Ухвала суду № 66827845, 11.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2017 рокусправа № 808/2660/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 та Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просила визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0004221702 від 03.03.2016, складане відповідачем, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 59 771 грн. 50 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004221702, прийняте 03.03.2016 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 11 490 грн. 86 коп., з яких: 9 192 грн. 69 коп. - податкове зобов'язання (основний платіж); 2 298 грн. 17 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погодившись з постановою суду, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області та ОСОБА_1 звернулися з апеляційними скаргами, в яких відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, позивач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року №892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області реорганізовано шляхом її приєднання до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, у зв'язку з чим допущено процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт №124/08-28-17-02-2927602583 від 15.01.2016 року.

У висновках Акту перевірки №124/08-28-17-02-2927602583 від 15.01.2016 встановлено порушення:

- пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 47 681 грн. 20 коп.;

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, не подання до ДПІ у районі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

На підставі висновків Акту перевірки №124/08-28-17-02-2927602583 від 15.01.2016 ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №0004221702 від 03.03.2016, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 59771 грн. 50 коп., з них: 47681 грн. 20 коп. - за податковим зобов'язанням; 12090 грн. 30 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12, 56).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності включення податковим органом до оподаткованого доходу платника податку нарахованої пені, та правомірності включення анульованого боргу платника податку та накладення штрафу за не подання декларації про майновий стан і доходи.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, згідно Акту перевірки відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів ОСОБА_1 у II кварталі 2013 року отримано дохід у сумі 281827 грн. 03 коп. від банка ПУАТ "Фідобанк" (код ЄДРПОУ 14351016) за ознакою доходу 126 - "Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 розділу IV Кодексу)".

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю

Як передбачено підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до підпунктів 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України (у редакції на момент укладення Додаткового договору про анулювання (прощення) боргу) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Аналізуючи вищевикладені норми можна дійти висновку, що законом чітко визначено поняття додаткове благо та передбачено умови, за яких боржник вважається повідомленим про отримання такого додаткового блага.

При цьому, суд звертає увагу, що передбачено не виключно одну умову, а декілька, а саме: направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, укладення відповідного договору під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу.

Тобто, боржник вважається повідомленим про анулювання (прощення) боргу у будь-який вищевказаний окремий спосіб, який в сукупності є альтернативним для обрання кредитором.

Із матеріалів справи вбачається, що ПУАТ "Фідобанк" виконало обов'язок визначений підпунктом "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо повідомлення кредитором платника податку-боржника про анулювання боргу та укладення Договору про внесення змін № 5 від17.04.2013 року до Договору кредиту №482-в/37 на придбання нерухомого майна від 21.02.2008 року, в якому зазначено про зобов'язання позичальника відобразити суми прощеного боргу в річній декларації та сплатити суму податку на доходи фізичних осіб.

Проте, позивачем, вказані зобов'язання не було виконано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності включення податковим органом до оподаткованого доходу платника податку анульованого боргу платника податку та накладення штрафу за не подання декларації про майновий стан і доходи.

При цьому, щодо зарахування податковим органом до оподаткованого доходу платника податків суми пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Таким чином, враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно зазначено, що пеня не є доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх задоволення та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим