Ухвала суду № 66828139, 31.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/44726/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Макаренко І.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу; стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2 560 грн.

Шевченківський районний суд міста Києва своєю постановою від 16 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України в період з 15.08.1995 року по 06.11.2015 року.

07.11.2015 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України у зв'язку з організаційно-штатними змінами та 07.11.2015 року був прийнятий на службу в Національну поліцію на підставі Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з постановою військово-лікарської комісії № 11/16 від 07.03.2016 року позивач отримав захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

27.01.2016 року позивач був звільнений зі служби в поліції на підставі наказу Головного управління Національної поліції у Київській області № 43о/с від 27.01.2016 року згідно ч. 1 ст. 77 розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 15.09.2016 року, причиню якої є захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у місті Києві з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.

07.11.2016 року Головним управлінням Національної поліції у місті Києві була надана позивачу відповідь про те, що на даний час має місце невизначеність окремих норм щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, які захворювання, травму та поранення отримали в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Позивач не погоджуючись з такою відмовою звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Пункт 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацом 3 згідно Закону України № 900-VІІІ від 23.12.2015 року, яким передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закону України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року (далі - Порядок).

Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з п. 2 Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Як убачається з матеріалів справи, позивач отримав захворювання під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ України. Причиною для встановлення позивачу інвалідності визначено захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, про що вказано у довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії.

Тобто, вказані обставини свідчать про наявність випадку, передбаченого пп. 2 п. 3 Порядку, який є підставою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що інвалідність встановлена позивачу в межах двох місяців, після звільнення зі служби в органах поліції, що також відповідає вимогам ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» для призначення одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 року, покладає обов'язок на посадових осіб поліції сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Тобто, відповідач зобов'язаний був вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на допомогу позивачу в отриманні належної йому одноразової грошової допомоги, як своєрідної компенсації, гарантованої державою, для усунення негативних наслідків, які настали під час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ.

Що стосується доводів апелянта про те, що позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не в період проходження служби в поліції НУ НП у місті Києві, а тому відсутні законні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленою ІІ групою інвалідності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач був звільнений зі служби в поліції, що підтверджується витягом з Наказу № 73о/с від 27.01.2016 року.

Стосовно посилання апелянта на необхідність заміни його на належного відповідача - МВС України, то суд вважає їх безпідставними, оскільки позивачу інвалідність встановлена, після його звільнення зі служби в Національній поліції, а не в органах внутрішніх справ. Тому питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги має здійснюватися фінансовим підрозділом Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з боку відповідача допущена протиправна бездіяльність, яка потягла порушення гарантованого державою права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, зважаючи на наявність для цього усіх передбачених законодавством підстав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Повний текст ухвали виготовлено 31.05.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.