. 08 коп., втрати від інфляції 14 000,00 грн.

СуддяА.І. Привалов