Постанова № 66827354, 31.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2017 року № 826/4265/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДержавного виконавця Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Тущенка Петра Леонідовича про зобов'язання зняти арешт,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного виконавця Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Тущенка Петра Леонідовича про зобов'язання зняти арешт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка являється предметом іпотеки за договором іпотеки від 17.09.2010, згідно якого ОСОБА_1 є іпотекодержателем, а тому, на думку позивача, він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про знаття арешту з вищенаведеного предмету іпотеки, проте, враховуючи, що не отримав відповідь ані про задоволення клопотання, ані про відмову, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір позики грошей від 17.09.2010 зареєстрований в реєстрі за №2183, відповідно до якого позичальник передав у власність позичальникові строком до 17.09.2011 грошові кошти в розмірі 624 800,00 грн., що за середнім курсом продажу доларів США приватним особам комерційними банками міста Києва складає 78 100,00 доларів США.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (іпотекодавці) було укладено договір іпотеки від 17.09.2010 зареєстрований в реєстрі за №2185, відповідно до якого на забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за договором позики грошей від 17.09.2010 іпотекодавці передали в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 42,30 кв.м., загальною площею 70,20 кв.м.

01.03.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною було видано виконавчий напис про звернення стягнення на на квартиру АДРЕСА_1, що належить громадянам України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві приватної власності, з метою задоволення вимог ОСОБА_1, що становлять 970 598,00 грн., що є еквівалентом суми у розмірі 120 571,00 доларів США.

Позивач стверджує, що 19.03.2012 Відділом Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження №42220819 щодо примусового виконання виконавчого напису від 01.03.2012, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та було накладено арешт на дане нерухоме майно (копії матеріалів виконавчого провадження №42220819 суду не надано).

02.03.2016 Відділ Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві отримало від ОСОБА_1 клопотання про зняття арешту з предмету іпотеки у виконавчому провадженні №42220819.

Проте, враховуючи, що позивач не отримав від відповідача відповіді ані про задоволення клопотання, ані про відмову, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача зняти арешт з предмету іпотеки.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція від 22.12.2011 - чинна на момент відкриття виконавчого провадження від 19.02.2012), встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Умови задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки встановлені у розділі V Закону України "Про іпотеку" (редакція 20.12.2011).

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Статтями 37 та 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (ст. 37) або шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки (ст. 38).

В той же час, в статті 41 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема: на підставі виконавчого напису нотаріуса. Крім того, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за виконавчим написом нотаріуса проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Згідно із статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах передбачена статтями 41-50 Закону України "Про іпотеку".

Порядок вчинення державним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно боржника встановлено Законом України "Про виконавче провадження ".

Частиною другою статті 25 зазначеного Закону встановлено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Отже, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні є дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому. Крім того, зняття арешту з майна можливе або на підставі рішення суду, або за постановою державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2016 Відділ Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві отримав від ОСОБА_1 клопотання про зняття арешту з предмету іпотеки у виконавчому провадженні №42220819, проте жодної відповіді позивачу не надало (доказів зворотнього суду не надано).

Водночас, позивач не просить суд зняти арешт з іпотечного майна, а просить, щоб державний виконавець зняв такий арешт майна, що не передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд дійшов висновку, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, оскільки задоволення таких вимог, в даному випадку у виконавчому провадженні №42220819, повинна здійснюватись шляхом реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Відтак, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов