Ухвала суду № 66827945, 30.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Конопленко О.С.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року справа № 219/54/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Чебанова О.О., суддів Сіваченка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2017 року у справі № 219/54/17 за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області із адміністративним позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому просив зобов'язати відповідача перерахувати та поновити виплати пенсії за віком позивачам з 07 жовтня 2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючим пенсіонерам та дітям війни, передбачених чинним пенсійним законодавством на визначений пенсіонерами банківські рахунки.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2017 року у справі № 219/54/17 адміністративний позов було задоволено частково, внаслідок чого: зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 05 вересня 2016 року із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України на визначений пенсіонером банківський рахунок; зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_4 з 05 вересня 2016 року із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Не погодившись з таким рішенням, Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних.

Позивачем - ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 також було подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду змінити шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Позивачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є пенсіонерами за віком та перебували на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Також, позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є громадянами України, які постійно проживають в Ізраїлі, та прийняті на консульський облік в КВ Посольства України в Державі Ізраїль з 06 квітня 2000 року, що вбачається з копій закордонних паспортів позивачів (а.с. 5, 6).

Позивачі є платниками податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 7, 8).

05 вересня 2016 року позивачі в особі представника за довіреністю звернулись до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з відповідними заявами про призначення/перерахунок пенсії, в яких просять перерахувати, поновити з 07 жовтня 2009 року їм пенсію як не працюючим пенсіонерам та дітям війни в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства (а. с. 10, 11). Вказані заяви засвідчені приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дербіною Р.Є., та відповідачем отримані 09 вересня 2016 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення № 49 про відмову в поновленні пенсії за віком від 14 вересня 2016 року, начальником Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Піскун Є.В. відмовлено громадянину ОСОБА_3 в поновленні пенсії у зв'язку з: відсутністю Угоди між державою України та державою Ізраїль; відсутністю реєстрації або підтвердження факту проживання на території м. Артемівська та Артемівського району Донецької області; порушенням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 54).

Рішенням № 50 про відмову в поновленні пенсії за віком від 14 вересня 2016 року, начальником Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Піскун Є.В. відмовлено громадянці ОСОБА_4 в поновленні пенсії у зв'язку з: відсутністю Угоди між державою України та державою Ізраїль; відсутністю реєстрації або підтвердження факту проживання на території м. Артемівська та Артемівського району Донецької області; порушенням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 56).

Як встановлено колегіє суддів, рішеннями від 14 вересня 2016 року позивачам відмовлено в поновленні виплати пенсії через відсутність Угоди між державою України та державою Ізраїль; відсутність реєстрації або підтвердження факту проживання на території м. Артемівська та Артемівського району Донецької області; порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак зазначені рішення представнику позивача направлені відповідачем лише 23 лютого 2017 року, що підтверджується копією реєстру відправлених листів від 23 лютого 2017 року, поданих в Центр поштового зв'язку № 2 (а.с. 57).

Згідно статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивачі, як громадяни України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право ПФУ автоматично здійснювати відновлення виплати пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Таким чином у позивачів виникло право на поновлення раніше призначеної пенсії, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачам у поновленні виплати пенсії.

Що стосується дати, з якої підлягає поновлення позивачу виплати пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Враховуючи викладене, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Тобто, підстави поновлення виплати пенсії позивачам виникли з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, а саме з 07 жовтня 2009 року.

Проте, оскільки позивачі в особі представника за довіреністю звернулись до відповідача з відповідними заявами про перерахунок та поновлення виплати пенсії лише 05 вересня 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на поновлення виплати пенсії у позивачів виникло саме з дати звернення до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, тобто з 05 вересня 2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2017 року у справі № 219/54/17 - залишити без задоволення.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2017 року у справі № 219/54/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

Г.М. Міронова