Рішення № 66829739, 30.05.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" травня 2017 р. Справа № 906/404/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 27.10.16)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Київ)

до Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" (с.Хмелище,Бердичівський район)

про стягнення 44640,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 44640,00грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній адреси одержувача вантажу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

29.05.17 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити свого представника для участі в судовому засіданні по причині його знаходження у відпустці.

Згідно з пунктом 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами. Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Відповідачем не подано доказів, що представник відповідача, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює неявку представника відповідача у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2016 року відповідачем ОСОБА_2 підприємством "Бердичівське лісове господарство" (відповідач) зі станції Разіне Південо-західної залізниці було відправлено вагон №68717313 згідно залізничної накладної №33113697 з вантажем "дрова из всяких пород дерева" станція призначення Жовтнева Одеської залізниці, одержувач ДП "Спеціалізований морський порт" "Октябрьск" для ТОВ "Югекотоп" м.Миколаїв, вул.Айвазовського, 22-а (а.с.9)

07 листопада 2016 року після прибуття зазначеного вагону на станцію призначення Жовтнева Одеської залізниці даний вагон був затримай по станції призначення з причин підтвердження адреси вантажоодержувача в залізничній накладної №33113697 про що складено акт загальної форми №6698 від 07.11.2016 року та підтверджується накопичувальною карткою №13112374 (а.с.10,13).

07.11.16 станцією Жовтнева була дана телеграми №32 на станцію відправлення Разіне Півдно-західної залізниці про уточнення адреси одержувача. 07.11.16р. була отримана відповідь про те що, вірно вважати адресу: м.Миколаїв, а/с 170 (а.с.12).

Станцією Жовтнева складено Акт загальної форми №32 від 07.11.16р. , в якому зафіксовано помилку допущену в перевізних документах в адресі вантажоотримувача та у зв'язку з цим покладено на відповідача штраф в розмірі 44640,00грн. (а.с.11).

За вказане порушення регіональною філію "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", згідно зі ст.ст.118,122 Статуту залізниці України, відповідачу - Державному підприємству "Бердичівське лісове господарство" нараховано штраф в розмірі 44640,00грн. (перевізна плата 8928,00х5) (а.с.8).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, далі Статут, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, далі Правила, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

З матеріалів справи вбачається, що Акт загальної форми №32 від 07.11.16 в якому засвідчено невірні реквізити отримувача, зазначені у залізничних накладних, складений у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до частини 1 статті 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При застосуванні положень статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 08.11.2012 року у справі № 5006/23/117/2012; від 06.08.2014 року у справі №911/866/14.

Крім того, ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно накладної провізна плата становить 8928,00грн.

Таким чином, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати становить 44640,00 грн. (а.с.8).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, як встановлено судом, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 44640,00 грн., внаслідок невірного зазначення відповідачем в залізничних накладних реквізитів одержувача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача за невірне зазначення в перевізних документах адреси вантажоодержувача, до 1 перевізної плати, зважаючи на те, що відповідач є державним підприємством, зазначена помилка не завдала збитків позивачу, розмір штрафу є досить великим та необ'єктивним відносно допущеної помилки.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду у відповідності до частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, пункту 3 статті 83 ГПК (якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" підлягають задоволенню частково, в розмірі 8928,00грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача. При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафу покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 8928,00грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" (13327,Житомирська область, Бердичівський район, с.Хмелище; поштова адреса: 13312, м.Бердичів,вул.Михайла Грушевського,9; код 00991806) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012,м.Одеса, Приморський район, вул.Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 40081200) - 8928,00грн. штрафу , 1600,00грн. витрат на сплату судового збору.

4.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 35712,00грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)