Рішення № 66829543, 24.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.2017 Справа № 904/3648/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Мінерал", м. Пологи, Запорізька область

до Приватного підприємства "Транс Логістік", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

про відшкодування шкоди в сумі 74 192, 98 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 19.05.17 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 20.09.16 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал» звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення матеріальної шкоди в сумі 74 192, 98 грн.

ПП «Транс Логістик» заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що позовну заяву підписано не уповноваженою особою та всупереч положень Статуту підприємства останнього.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження не є безумовним доказом вини водія підприємства відповідача.

18.05.17 р. ПП «Транс Логістик» подано заяву, відповідно до якої останній просить у разі задоволення позову зобов`язати позивача передати у власність ПП «Транс Логістик» автобус пасажирський марки ЛАЗ, модель 42072, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 108419.

Мотивуючи зазначену вище заяву, відповідач зазначає, що ринкова вартість транспортного засобу співрозмірна сумі матеріальної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача, а тому, ПП «Транс Логістик», посилаючись на позицію Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладену в ухвалі № 6-34685ск15 від 03.02.2016 р., просить у разі задоволення позову передати йому у власність пошкоджений транспортний засіб.

27.04.2017 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке в подальшому у відзиві від 10.05.2017 р. останнім було відкликано.

22.05.2017 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2016 р. на вул. Центральній, с. Інженерне, Запорізької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю громадянина ОСОБА_3, який керував автомобілем марки MANG «TGM 18.240», реєстраційний номер НОМЕР_2 та який належить Приватному підприємству «Транс Логістик» (Відповідач у даній справі), та автобусом «ЛАЗ 42072», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Гірничодобівна компанія «Мінерал» (Позивач у даній справі).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.08.2016 р., настала смерть водія ОСОБА_3, який керував автомобілем марки MANG «TGM 18.240», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Крім того, автобус марки «ЛАЗ 42072», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить підприємству позивача Товариству з обмеженою відповідальністю «Гірничодобівна компанія «Мінерал», отримав механічні пошкодження та деформування.

За зазначеними вище фактами Слідчим відділом Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області відкрито кримінальне провадження та проведено досудове розслідування за № 1201608032000976 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В рамках досудового розслідування за № 1201608032000976, судом призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручили Запорізькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На вирішення судової експертизи поставлені, зокрема, наступні питання:

-чи є в діях водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4І невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України, якщо так, то які? Чи перебувають вони в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди?

-чи мав водій ОСОБА_3 технічну можливість запобігти зіткненню, якщо так, то за допомогою яких заходів?

16.09.2016 р. старшим судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Запорізького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5 надано висновок № 675/16 від 16.09.2016 р., відповідно до якого встановлено, що в діях водія ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п.п. 10.1, 11.3, 12.2, 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В той же час, в діях іншого водія ОСОБА_4 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, не виявлено.

30.09.2016 р. старшим слідчим СВ Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області майором поліції ОСОБА_6 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 1201608032000976, у зв`язку з тим, що за результатами досудового розслідування встановлено вину водія ОСОБА_3 у ДТП, проте останній загинув.

Зважаючи на те, що автобус марки «ЛАЗ 42072», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить підприємству позивача Товариству з обмеженою відповідальністю «Гірничодобівна компанія «Мінерал», отримав механічні пошкодження та деформування, позивач звернувся до АТ «СК «АХА Страхування» із заявою щодо виплати страхового відшкодування, до якої додав розрахунок розміру страхового відшкодування, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 174 678, 52 грн. (а.с. 69-71).

15.12.2016 р. АТ «СК «АХА Страхування» здійснило виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 100 000 грн. (а.с. 73).

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що розмір невідшкодованої останньому матеріальної шкоди складає 74 192, 98 грн., а тому зважаючи на приписи ст. 1194 ЦК України, просить стягнути зазначену суму з винної особи ПП «Транс Логістик», який є власником автомобіля марки MANG «TGM 18.240».

Заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК ( 1540-06 ) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, норма статті 1166 ЦК України вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення, а саме, наявності в діях особи протиправної поведінки, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріали справи свідчать, що 28.10.2016 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 проведено оцінку вартості матеріальної шкоди пошкодженого транспортного засобу - автобуса «ЛАЗ 42072», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до якої встановлено наявність матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням колісного транспортного засобу в результаті ДТП, розмір якої склав 174 192, 98 грн.

Як вже зазначено вище, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 675/16 від 16.09.2016 р. встановлено, що в діях водія ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п.п. 10.1, 11.3, 12.2, 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, проте, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 постановою від 30.09.2016 р. кримінальне провадження № 1201608032000976 закрито.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що на підставі зазначених вище доказів позивачем доведено наявність протиправної поведінки у діях водія ОСОБА_3, його вину, наявність шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою позивачу шкодою.

Приписами п. 4 роз`яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди» встановлено, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Крім того, слід зазначити наступне: у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростовували зазначене вище, відповідачем на момент розгляду спору надано не було.

З огляду на викладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позивачем до стягнення заявлена вартість матеріальної шкоди, що складає суму відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, суд не вбачає підстав як для розгляду питання про передачу відповідачеві автобусу, що належить позивачеві, так і зобов'язання здійснити таку передачу, про що було викладено відповідачем в заяві наданій до суду 18.05.2017 р.

Керуючись ст.ст. 15,16, 1166 ЦК України, 32,33, 49, 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Стягнути з Приватного підприємства «Транс Логістик» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Туплична, буд. 27-С, код ЄДРПОУ 34307753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія «Мінерал» (70600, Запорізька обл., м. Пологи, вул. Кар`єрна, буд. 28, код ЄДРПОУ 00191253, п/р 26005010001763 в АКБ «Індустріалбанк», м. Запоріжжя, МФО 313849) 74 192 (сімдесят чотири тисячі) 98 коп. матеріальної шкоди, 1 600 (одна тисяча шістсот гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.05.2017

Суддя ОСОБА_8