Постанова № 66827064, 22.05.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 р. Справа №818/416/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

представника позивача - Солошенко Л.Є.,

представника відповідача - Пишного Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська Горобина" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська Горобина», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Сумській області в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000611407 та № 0000621407 від 09.03.2017року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 63/18-28-14- 07/37785695/24 від 23.02.2017року, яким встановлено порушення п.п. «а» п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що контролюючий орган неправомірно визначив збільшення суми грошового зобов'язання, зменшення суми податкового кредиту за платежем податок на додану вартість, нарахував штрафні санкції та прийняв податкові-повідомлення- рішення, що суперечать законодавству.

Позивач зазначає, що в акті перевірки вказано, що не підтверджується факт реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Сумська Горобина» з ТОВ "Пиреус-Транс 2016» та ТОВ «Продекспортгруп».

Позивач стверджує, що ГУ ДФС у Сумській області під час проведення вказаної перевірки хибно та протизаконно визначило підстави для її проведення, адже не виконано обов'язкової умови направлення обов'язкового письмового запиту на адресу ТОВ «Сумська Горобина» та не отримання від останнього відповіді.

Крім того, факт поставки товарів підтверджено видатковими та податковими накладними, складеними у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», всі податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН та не були визнані неподаними. Таким чином, позивач стверджує, що з боку ТОВ «Сумська Горобина» відсутні будь-які порушення ст. 198 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що на підтвердження транспортування товару до перевірки було надано товарно-транспортні накладні, які оформлені з порушенням вимог законодавства. ТОВ «Сумська Горобина» до перевірки не було надано жодного документу, який підтверджує походження придбаного товару, його властивості та виробника. Відповідач стверджує, що дані факти свідчать про відсутність реального здійснення господарської операції, а саме не можливо підтвердити факт перевезення та встановити походження товару.

Крім цього, аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача свідчить про відсутність факту (джерела) законного введення реалізованого товару в обіг та/або реального задекларованого виробництва контрагентами - постачальниками. Також згідно єдиного реєстру податкових накладних у контрагентів позивача відсутнє придбання реалізованих позивачу товарів.

Відповідач вважає, що з огляду на вищевикладене, вбачається відсутність реального походження придбаних товарів. В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулись оформлені лише документально.

Відповідач вважає, що наявність вищевказаних доказів є свідченням факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, а первинні документи складені від імені ТОВ «Продекспортгруп» за листопад 2014 р. в частині реалізації товарів (ковбаси, балики, сосиски, консерви м'ясні, та інші м'ясні продукти а також морепродукти в асортименті) та ТОВ «Пиреус - Транс 2016» за листопад 2016 р. в частині реалізації м'яса курки на адресу ТОВ «Сумська Горобина» не мають жодної юридичної значимості.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сумська Горобина» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Продекспортгруп» за період листопад 2014 року та ТОВ «Пиреус-Транс 2016» за період листопад 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2017 № 63/18-28-14-07/37785695/24 (а.с. 29 - 45).

Проведеною перевіркою було встановлено порушення:

1) підпункту «а» пункту 198.1, абзацу першого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено:

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету (р. 25.1 Уточнюючого розрахунку) у листопаді 2014 року на загальну суму 53 116,72 грн.;

- занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р. 18.1 Декларації) у листопаді 2016 року на загальну суму 112 000,00 грн.

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1, статті 187, пункту 188.1, статті 188, підпункту «а», пункту 198.1, абзацу першого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, Податкового кодексу України в результаті чого не підтверджується факт реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Сумська Горобина» щодо придбання м'яса курки у ТОВ «Пиреус-Транс 2016» з подальшою їх реалізацією в адресу Слобожанської філії ТОВ «Горобина» на загальну суму ПДВ 119 000,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ «Сумська Горобина» встановлено його завищення на загальну суму 165 116,72 грн. по операціям з наступними контрагентами:

- ТОВ «Продекспортгруп» за листопад місяць 2014 року на загальну суму 53 116,72 грн.;

- ТОВ «Пиреус-Транс 2016» за листопад місяць 2016 року на загальну суму 112 000,00 грн.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000611407 від 09.03.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 206 396,00 грн. (в тому числі 165117 грн. - сума грошового зобов'язання та 41 279,00 грн. - штрафні санкції) та № 0000621407 від 09.03.2017 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання в розмірі 119 000,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту в розмірі 119 000,00 грн. за платежем «Податок на додану вартість» (а.с. 22 - 24).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх такими, що спростовуються матеріалами справи та не відповідають нормам законодавства.

З матеріалів справи суд вбачає, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Продекспортгруп» (постачальник) було укладено договір поставки продукції № 05/14 від 01.07.2014 року (а.с. 69 - 70). На виконання умов укладеного договору постачальником було реалізовано позивачу продукти харчування про що було оформлено податкові та видаткові накладні, транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 та підтверджено товарно-транспортні накладними (а.с. 71 - 126). Податок на додану вартість за зазначеними податковими накладними у сумі 53 116,72 грн. включено позивачем до податкового кредиту за листопад місяць 2014 року.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «АРС Груп» (постачальник)(в подальшому ТОВ «Пиреус-Транс») було укладено договір поставки № 301116 від 30.11.2016 року (а.с. 52).

На виконання умов даного договору постачальником реалізовано позивачу м'ясо курки про що було оформлено податкові та видаткові накладні, перевезення товару здійснювалось транспортом позивача та підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 53 - 68).

Податок на додану вартість у сумі 231000 грн. за вказаними операціями включено позивачем до податкового кредиту за листопад 2016 року.

В подальшому придбані позивачем продукти харчування були реалізовані Слобожанській філії ТОВ «Горобина» згідно договору поставки лікеро-горілчаних напоїв та продуктів харчування № 1209111 від 17.09.2012 року та через мережу продуктових магазинів, що діють в ТОВ «Сумська Горобина». Виконання умов вказаного договору підтверджується видатковою накладною та податковою накладною.

Суд вважає, що документи щодо операцій по виконанню зазначених вище договорів між позивачем та його контрагентами мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи суд вбачає, що зазначені вище податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні. Зважаючи, що позивач має належним чином оформлену податкову накладну, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Також суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємство ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мало, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

При цьому посилання відповідача на те що зазначені контрагенти позивача не здійснювали придбання товарів, що в подальшому були реалізовані позивачу, суд вважає безпідставним, оскільки сама по собі можливість не відображення в податковому обліку контрагентами підприємства відповідних господарських операцій чи несплата ним необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення суми податкового кредиту позивачу. Законодавство України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.73.5. ст.73 Податкового кодексу, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Однак, відповідач відповідними повноваженнями щодо проведення зустрічної звірки з контрагентами позивача по спірним господарським операціям не скористався.

Також безпідставним суд вважає і посилання відповідача на недоліки в заповненні товарно - транспортних накладних по господарським операціям позивача, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання чи дефектність такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для невизнання податкового кредиту та витрат з придбання товарно-матеріальний цінностей.

Отже суд вважає, що в акті перевірки контролюючим органом не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень саме товариством «Сумська Горобина» податкового законодавства; не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями діловою характеру), а дії ТОВ «Сумська Горобина» були спрямовані на отримання необгрунтованої податкової вигоди.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська Горобина" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000611407 від 09.03.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 206 396,00 грн., з яких 165 117,00 грн. - сума грошового зобов'язання та 41 279,00 грн. - за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000621407 від 09.03.2017 року, яким зменшено суму податкового кредиту в розмірі 119 000,00 грн. за платежем «Податок на додану вартість» із вироблених в України товарів (робіт, послуг).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська Горобина" (вул. Черепіна, 29, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 37785695) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) суму судового збору в розмірі 4 880,94 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят гривень 94 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 29.05.2017 року.

Суддя В.О. Павлічек