Ухвала суду № 66827991, 23.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/25279/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

за участю секретаря: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2015 №0037231705.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.07.2015 №0037231705.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві 30.06.2015 проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування фізичною особою-підприємцем, результати якої оформлені актом 30.06.2015 №1043/2654.1705/НОМЕР_1.

Контролюючим органом, за наслідками перевірки було встановлено, що позивач 19.04.2014 подав податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік, та 16.06.2014 - уточнюючу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік.

Внаслідок проведеного аналізу картки особового рахунку фізичної особи-підприємця встановлено порушення позивачем правил сплати (перерахування) податків фізичною собою-підприємцем, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: сума податку, що підлягає сплаті до бюджету (згідно ряд. 13.01. декларації реєстр. №1400033330 від 19.04.2014), у розмірі 76 027,25 грн. в строк до 20.02.2014 включно, фактично була сплачена 06.06.2014.

09.07.2015 відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0037231705 (форми «Ш»), яким на підставі ст.126 ПК України, нараховано позивачу штраф у розмірі 15 205,45 грн. за прострочення сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 76 027,25 грн. на 46 календарних днів (що становить 20 відсотків від суми несвоєчасно погашеної суми грошового зобов'язання).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0037231705 від 09.07.2015 протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до п.162.1 ст.162, п.171.2 ст.171, п.164.1 ст.164 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є: фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 та п.178.3 ст.178 ПК України.

Згідно з п.п.179.1, 179.7, 179.9 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (а саме, відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу).

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано окремо ст. 177 цього Кодексу.

Зокрема, п.п. 177.1, 177.2, 177.5 і 177.6 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказаними нормами ПК України, серед іншого передбачено, що у разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку-фізичних осіб.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за результатами календарного року у строки до 1 травня року, що настає за звітним. В даній податковій декларації фізична особа-підприємець відображає як доходи, отримані від здійснення нею підприємницької діяльності з нарахуванням у такому випадку авансових платежів та сплатою їх визначені Кодексом строки, так, у разі наявності таких, - інших доходів, ніж від провадження підприємницької діяльності, що оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Водночас, строк сплати податку фізичною особою-підприємцем у зв'язку з отриманням нею інших доходів, окремо для фізичних осіб-підприємців не встановлений, що є прогалиною закону.

Враховуючи відсутність у ПК України прямих норм, що забороняють застосовувати у подібних випадках принцип аналогії закону, та приписи норми ч.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку до спірних правовідносин може бути застосований строк, встановлений п.179.9 ст.179 ПК України.

Позивач 19.04.2014 подав до податкової інспекції податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік. В розд.ІІ «доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» такої декларації та додатку 4 («Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих з джерел за межами України») до цієї декларації позивач задекларував суми доходів, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме:

- заробітну плату у розмірі 116 425,83 грн., з якої утриманий (сплачено податковим агентом) податок у сумі 19 094,93 грн.;

- іноземні доходи походженням з Нідерландів у розмірі 448 568,52 грн., на суму яких позивачем нарахований податок за ставками, визначеними в п.167.14 ст.167 ПК України, - 76027,25 грн.

Суд апеляційної інстанції вказує, що доходи, як такі, що отримані від підприємницької діяльності за підсумками 2013 року позивач не декларував.

Крім того, факт відсутності таких доходів позивача за 2013 рік підтверджено матеріалами документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 27.02.2014, результати якої оформлені актом від 27.02.2014 № 176/26-54-17-01-17-НОМЕР_1.

Задекларована позивачем сума податку у розмірі 76027,25 грн. була сплачена останнім 06.06.2014, тобто, в межах строку визначеного законом (до 01 серпня 2014), та що засвідчується наявним у справі витягом з інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2014 рік та визнається обома сторонами.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи доведено факт своєчасної сплати позивачем задекларованої ним суми податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, у зв'язку з отриманням доходів, що не пов'язані з його підприємницькою діяльністю, та що спростовує факт порушення, зафіксованого в акті камеральної перевірки, за наслідками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.07.2015 №0037231705, тому воно є протиправним, а позовні вимоги обґрунтовані, та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх дій, та при апеляційному розгляді справи не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 23.12.2016 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.