Рішення № 66830051, 24.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа №910/2633/17

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

До Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Агромаш"

Про стягнення 115 555,80 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Довгалюк А.В. (дов. № 575 від 05.05.2017)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 24.05.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

17.02.2017 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №157/12 від 10.02.2017 Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Агромаш" (надалі - відповідач) про стягнення 115 555,80 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо сплати за договором № 6462/1-1-10 від 19.03.1999 за надані послуги водопостачання та водовідведення в період з 01.02.2014 по 30.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/2633/17, розгляд справи призначено на 13.03.2017.

13.02.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 05.04.2017.

В судове засідання, призначене на 05.04.2017, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 05.04.2017, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляд у справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 розгляд справи було відкладено на 19.04.2017.

В судове засідання призначене 19.04.2017 представник позивача з'явився.

В судове засідання призначене 19.04.2017 представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку розгляду справи.

Суд залишив без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строків розгляду справи.

В судовому засіданні призначеному 19.04.2017 представник позивача надав пояснення по суті справи.

19.04.2017 ухвалою суду продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд на 03.05.2017.

03.05.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 розгляд справи призначено на 24.05.2017.

18.05.2017 через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про зміну назви позивача у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у зв'язку зі зміною організаційно правової форми замінено позивача з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Відповідач представників в судове засідання 24.05.2017 не направив, вимоги ухвал суду не виконав, причин не явки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 4190663 8, згідно якого 12.05.2017 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду міста Києва з ухвалою про призначення розгляду справи від 10.05.2017.

В судовому засіданні 24.05.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвала суду, позовна заява надсилались Відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). Відповідно з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" копії правоустановлюючих документів додаються) (далі - Позивач, ПрАТ "АК "Київводоканал", Постачальник або Водоканал) та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод "Агормаш" (далі - Відповідач, або Абонент) 19.03.1999 було укладено договір № 6462/1-1-10 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від нього каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені Договоромта Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила), які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування).

Договір укладено на строк 10 (десять) років з 19.03.1999 по 19.03.2009 та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент, в свою чергу, зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до Договору (п.2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Позивача спільно з представником Відповідача.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у триденний термін з дня пред'явлення Постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7 Договору).

Відомостей стосовно направлення Відповідачем Позивачеві повноважних представників до Позивача для проведення звіряння матеріали справи не містять. Отже, відповідно до положень п. 3.7 Договору, кількість та вартість наданих Позивачем в період з 01.02.2014 по 30.11.2016 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються безумовно погодженими Відповідачем.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.6 Договору Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів.

Відповідач не надав жодних заперечень щодо настання обов'язку оплати за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підтвердження надання послуг з водопостачання та водовідведення Відповідачу в період з 01.02.2014 по 30.11.2016 Позивачем надано завірені копії актів про зняття показників водолічильників та розшифровок рахунків ВАТ «Київський завод «Агромаш».

Однак, як свідчать матеріали справи, за надані Позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2014 по 30.11.2016 Відповідач розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 70 087,84 грн.

Відповідач своїм правом надати відзив не скористався, докази сплати заборгованості суду не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 70 087,84 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Також Позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 3 072,82 грн. трьох відсотків річних та 26 929,50 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним за визначені Позивачем періоди сума інфляційних нарахувань та 3 % річних перебільшує зазначені в позовній заяві. Втім, оскільки при вирішенні спору суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає 3 % річних в сумі 3 072,82 грн. та інфляційні втрати в сумі 26 929,50 грн.

Окрім того, Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 448,07 грн. та штраф в сумі 14 017,57 грн., які передбачені п.4.3 та 4.2 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 4.2. Договору за повну або часткову неоплату послуг з водопостачання та водовідведення, Абонент сплачує Постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % від несплаченої суми.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування пені та штрафу та встановлено, що стягненню підлягають пеня та Штраф в сумі, що перебільшує суми зазначені Позивачем до стягнення. Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, згідно з розрахунком Позивача, який судом визнано обґрунтованим, підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача пеня в сумі 1 448,07 грн. та штраф в сумі 14 017,57 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 193, 216-218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 229, 525, 526, 530, 549, 599, 625, 627-629, 901 Цивільного кодексу України та ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський завод "Агромаш" (02125, м. Київ, вулиця Воскресенська, будинок 7; ідентифікаційний код 30251744) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 70 087,84 (сімдесят тисяч вісімдесят сім) грн. 84 коп. основного боргу, 3 072 (три тисячі сімдесят дві) грн. 82 коп. - 3% річних, 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) грн. 07 коп. пені, 26 929 (двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 50 коп. - інфляційних втрат, 14 017 (чотирнадцять тисяч сімнадцять) грн. 57 коп. - штраф та 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 34 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.05.2017

Суддя М.О. Лиськов