Постанова № 66827802, 30.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Баронін Д.Б.

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року справа №428/3100/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Компанієць І.Д., Сухарька М.Г.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року в адміністративній справі №428/3100/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2017 року позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII неправомірними; визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 4921/2016 від 06.10.2016 щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та зобов*язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення пенсії за вислугу років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII з дня звернення, тобто з 30.09.2016 року, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, повністю навчання у вищому навчальному закладі МВС України, пільгове обчислення роботи на посаді начальницького складу ОВС, а також у трикратному розмірі час проходження, як військовослужбовцем військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції в особливий період, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно ст.. 86 Закону України «Про прокуратуру», на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 30.09.2016, в 23 роки 1 місяць 12 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурора в 23 роки 1 місяць і 12 днів.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування обставин, які мають значення для справи, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, що судом не надано оцінку положенням ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію, зараховується не тільки час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст.. 15 Закону, а й військова служба, робота на посадах державних службовців та інше. Всупереч вимогам п. 6 ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» для призначення пенсії за вислугою років не враховано час навчання з 24.09.1993 до 13.08.1997, тобто 3 роки 10 міс. 18 днів у Луганському інституті внутрішніх справ, як військову службу. Відповідно до п. 4.1.6 постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» від 16.12.1993 № 3720-ХП, яка діяла на час проходження служби на посаді оперуповноваженого Управління боротьби з організованою злочинністю, обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби у вищезазначених підрозділах, що складає 2 роки. Також зазначив, що Кабінетом Міністрів України пільгові умови зарахування до вислуги років військової служби, як різновиду державної служби, визначено у п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ № 283 від 03.05.1994, станом на 19.11.2014, яким регламентується що до стажу роботи державної служби включається у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період.

Під час апеляційного розгляду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача до суду не прибув.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановила наступне.

Як вбачається з записів трудової книжки ОСОБА_3 та довідки прокуратури Луганської області від 23.09.2016 № 11/156 вих.-16, позивач працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, у тому числі:

- з 21.06.2002 по 23.03.2003 слідчий прокуратури Лутугинського району Луганської області;

- з 24.03.2003 по 21.01.2004 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Луганської області;

- з 30.01.2004 по 18.05.2006 - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при проваджені оперативно-розшукової діяльності, дізнання та судового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Луганської області;

- з 19.05.2006 по 19.03.2007 заступник Луганського транспортного прокурора Луганської області;

- з 20.03.2007 по 26.03.2007 - виконувач обов*язків заступника прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області;

- з 27.03.2007 по 17.03.2013 - заступник прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області;

- з 18.03.2013 по 01.12.2013 - заступник прокурора Новоайдарського району Луганської області;

- з 02.12.2013 по 09.12.2013 - прокурор відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Луганської області;

- з 10.12.2013 по 01.09.2015 - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;

- з 02.09.2015 по 17.02.2016 - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;

- з 18.02.2016 по 19.09.2016 - начальник відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;

- з 20.09.2016 по цей час - начальник відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області.

Станом на 23.09.2016 стаж роботи ОСОБА_3 на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури становить 14 років 03 місяці 03 дні.

До вислуги років, що дає ОСОБА_3. право на пенсію відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягають зарахуванню також наступні періоди:

24.09.1993 - 12.07.1997 половина строку навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України;

13.07.1997 03.04.2000 служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького складу.

Відповідно до військового квитка серії АВ № 151231, виданого 06.09.2014 року, позивач 30.10.2014 року вибув у район виконання завдань за призначенням у зону проведення антитерористичної операції відповідно до наказу командира в/ч ппВ1913 від 24.10.2014р. № 9; 01.09.2015 року вибув з району виконання завдань за призначенням із зони проведення антитерористичної операції відповідно до наказу командиру по в/ч п/п В1913 від 01.09.2015р.

ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ № 447660.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.09.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначенні пенсії № 4921/2016 від 06 жовтня 2016 року ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру», на підставі того, що на дату його звернення почав діяти Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення цього Закону, який набрав чинності 15 липня 2015 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991. Таким чином, положення ст. 50-1 Закону № 1789-XII, які визначили право на призначення пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність з дня набрання чинності Законом № 1697-VII, а саме з 15 липня 2015 року. Право на пенсію може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час звернення за призначенням пенсії.

Згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення в період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року при наявності стажу роботи за вислугу років 22 роки 6 місяців, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Стаж роботи ОСОБА_3 за вислугу років складає 18 років 11 місяців 01 день, що не відповідає вимогам ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», що відповідає вимогам ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Згідно змін, внесених з 01.04.2015 року Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року «з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України». Тобто пенсії з 01 червня 2015 року та по теперішній час не призначаються.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

За змістом ч. 6, 8, 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII, пунктом 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу»; «Про Національний банк України»; «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу»", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

На час прийняття та набрання чинності Законом № 213-VIII, а також на час вступу в дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, тобто станом на 01 червня 2015 року, діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, яким серед іншого регулювалося питання пенсійного та соціального забезпечення прокурорів (стаття 50-1).

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В абзаці 3 пункту 3.1 Конституційний Суд України вказав, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що при призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідач мав застосувати статтю 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII. Посилання відповідача у спірному рішенні на Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII є необґрунтованим.

Як зазначалося вище, згідно ч.1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Із довідки прокуратури Луганської області № 11/156вих-16 від 23.09.2016, вислуга років позивача, що дає йому право на пенсію згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», станом на 23.09.2016 складала 18 років 10 місяців 18 дні, або станом на 30.09.2016 - 18 років 11 місяців 01 день, як зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача. Стаж роботи ОСОБА_3 на прокурорсько-слідчих посадах відповідно довідки складає 14 років 03 місяці 03 дні, або 13 років 06 місяці 01 день згідно рішення відповідача.

Позивач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що при винесенні рішення судом не надано оцінку положенням ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію зараховується не тільки час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст.. 15 цього Закону, а й, зокрема, військова служба, тому вважає, що період навчання з 24.09.1993 до 13.08.1997 року у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України зараховується як військова служба.

Відповідно частини 2, частини 3 статті 18 Закону України «Про міліції» від 20.12.1990 року №565-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Відповідно довідки Прокуратури Луганської області, позивач у період з 24.09.1993 по 12.07.1997 навчався в Луганському інституті внутрішніх справ України МВС України, який входить до переліку вищих навчальних закладів МВС України та відноситься до вищих закладів, що входять до єдиної системи освіти (Перелік вищих закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1410).

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що зарахування до вислуги років половини строку навчання в Луганському інституті внутрішніх справ таким, що відповідає вимогам спеціального законодавства, оскільки військова служба (навчання) в училищах (інститутах) МВС України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою і зараховується до стажу державної служби.

Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд

України у справі від 02 червня 2016 року № К/800/6861/16

Щодо посилання позивача на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанову Кабінету Міністрів № 283 від 03.05.1994 року, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту. Закон «Про прокуратуру» є спеціальним Законом для обчислення вислуги років. Постанова Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229.

Також є безпідставним посилання позивача на постанову Верховної Ради України «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» від 16.12.1993 № 3720, оскільки зазначена постанова втратила чинність з прийняттям Закону від 12.02.2015 року № 193-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначенні пенсії за вислугою років 30.09.2016 року, Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року та діяв на час звернення позивача про призначення вказаної пенсії. Тобто, в даних спірних правовідносинах має місце застосування діючих норм вищенаведеного спеціального Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки, строк навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України підлягає зарахуванню в повному обсязі, вислуга років ОСОБА_3, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 30.09.2016, складає 20 років 9 місяців 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років позивачу згідно із законом України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте ухвалив рішення з помилковим застування норм матеріального права, потому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Повний текст постанови складений 31 травня 2017 року.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2017 року у справі № 428/3100/17 - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 4921/2016 від 06.10.2016 про відмову в призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 30.09.2016 року про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» із зарахуванням до вислуги років строку навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 24.09.1993 року по 12.07.1997 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді І.Д. Компанієць

ОСОБА_4